Яка епідемія, така й дотація

Яка епідемія, така й дотація

Напередодні свого дня народження Юлія Тимошенко отримала неприємний подарунок: на скликаному фракцією її блоку позачерговому засіданні Верховна Рада не спромоглася «подарувати» уряду мільярд гривень, так і не подолавши вето Президента на зміни до закону про Держбюджет–2009. І це попри те, що сума з дев’ятьма нулями призначалася не на іменинний торт, а для благородної мети: рятувати державу від епідемії «свинячого грипу». Втім навряд чи негативне голосування парламенту виявилося для Юлії Володимирівни сюрпризом. Для подолання президентського вето потрібно більше 300 голосів, тоді як у вірних Прем’єрові фракціях і шматках фракцій набирається ледве 226. Опозиція ж в особі Партії регіонів чесно попередила, що голосів не дасть. Не налякала навіть напередодні виголошена «обіцянка» Тимошенко про те, що кожна людська смерть, пов’язана з грипом, буде на совісті тих депутатів, які не натиснуть кнопку «за».

Без Параски і поразки

Без Параски і поразки

Перший ювілей Помаранчевої революції на майдані Незалежності відзначили скромно. Протягом дня на місця бойової слави приходили люди із помаранчевою символікою, згадували події 22 листопада п’ятирічної давності, ностальгували, співали революційних пісень і «незлим тихим» згадували лідерів усіх кольорів. «Засвітилася» й баба Параска, яку згодом не пропустили в Український дім на урочистий концерт. Траплялися фанати, розмальовані сердечками, і кілька «гостей» із «синіх» майданів, які прийшли позловтішатися («Ну що, наїлися апельсинів від Ющенка?»). Одного незадоволеного присутністю «помаранчевих революціонерів» на центральній площі столиці довелося зрештою «здати» на руки міліціонерам.

Шахи в небі

Шахи в небі

Об’єднані Арабські Емірати, Дубаї, середина дня. На узбіччі шляху на аеропорт сидять люди — робітники, які ремонтують неподалік дорогу, чоловіки й жінки в пристойному одязі, діти з роззявленими ротами. Всі погляди звернуті в один бік і вгору, на небо. Моляться чи що?

І собі задираємо голови. Виявляється, що, попри таки небесну сферу, все значно приземленіше: «шарові» глядачі спостерігають за авіашоу. Видовище справді вражаюче. Багатотонні й неповороткі, на перший погляд машини (літаки в небі явно більші розмірами за військові), виробляють такі піруети, що серце закочується в п’яти. Але чи не найбільше вражає «танець» військового гелікоптера. Важкий гвинтокрил стрімко злітає вгору, на мить зависає і сторчголов падає по вертикалі вниз. Здається, з карколомного піке його не виведе вже ніяке диво. Але за якусь дещицю від землі гелікоптер вирівнюється, завмирає і грайливими «вісімками» знову піднімається на солідну висоту.

Спостерігати за майстерністю пілотів можна довго — аж доки шия не заболить. Проте в рамках «Дубаї авіашоу», третьої за значимістю авіаційної виставки у світі, яка завершується сьогодні, і на землі було на що подивитися. У цьому переконався й Президент України Віктор Ющенко, який відвідав Дубайський авіасалон під час свого офіційного візиту в ОАЕ.

Під арабським крилом

Під арабським крилом

«Це унікальний візит, який принесе кілька мільярдів інвестицій в Україну», — сказав Віктор Ющенко журналістам, підсумовуючи своє перебування в Об’єднаних Арабських Еміратах. За його словами, влада заможної країни шейхів зацікавлена в розвитку двосторонніх відносин.

В гостях у казки

В гостях у казки

Перший офіційний візит Президента Віктора Ющенка до Об’єднаних Арабських Еміратів в усьому позначений добре знаною східною гостинністю. Починаючи з погоди — після київської мжички абу–дабійське небо зустріло українську делегацію прозорою, без жодної хмаринки, блакиттю, а гаряче арабське сонце — «комфортною» для тутешнього клімату температурою +30. Готель «Емірейтс палац», в якому на час перебування в ОАЕ розташована резиденція Президента України, — і справді класичний палац із казок «Тисячі й однієї ночі»: усі поверхи й навіть ліфти вистелені розкішними килимами, всюди штучна й натуральна позолота, кришталь, дзеркала. За вікнами — лазурові хвилі Перської затоки, на яких погойдують яхти готельних мешканців. І все це для української делегації — повністю безкоштовне. Уміють в Еміратах приймати гостей. Щоправда, на зітхання українських журналістів, які заздрісним оком кидали на пляж, місцеві аж пересмикуються: холодно, мовляв, купатися, і вода зимна — градусів 25, не більше.

