«Іду собі з наміром попрацювати, звіт уряду послухати, заходжу в зал — а там на тобі, блокують! Питаю: що трапилось? А вони: а ми знаємо? Не заважай, кажуть», — картинно обурено жестикулюючи, скаржився комусь по телефону депутат–БЮТівець, «випадково» походжаючи перед журналістами. Утім якщо обурення «тимошенківців» могло грішити награністю, то розгубленість «регіоналів» була цілком щирою. Воно й не дивно, адже протягом цілого дня їм, здається, так ніхто толком і не пояснив, що відповідати пресі на запитання про мету блокування трибуни. Напередодні Партія регіонів вимагала, аби одразу після відкриття сесії перед Верховною Радою прозвітував про свою роботу уряд Тимошенко. Кабмін на чолі з Прем’єркою висловив гарячу готовність негайно виступити зі звітом. І фактично в повному складі прийшов на урочисте (з нагоди закриття попередньої і відкриття нової сесії) засідання ВР — з наміром прозвітувати.
Та вимоги ПР змінилися: перенести звіт Кабміну на четвер. «У них просто немає голосів за відставку уряду!» — сміялися БЮТівці. «Ми просто не хочемо, щоб Юля знову всіх облила брудом, а сама вийшла біла й пухнаста — хай звітує разом із Президентом!» — буркотіли у відповідь «регіонали». «Нашоукраїнці», «литвинівці» й комуністи ходили з іронічними усмішками — у тому, що голосів за відставку уряду не набирається, вони не сумнівалися, тому й не заморочувалися.

«Так ми дійдемо до того, що скоро Партія регіонів відновить на посаді Прем’єр–міністра Віктора Януковича. А що — прецедент створили, подали «регіоналам» таку чудову ідею»... Арсеній Яценюк коментував учорашні події у Верховній Раді в своєму стилі — з іронічною усмішкою. Але занепокоєння ситуацією не приховував, як і всі народні депутати, які будь–коли були дотичними до фінансово–економічної сфери. Ну, майже всі, бо банкіри й економісти, «затавровані» фракційним значком БЮТ, відмовчувалися. А що їм було казати, якщо, попри всі закиди, якими можна докоряти керівництву Національного банку, фахівці чудово розуміють: учорашнє «звільнення» голови НБУ — це не просто політичне, а катастрофічне рішення. По–перше, через те, що ніхто вже не сумнівається: таким чином уряд прагне «дорватися» до станка, який друкує гроші. Бо їх, грошей, катастрофічно не вистачає ні на що, від виплати пенсій і зарплат бюджетникам до погашення боргів за газ, і взяти — нізвідки. А по–друге, це кадрове рішення було проведене у, м’яко кажучи, дивний із конституційної точки зору спосіб. Зрозумівши, що «вмовити» Президента, до повноважень якого належить звільнення голови НБУ, їм не вдасться, проурядові парламентарії вирішили скористатися.. машиною часу. Або принаймні пофантазувати про те, що вона у них є. Як з’ясувалося, щонайменше 227 нардепів наділені вельми бурхливою уявою, тому запросто повернулися в минуле і скасували постанову від 2004 року про призначення головою НБУ Володимира Стельмаха.

— Сьогоднішнє засідання — це не допомога людям. Навпаки, після нього однозначно буде посіяна ще більша недовіра до банківської системи, і це загрожує ще більш катастрофічними наслідками. А уявіть собі, яка зараз розпочнеться товкотнеча навколо посади голови НБУ! Звільнення будь–якого керівника завжди впливає на процеси, але якщо йдеться про керівництво НБУ — це особливо серйозно.

Після новорічних свят парламентаріям працювати відверто не хотілося. Тому принаймні ті з них, хто може дозволити собі розслабитися, не відчуваючи надмірного тиску політичної або бізнесової відповідальності, зізнавалися: тиснуть на кнопки в залі автоматично. Теми, звісно, «гарячі» — газ, кримінально–процесуальний кодекс тощо, але думки ще там — на Мальдивах, у різдвяних Карпатах... Щоправда, колядників зі справжнім вертепом, яких привів традиційний парламентський затійник Олесь Доній, з нардепів послухати не прийшов майже ніхто. Очевидно, «вертепу» їм вистачало й у залі, де Юлія Тимошенко в ложі уряду зі смиренною посмішкою слухала, як лідер опозиції Віктор Янукович пафосно обіцяв «відправити всіх у відставку». Ну й про газ, звісно.

Всюдисуща криза, про яку тільки й розмов на телебаченні, у пресі й громадському транспорті, нагадує міфічну химеру — чудовисько з головою лева, тілом кози і хвостом дракона. Усі її бояться й ніяк не можуть приборкати.

n Пане Президенте, днями у парламенті офіційно оформилася коаліція БЮТ, Блоку Литвина і частини «Нашої України — Народної самооборони». З табору «НУНС» відомо, що ви створення такої коаліції не схвалювали. Чому?

Хоч би як плювалися виборці на те, що відбувається у стінах законодавчого органу, в одному народним обранцям останніх кількох скликань точно не відмовиш: у них не нудно.

Міністри, які пройшли в уряд за квотою «Нашої України» як учасника коаліції, вже фактично кілька місяців сидять на кріслах із підпиляними ніжками — більшість у парламенті ось–ось може змінитися, і на їхні місця прийдуть учасники нової коаліції.

Російський опозиційний політик Іван Старіков — частий гість у Києві. Він співпрацює з Петром Ющенком, контактує і з Президентом Віктором Ющенком. Саме в столиці України може відбутися з’їзд нової, об’єднаної російської опозиційної партії, яка зватиметься «Солідарність». У Москві влада не дає такій політичній силі зібратися, влаштовуючи перешкоди на кшталт тих, що чинили у 2004 році «Нашій Україні». Назва для нової антикремлівської партії готова — «Солідарність». За задумом, вона має скинути Путіна й Медведєва вже в досить близькій перспективі, перейнявши кращі якості польської «Солідарності» та «Демократичної Росії» кінця 1980–х років. Пан Старіков із сибірською прямотою й безпосередністю доводить, що позиції нинішньої влади в Росії чим далі розхитуються, чому неабияк сприяє економічна криза. В інтерв’ю «УМ» Іван Валентинович розповів про те, що зараз діється в Росії, а також поділився враженнями про українську політичну ситуацію.

Ні згоди, ні коаліції, ні чіткого плану дій, ні власне розуміння того, що буде далі, у Верховній Раді вчора так і не з’явилося. Тож за браком усього вище переліченого парламентарії, потинявшись трохи «під куполом», знову розійшлися до четверга. 300 нардепів проголосували за те, щоб змінити розклад пленарних засідань і піти з сесійної зали ще на два дні. Не байдикувати, а працювати в комітетах, поки лідери шукають вихід із політичного пата.