В Одесі й Криму протестів проти візиту Кирила не було. Намічалися вони в Дніпропетровську й Києві. Але вчора Дніпропетровський окружний апеляційний суд із подачі виконкому міськради заборонив пікет Української народної партії по маршруту пересування глави РПЦ: в аеропорті, Севастопольському парку і парку Шевченка. Водночас голова облорганізації УНП Анатолій Сокоринський назвав візит Кирила втручанням в українські справи й пообіцяв, що пікет таки відбудеться.
Аналогічна ситуація виникла і в столиці, де патріотичні організації, зокрема, та ж УНП, Конгрес українських націоналістів, УНА–УНСО та «Свобода» запланували 25 липня, в день приїзду патріарха РПЦ, влаштувати маніфестацію біля Києво–Печерської Лаври, 26 липня — під Софією, наступного дня — на вулиці Трьохсвятительській. Учора надвечір за позовом міської держадміністрації Київський окружний адмінсуд ухвалив очікуване рішення про заборону масових заходів 25—28 липня в усіх перелічених місцях. «Ми не можемо це проковтнути, тому подаватимемо заявку на проведення акції в іншому місці, — відреагував на ухвалу голова столичної організації УНА–УНСО Ігор Мазур (Тополя). — Вдамося до всіх можливих способів, які не порушують закон, щоб гідно зустріти незваного гостя».
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
