Учора Верховна Рада могла залишитися без Голови. До відставки Арсенія Яценюка, на якій наполягали «Регіони» й Блок Литвина і яку підтримували комуністи та навіть шмат фракції «НУНС», залишався один крок. Станом на 17.20, коли цей номер «УМ» підписувався до друку, доля спікера висіла на волосині — у парламенті завершилося засідання лічильної комісії. Мінімальним кворумом — 10 осіб — вона затвердила бюлетень для таємного голосування. Однак «регінали» і Ко наполягали на тому, щоб відставити Яценюка звичайним, «кнопковим» голосуванням. БЮТ заблокував трибуну, аби не допустити порушення регламенту. Утім усе йшло до того, що спікер залишиться на посаді — голосів якщо й набиралося, то в самісінький «притик». «Регіони» самі визнавали, що є лише картки, «фізично» ж депутатів у залі бракує.

Як українські студенти вчать білети в останню ніч перед іспитом, так і українські парламентарії зазвичай лише в останній момент перед катастрофою спромагаються на мить забути про сварки, так–сяк об’єднати зусилля й ухвалити конче необхідне рішення. Два дні промучившись із законом, покликаним урятувати Україну від наслідків світової фінансової кризи, Верховна Рада дотягла до останнього «дедлайну». Міжнародний валютний фонд, який і без того погодився перенести розгляд питання про виділення Україні $16,5 млрд. кредиту «стенд–бай», дав нашій державі термін, до кінця якого мають бути вжиті стабілізаційні заходи, — 3 листопада. Верховна Рада, як відомо, по вихідних і понеділках не засідає. А саме їй належало ухвалити антикризовий закон.

Складно вийти з економічної кризи, коли політична криза тільки поглиблюється. Учора парламентарії так і не змогли ухвалити в другому читанні такий необхідний Україні антикризовий закон: сперечалися про поправки, сварилися через те, чи має бути включена до нього норма про фінансування дострокових виборів, зрештою, просто не встигли ухвалити рішення профільних комітетів... «Ми тут підрахували, що кожна година кризи робить усіх нас біднішими на 5 відсотків», — обурювалися БЮТівці. Судячи з усього, з такими працівниками, які сидять у нашому парламенті, всі ми з вами вже давно — банкрути. Здається, тим більше б варто їх якомога швидше поміняти. Однак дострокові вибори поки з кожним днем відсуваються.

Обіцянок не заходити в зал, поки БЮТ не розблокує президію, Яценюк учора вже не давав. Хіба що зняв піджак, пройшовши на трибуну в самій сорочці — чи то для того, щоб легше було пробиратися між блокувальниками, чи то натякаючи, що в сесійній залі роботи найближчим часом не буде. А може, Арсенієві Петровичу просто стало жарко від дискусії, яка точилася поза межами зали.
Цього разу до процесу «домовляння» лідерів фракцій підключилися і Прем’єрка Тимошенко, і голова Нацбанку Стельмах, і міністр фінансів Пинзеник. Але зняти БЮТівську «блокаду» не вдалося навіть їм, тож і ранкове, і вечірнє сесійні засідання почалися з перерви. Учора станом на 17.30, коли цей номер здавався до друку, ніхто з депутатів не міг точно спрогнозувати, чи завершаться ці консультації успішно.

«Ой, вибачте», — автоматично кажу українською, проштовхуючись крізь натовп, що оточив знаменитий фонтан де Треві у Римі. «Та прошу, прошу», — усміхається вишукано вдягнена жіночка, так, ніби почути в центрі італійської столиці українську мову — природніше, ніж у центрі столиці української. «А нас тут багато, ви хіба не знали?» — у свою чергу дивується співрозмовниця. Вона, висококваліфікований хірург родом із Житомирщини, вже десятий рік доглядає напівпаралізовану італійську бабусю, яку й вивезла на візку прогулятися.
Звісно, я це знаю. І не лише тому, що однією з провідних тем офіційного візиту нашого Президента до Італійської Республіки було питання статусу громадян України, які нелегально працюють на Апеннінах. Чи не щоразу, коли група українських журналістів їде в Італію, для когось із них це нагода зустрітися з родичами: тіткою, сестрою, мамою... Тільки офіційно в цій сонячній країні заробляють на хліб для себе та залишеної на Батьківщині родини близько 100 тисяч українців. Неофіційно таких іще щонайменше тисяч 400. «І знаєте — насправді всі ми мріємо повернутися додому. Але вже не знаємо, коли. А іноді й сумніваємося, що хочемо цього насправді», — зізнаються нам учасники зустрічі Віктора Ющенка з представниками української громади. Вони справді щасливі з того, що до них приїхав Президент. Та вже бояться вірити в те, що обіцяне ним на цій зустрічі справді буде виконано. Надто довго вони чекають від України допомоги на ділі, а не на словах.

