Дивитися і бачити, слухати і чути — чи не мрія кожної людини? Виявляється, ні. Часом задіюємо всі сили свого інтелекту, аби не побачити й не почути страшної чи неприємної правди. Як часом охоче «віримо» тим, хто запевняє, що зірку з неба готовий для нас дістати, от лише «вороги заважають». А буває, ніби під гіпнозом, маршируємо у натовпі за «лідером» у «світле майбутнє», не помічаючи, що той «лідер» однією рукою демонструє нам солодку приманку, а іншою відбирає в нас набагато цінніші речі.

У священних книгах різних релігій, у легендах і переказах усіх народів світу описуються випадки, коли люди досконало загострювали свій внутрішній зір (відкривали «третє око») і ставали провидцями або ж утрачали здатність пильнувати дійсність і при зірких очах «сліпли». І то не лише окремі особи, а й цілі народи. Результатом затуманення духовного зору завжди ставало узалежнення і схильність піддаватися обманові та, як тепер кажуть, «психологічним маніпуляціям».

Душі нашій потрібно живитися — для цього є причастя. Душі також потрібно час від часу «купатися» — для цього сповідь. Отець Алєксандр Мень називав причастя «духовними батарейками», адже воно дає нам внутрішню силу розуміння дійсності й витривалості у вірності. Священики радять сповідатися принаймні чотири рази на рік, у кожен із тривалих постів. Готуватися до сповіді слід так. Помолившись, згадувати різновиди гріхів і Божі заповіді та визнавати перед собою, яку з них порушили. Слід пригадати також обставини, час, мету й середовище помилки. І прийняти рішення більше не грішити. Основних гріхів та протилежних їм чеснот є сім. Це гордість (покора), жадібність (щедрість), розпуста (цнотливість), заздрість (доброзичливість), зажерливість (поміркованість), гнів (лагідність), лінощі (працьовитість). Заповідей, як відомо, — десять. На сповіді не потрібно «виправдовувати» себе і намагатися «звалити провину» на когось, хто «підмовив» чи «подав приклад».

Коли я прочитала в «УМ» (№189) шокуючу статтю «Прокляттям по свободі слова» — про те, як в Одеській єпархії УПЦ МП назвали трьох журналісток «божевільними наклепниками» і молитимуться, щоб Господь напоумив їх... хворобами, — не здивувалася. Хоча про все, що стосується Московського патріархату, особливо на Тернопіллі, зазвичай уникають говорити вголос. Мовляв, що це дасть? Та тільки мова заходить про Почаїв, чимало з тих, хто там побував, важко зітхають.

У суботу, найближчу до дня святого Димитрія Солунського (8 листопада), у православній церкві поминають померлих. Ця традиція триває на українських теренах століттями, за цей час набувши різних нашарувань. Хто керував церквою в Україні (скажімо, греки чи росіяни), той і переробляв стародавні українські звичаї на свій лад. Однак цієї суботи ми поминаємо своїх предків. Із пошани до них спробуймо дізнатися більше про історію цього поминального дня, про його первісний сенс і зміни, яких він зазнав упродовж століть.

Пастору «Посольства Божого» Сандею Аделаджі на цьому тижні висунуто обвинувачення у причетності до ще однієї фінансової афери з коштами громадян — за участю такого собі ПП «Грант». Як повідомляє прес–служба столичної міліції, йдеться про чергову шахрайську фінансову піраміду, яку активний нігерієць рекламував під час своїх проповідей так само, як і компанію «Кінгз Кепітал». Утім обвинувачення пастора у причетності до другої фінансової піраміди поки що не призвело до зміни йому міри запобіжного заходу. Наразі пан Аделаджа перебуває вже на другій підписці про невиїзд, «проходить» за двома кримінальними справами, тож із ним проводяться всі слідчі дії, додають у столичному Главку міліції.

ІІІ Суспільний тиждень Української греко–католицької церкви цього року відбувається за підтримки Національного університету «Києво–Могилянська академія» і має назву «Примирення як дар Божий». Упродовж кількох днів його учасники (а ними можуть стати всі охочі) на конференціях і презентаціях, під час відвідин сиротинців, будинків для людей поважного віку, інтернатів для інвалідів чи в’язниці дізнаватимуться більше про стан миру — між заможними і вбогими, здоровими і в чомусь не повносправними, між «катами і жертвами» тоталітарного режиму, між різними народами. А також учитимуться, як плекати мир і дарувати його іншим.

«Ми вдячні, що пам’ять про наші храми повертається сьогодні завдяки Службі безпеки України», — наголосив Патріарх Київський і всієї Руси–України Філарет учора, коли голова СБУ Валентин Наливайченко передавав Київській патріархії розсекречені матеріали про 37 храмів на Сході України. У 1920—30–ті роки вони належали Українській автокефальній православній церкві, священики служили в них українською мовою.

Після виходу сюжету на телеканалі «1+1» про корупцію та хабарництво у православній церкві на Рівненщині митрополит Рівненський і Острозький УПЦ КП Євсевій своїм указом звільнив із посади Демидівського благочинного та спробував позбавити парафії батька одного з героїв сюжету, колишнього семінариста Тараса Рябчевського. Окрім того, єпархіальна рада рекомендувала Синоду УПЦ КП позбавити сану священнослужителів, які викривають зловживання у церкві (о.Юрія Велігурського, о. Степана Маринича, диякона Віталія Поровчука) та відлучити від Церкви трьох вірян: Тараса Рябчевського, Богдана Лимаря і Сергія Одарченка.

Історичне дежавю: як і понад 1020 років тому, з Царгорода до Києва прибула делегація від Вселенського патріарха, прибула на заклик Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), яка виявила бажання вступити під омофор Константинопольського патріарха — «першого серед рівних» православних предстоятелів. Також гостей із православного Стамбула запрошував Президент Віктор Ющенко. Посланці, однак, повелися з класичною обережністю візантійської дипломатії — крім УАПЦ, вони навідали і вислухали також предстоятелів українських православних церков Київського та Московського патріархатів, а самі натомість не робили гучних заяв і нікому нічого не обіцяли.

Як уже писала «УМ», після довготривалої ворожнечі, анафем та взаємних образ 3 жовтня на території Києво–Печерської лаври вперше зустрілися делегації від УПЦ Московського та Київського патріархатів. Їхньою метою було обговорити можливості майбутнього діалогу та зближення. Учора ж представники обох сторін — єпископ Євстратій (Зоря) від УПЦ КП та протоієрей Георгій Коваленко від УПЦ МП — ділилися оцінками історичного контакту та окреслювали плани щодо наступних переговорів.