Костянтин Єлісєєв: Іноді дипломатія буває мистецтвом неможливого

Костянтин Єлісєєв: Іноді дипломатія буває мистецтвом неможливого

Останніми днями українська зовнішня політика пожвавішала — після восьми місяців роботи без повноцінного міністра МЗС нарешті «з головою». Прихід на цю посаду Петра Порошенка додав дипломатам передусім моральної підтримки: незалежно від конкретних прізвищ, працювати без очільника важко й у моральному, й у політичному, і в фінансовому сенсі. Випадково чи ні, цими ж днями відбувся стрімкий прорив у відносинах України з Білоруссю: до Києва приїхав «Бацька» Олександр Лукашенко, який після переговорів із колегою Віктором Ющенком погодився внести на ратифікацію до білоруського парламенту багатостраждальний договір про міждержавний кордон. Про те, на яких умовах Києву нарешті вдалося домовитися з Мінськом, чого чекати від грудневого саміту Україна—ЄС та як позначиться на євроінтеграційних прагненнях нашої держави набуття чинності європейською малою «конституцією», «Україна молода» розпитала заступника міністра закордонних справ Костянтина Єлісєєва.

Є Рада на грип

Є Рада на грип

«Грипозний день» у Верховній Раді почався зі спостереження за тим, хто дотримався «дрес–коду» і прийшов у респіраторних масках. Прямо скажемо, таких було негусто: зобов’язані відповідним розпорядженням охоронці парламенту, кілька журналістів (дехто на час перебування в кулуарах спустив маски на шию), кілька закутаних у марлю по самі вуха депутатських помічників та з півдюжини парламентаріїв. Окрім «НУНСівця» Володимира Стретовича, який напередодні закликав усіх народних обранців «подати приклад» і озброїтися масками, цей новомодний аксесуар надягли його колега по фракції Іван Стойко та БЮТівці Сергій Шевчук, Олена Боднар і Олег Ляшко. До слова, всі, окрім Стойка, — члени коаліції.

Вишиванка для Пісяючого хлопчика

Вишиванка для Пісяючого хлопчика

«Ми вітаємо незалежну Україну в Європі». «Бельгія дуже високо цінує Президента Ющенка за те, що він робить, щоб зблизити Україну з Європою». «Україна — незалежна, демократична і європейська держава». Такими словами главу Української держави під час дводенного візиту до Брюсселя вітав чи не кожен високопоставлений співрозмовник. Це при тому, що досі Бельгію зараховували до числа євроскептиків в сенсі європейських прагнень України. Мимоволі спадало на думку: якщо це — скептики, які ж тоді оптимісти?!

Звісно, на шляху України в Євросоюз та НАТО наразі видно більше перешкод, ніж сприятливих моментів. Але такі візити надихають і засвідчують: не настільки вже неприхильна до нас «стара Європа», як здається. Принаймні якщо йдеться про Брюссель.

Із першого в історії двосторонніх відносин офіційного візиту Президента України в Бельгію Віктор Ющенко повернувся не з перепусткою в Європейський Союз, але із запевненням у тому, що в прагненні здобути щасливий квиток ми маємо в Бельгії друга, а не скептика. З огляду на те, що у другому півріччі 2010–го бельгійці головуватимуть у ЄС, це таки позитив.

У серці старої Європи

У серці старої Європи

Президент Віктор Ющенко разом із першою леді — пані Катериною Ющенко перебуває з дводенним візитом у Королівстві Бельгія. Це перший в історії відносин наших країн офіційний візит глави Української держави до Бельгії.

Останніми його словами були: «Уже в порядку»

Останніми його словами були: «Уже в порядку»

На мальовничому цвинтарі «Вальдфрідгоф», що на околиці Мюнхена, — тихо й безлюдно. Якби не автомати, з яких в обмін на євро випадає свічка з сірниками у пластиковій підставці, у цьому величезному лісопарку годі було б розпізнати кладовище. У секторі, де похований Степан Бандера, навіть чималі могильні пам’ятники губляться поміж вікових дерев. Але могила провідника українських націоналістів уже здалеку помітно вирізняється серед інших: біля величного білого кам’яного хреста — безліч квітів, свічки, синьо–жовті та червоно–чорні прапорці. Автори цих рядків прилаштували свій вогник біля прапора з гербом Києва — очевидно, незадовго до нас тут побували столичні земляки.

Цими днями лісова тиша «Вальдфрідгофа» буде порушена: сюди з’їдуться українці з різних куточків світу, аби вшанувати пам’ять Провідника. Сьогодні виповнюється 50 років від дня вбивства того, хто для своєї нації не лише за прізвищем був прапором (так перекладається з іспанської «бандера»). Націоналіст — означає «бандерівець».