Міліція взялася жорстко реалізовувати п’ятничні постанови судів у Дніпропетровську й Києві, які забороняли будь–які масові акції на шляху «пастирського» візиту московського патріарха Кирила. «Виявляється, блокування вулиць правоохоронцями під час приїзду громадянина РФ Владіміра Гундяєва («патріарха Кіріла») не є перешкоджанням нормальній життєдіяльності міста, а мирні акції протесту чи просто молебень за Україну, який планували провести традиційні українські конфесії, перешкоджатимуть. Багатотисячна міліцейська охорона свідчить, що спецкомісар Кремля Гундяєв боїться українського народу та діє як окупант», — так прокоментував постанову Окружного адміністративного суду столиці за позовом КМДА голова київської міської організації ВО «Свобода» Андрій Мохник.

Українська православ­на церква Київського патріархату закликає всіх вірян та однодумців завтра, 28 липня, взяти участь у маніфестації в Києві з нагоди Дня Хрещення України–Руси.

Пишнота й велич земної слави переслідує московського патріарха на українських теренах. І в Одесі, і в Києві зустрічальники дали Кирилові пройтися по доріжці, встеленій пелюстками троянд.

Підсумки візиту підбивати рано, але деякі важливі моменти вже можна констатувати. Наприклад, невідповідність очікуваної та реальної участі віруючих у патріарших богослужіннях. Напередодні приїзду до Одеси організатори заявляли мало не про 200 тисяч паломників, що очікуються. На ділі ж на освячення Спасо–Преображенського собору прийшло від 3 до 6 тисяч осіб. І це при тому, що охороняти візит звезли 4 тисячі міліціонерів, а новозбудований собор може вміщати понад 10 тисяч людей.

Московський патріарх і далі гостює в Україні. Учора він покинув Одесу і змінив графік візиту, щоб зустрітися з Віктором Януковичем у Криму, а сьогодні і завтра оглядатиме цікавинки Дніпропетровська.

В Одесі й Криму протестів проти візиту Кирила не було. Намічалися вони в Дніпропетровську й Києві. Але вчора Дніпропетровський окружний апеляційний суд із подачі виконкому міськради заборонив пікет Української народної партії по маршруту пересування глави РПЦ: в аеропорті, Севастопольському парку і парку Шевченка. Водночас голова облорганізації УНП Анатолій Сокоринський назвав візит Кирила втручанням в українські справи й пообіцяв, що пікет таки відбудеться.

Цей візит є суто пастирським і винятково пастирським — підкреслюють офіційні чинники як в оточенні самого патріарха Московського Кирила, так і в середовищі Української православної церкви Московського патріархату. Але в реальному житті так не буває. Особливо в Московській православній церкві, де церковні структури в усі віки були частиною державної машини, розробляли й на масово–психологічному рівні втілювали царську ідеологію. Тим більше що сам Кирил вважав свою пастирську місію до «колыбели русской цивилизации» одним із головних і безумовних пріоритетів «в деле восстановления духовного единства Русского мира». Я навмисно не перекладаю цієї цитати, бо особливість російської мови в даному разі полягає в тому, що в ній слово «русский» стосується і росіян (московитів) як нації, і Русі, тобто Київської держави. Саме це для вправних маніпулянтів створює безліч можливостей для різних політичних і церковних спекуляцій.

Учора вранці патріарх РПЦ Кирил та митрополит УПЦ МП Володимир освятили в Одесі Спасо–Преображенський кафедральний собор. Як повідомляє сайт Української православної церкви, храм був зруйнований богоборчою (радянською) владою, а в останні роки відновлений силами духовенства та вірян. Перед освяченням і літургією у соборі патріарх Кирил очолив хресний хід із ковчегом, у якому містилися частки мощів новомучеників.

...Якось, знайомлячись із відомим у православному світі Манявським скитом на початках його відродження, я піднявся до Блаженного каменя, що височіє неподалік монастиря. Із брили, не позначеної жодною тріщиною, після 200 років «засухи» знову почала скапувати цілюща вода, дуже помічна, хвалилися тамтешні ченці, при хворобах суглобів, очей та загоюванні ран. Щоправда, цей месидж скептики відразу сприйняли якщо не іронічно, то з очевидною недовірою. Мовляв, поки не підтвердиться чарівна сила монастирської Н2О офіційними науковими висновками — це вигадки для легковірних паломників. Коментуючи такі закиди, тодішній ігумен монастиря о. Юліан у розмові зі мною по–філософськи зауважив: «Зцілення просто так не відбувається. До джерел із цілющою водою чи до чудотворних ікон треба йти зовсім з іншим станом душі, ніж в аптеку чи до шпиталю. Без щирої неустанної молитви і безмежної віри в поміч Всевишнього марно сподіватися дива».

Що б там не говорили матеріалісти ортодоксального «обряду», але тисячі галичан і сьогодні, у ХХІ столітті, щиро вірять в особливу духовну ауру святих місць та заступництво Богоматері, чудотворні ікони якої збереглися у восьми з дванадцяти населених пунктів Івано–Франківщини. Тож про дива колишні і з’яву сучасних божественних знаків розмовляємо з відомим прикарпатським дослідником, провідним редактором інформаційно–видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич» Іваном Драбчуком.

До чудотворної ікони йдуть, щоб вилікуватися, полегшити душевний біль від гріха, щоб подякувати, покаятися, попросити покровитель­ства на добру справу. Із таких ікон, буває, виділяється ароматна масляниста рідина. Вона у вигляді роси проступає зсередини образу. Утім олія витікає зі святинь у різних релігіях, це притаманно і шаманізмові, і магії. Ідоли теж можуть зрошуватися олією. Різниця — у ставленні до таких явищ. Богослови наголошують, що чудотворна ікона — це знак того, що Небо завжди поряд із нами. Коли вона мироточить, це знак Божої любові. Чудотворна ікона — це все ж не лікарня і не «телефон довіри». Це нагадування про те, що людина може рівнятися на Небо і невтомно трудитися духовно. Інакше в чому різниця між святим образом та ідолом, якого просять «вирішити проблему»? Помічено, що чудесні прояви посилюються у роки богоборства і зневіри. Так було у 1920 — 30–ті, у 1990–ті і в... 2004–му. Особливо в Україні. Недарма спеціалізовану комісію РПЦ із вивчення чудесних явищ створили саме в листопаді 2004–го, коли вісті про масово проявлені чудеса стали надходити з Києва. Хрест, установлений на Майдані 26 листопада, закровоточив. А 28–го збиралися віддати наказ про використання військ для знесення наметового містечка...