Завтра — Хресна хода за Україну

27.07.2010

Українська православ­на церква Київського патріархату закликає всіх вірян та однодумців завтра, 28 липня, взяти участь у маніфестації в Києві з нагоди Дня Хрещення України–Руси.

Свою підтримку ідеї незалежної Української православної церкви, якою по суті і є УПЦ КП, ми повинні висловити сьогодні, коли влада плазує перед московським патріархом, який прибув із далеко не пастирським візитом, коли Київському патріархатові вже погрожують ліквідацією московські попи. Ідеться не про патріарха Філарета і не про УПЦ КП, а про саму Незалежність.

Усі небайдужі, приходьте 28 червня до Володимирського собору, щоб пройти у Хресній ході до пам’ятника Володимиру–Хрестителю.

Божественна літургія у Володимирському соборі — з 10.00. Хода почнеться по літургії — після 12.00.

Твоя особиста участь і молитва — важливий внесок у розбудову Православної Української церкви і незалежної Української держави. Пам’ятай слова великого Гетьмана: «А за віру — хоч умріте! І вольностей бороніте!»

* * *

У зв’язку з винесенням судом заборон на проведення у Києві 25—28 липня акцій протесту та акцій на підтримку візиту московського патріарха, прес–центр Київської патріархії роз’яснює: судова заборона не може поширюватися на згаданий Хресний хід УПЦ КП, адже він не є ані акцією протесту, ані акцією на підтримку візиту московського патріарха. Хода проводиться на виконання рішення синоду від 14 травня про загальноцерковне відзначення Дня Хрещення Руси–України. Це свято у 2008 році указом Президента внесене до переліку державних свят. Київська патріархія завчасно подала до міськдержадміністрації всі необхідні документи та понад місяць тому отримала відповідні погодження.

Хресна хода, яку проводить Київський патріархат, не перетинається із заходами, які проводитимуть прибічники МП (молебень патріарха Кирила перед пам’ятником князю Володимиру відбуватиметься 27 липня, а заходи УПЦ КП — 28 липня, в час, коли московський патріарх перебуватиме у Лаврі).

Водночас Київська патріархія нагадує всім, хто має намір взяти участь у Хресній ході, про недопустимість використання символіки політичних партій. Можливим є використання лише релігійної символіки, а також, враховуючи державний статус свята, — символіки національно–дер­жавної.

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>