«Президент України розпустив парламент із Риму» — із таким заголовком вийшла вчора провідна італійська газета «Ла Реппубліка». Так склалося, що найгучніші заяви Віктора Ющенка, зроблені у Вічному місті, були пов’язані саме із внутрішньою політикою України. Навіть із головою Ради Міністрів Італійської Республіки Сильвіо Берлусконі Ющенко зустрічався в тому ж костюмі й тій краватці, в яких записував телезвернення про розпуск ВР. Але й дипломатичну роботу в Італії В. Ю. виконав чималу.

Київ проводжав Президента сірою мрякою й напруженою політичною ситуацією. Цього разу з літаком було все гаразд, і Рим зустрів безхмарним небом, не по–осінньому теплим сонцем та температурою +26. Символічна погода для налагодження двосторонніх відносин. Хоча насправді історія українсько–італійських взаємин налічує вже майже 16 років, якщо вести відрахунок відтоді, як наша держава здобула незалежність. Тепер Італія є одним із найбільших торговельно–економічних партнерів України, а за останні чотири роки товарообіг між країнами зріс майже удвічі.
Водночас у політичному діалозі між Римом та Києвом затяглася пауза. До нинішнього офіційного візиту Віктора Ющенка, який відбувається на запрошення його колеги Наполітано, глава Української держави, на той час — Леонід Кучма, відвідував Італію двічі: у травні 1995–го та листопаді 2002 років. Чинний Президент за своєї каденції також приїздив до Риму: у квітні 2005–го Ющенко брав участь у церемонії поховання Папи Івана Павла ІІ. Однак тоді, зрозуміло, було не до офіційних переговорів з італійським керівництвом. Тож, як зазначають у президентській прес–службі, головним завданням цієї поїздки є поновлення практики регулярних зустрічей на вищому рівні, активізація практичних кроків в економічному та інвестиційному співробітництві.

— Юрію Івановичу, від парламентаріїв різних фракцій не раз пролунала думка, що поточний сесійний тиждень у роботі Верховної Ради — вирішальний. І до його завершення парламент або працюватиме з новою коаліцією та спікером, або буде розпущений Президентом. Як на вашу думку, який варіант реальніший?
— Точно сказати, чим завершиться цей тиждень, не може ніхто. Але, як на мене, найбільшою є все–таки вірогідність створення нової коаліції між Блоком Тимошенко і Партією регіонів. Щодо відновлення коаліції у попередньому її форматі й за участі Блоку Литвина, то принаймні у нашій фракції оптимізму з цього приводу немає. Особливо з огляду на те, як активно, наскільки ми знаємо, БЮТ веде переговори з «Регіонами». А нібито бажання реанімувати коаліцію демократичних сил — це все розмови на камери.

Початок найважливішого тижня у роботі Верховної Ради шостого скликання, як охрестили поточну парламентську чотириденку деякі експерти, у сесійній залі нічим особливим не відзначився. «На люди» законодавці гострих політичних питань не обговорювали, трибуну не блокували й навіть не побилися. Адже головні політичні процеси відбувалися далеко від телекамер і цікавих журналістських очей. «Переговори» — саме це слово тепер найчастіше лунає в кулуарах. Чи сформує Блок Тимошенко коаліцію з Партією регіонів? Чи розпустить Президент Верховну Раду як таку, що так і не спромоглася сформувати нову більшість? Чи вдихне Блок Литвина друге дихання у коаліцію БЮТ із «НУНС»? Саме від них, від переговорів, залежить, якою буде відповідь на це запитання. «Настав той момент, коли всі домовляються з усіма», — визнавали ті з політиків, хто чесніший. І хоча, судячи з інформації, яка долинала з–за лаштунків політичної сцени, найреальнішою, принаймні станом на вчора, виглядала можливість народження нової, «тимошенківсько–януковицької» більшості, напевне прогнозувати розвиток подій не взявся б ніхто.

«Та яке продовження сесії, про що ви говорите! Я квитки ще тиждень тому купив («путівку дістав», «готель забронював»)!». З таких розмов, які вели між собою в кулуарах парламенту депутати всіх без винятку фракцій, уже вчора вранці було очевидно: благородна ініціатива Партії регіонів продовжити поточну сесію ВР іще на тиждень приречена на провал. А з питань, на першочерговому розгляді яких наполягали, з одного боку, коаліція й передусім Блок Тимошенко, а з іншого — опозиція в особі «Регіонів», майже очевидною стала ще одна вже звична істина: на цьому тижні роботи в Раді не буде. Хоча вже у п’ятницю друга сесія ВР шостого скликання планово має закритися...