Ці рецепти з книги Оксани Лущевської та Лани Світанкової «Солька і кухар Тара–пата» краще готувати з дітьми і для дітей. Ваша дитина не любить гречану кашу, спробуйте зготувати цю страву з овочами. На 2,5 склянки гречки беріть удвічі більше води, 2 невеликі морквини, 2–3 помідори, невеликий кабачок, пучок петрушки, масло, сіль. Перебираємо і миємо гречку, овочі ріжемо кубиками. Усе перемішуємо в мисці, додаємо петрушку. Викладаємо у каструльку, додаємо дрібку солі і заливаємо все окропом. Доводимо до кипіння, кладемо шматочок масла, щільно закриваємо кришку, зменшуємо вогонь і варимо 20 хвилин.

Навряд чи епос, створений у VIII столітті й уперше записаний у Х столітті (а йдеться в ньому про ще давніші події!), здатний сьогодні привернути загальну увагу й увійти до числа книжкових «хітів». А все ж є тексти, самим своїм статусом «основоположних» приречені на те, аби існувати в кожній національній літературі, яка себе поважає. Очевидно, містять ці тексти й непроминущі художні цінності — й завжди існуватимуть люди (автор цих рядків до них належить), які діставатимуть із полиці під настрій «Іліаду» з «Одіссеєю», аби порадіти славетним важким, складеним з кількох слів Гомеровим епітетам.

Видавництво Івана Малковича «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА» відсвяткувало двадцятиріччя. Поважний, як на вік української держави, ювілей, але він виходить далеко за межі святково–календарного контексту. Річ у тому, що саме це видавництво якнайвиразніше спричинилося до серйозних якісних змін на вітчизняному книжковому ринку.

У Львові гучно презентовано майбутню діораму «Ґрюнвальдська битва». У Картинній галереї виставлено центральну частину полотна; відкрив дійство Герой України, директор галереї Борис Возницький.

На початку 90–х до Луцька приїздило немало іноземців, шлях яких пролягав в одну установу — будинок дитини. Тоді чимало вихованців цього сирітського закладу виїхали за кордон із новими батьками. Пам’ятаю, як вражала нас тоді відвага шведів і німців, які усиновлювали безнадійно хворих українських сиріт. Багатьом iз цих діток справді пощастило, бо то був їхній єдиний шанс на гідне життя, а не жалюгідне існування в інтернаті для калік. І треба було ще з десяток років, щоб ми, українці, зрозуміли, що можемо й повинні самі допомагати своїм сиротам. Треба тільки трішки відкрити своє серце для любові та милосердя...

Чемпіонат Європи для киян — це не лише наплив туристів і свято футболу, а ще й певні організаційні незручності. І передовсім — перекриті вулиці та площі. Найперше мешканцям столиці варто готуватися до закритого й огоро­дженого на місяць Хрещатика, де розмістять фан–зону. Окрім цього, перекриють і низку вулиць поблизу НСК «Олімпійський» — усе заради зручності фанів. Водночас рух пішоходів не зупинятимуть, обмеження стосуватимуться лише транспорту. Проте кияни очікують незручностей, переважно через закритий Майдан. У КМДА натомість обіцяють: проблем на дорогах не буде. Однак чиновники вже зараз радять пересідати з автівок на громадський транспорт.

У понеділок у Києві розпочалося випробування тепломереж, повідомляє ПАТ «Київенерго». Комунальники будуть тестувати трубопроводи на міцність і цілісність. У цей час у квартирах киян буде відсутня гаряча вода. Триватиме цей процес до кінця вересня. Графік відключень цього року підкоригували до Євро–2012. Почнуться вони раніше, аби на час проведення чемпіонату без гарячої води залишилися тільки мешканці спальних районів.

Ціни на готелі в Києві зросли втричі, а подекуди — в 7–10 разів. Такі висновки оприлюднила низка західних ЗМІ з посиланням на німецьку газету Der Spiegel. Українській стороні закидають непрозорість ціноутворення і корупцію. А експерти інтернет–порталу CheapHotels.org зареєстрували і ціновий рекорд: 1030 євро за ніч у хостелі. Нарікання викликають також і ціни за поселення у гуртожитках, пристосованих для проживання уболівальників. Коштуватиме це орієнтовно 150 євро — приблизно стільки ж, як готельний номер у інший час.

Відтепер приїжджий люд зможе урізноманітнити свій відпочинок відвіданням ще одного унікального об’єкта на туристичній мапі Криму, що розташований неподалік мальовничого водосховища Тайган, за чотири кілометри від райцентру Білогірськ. Минулої суботи «вхідну» стрічку сафарі–парку (чи то пак парку левів) урочисто перерізали голова Ради міністрів Криму Анатолій Могильов і власник парку Олег Зубков. Для перших відвідувачів звіринця екскурсії були безкоштовними. Надалі ж задоволення подивитись на більш як півсотні левів, які вільно розгулюють у просторих вольєрах, а також єдину в Україні пару жирафів, амурських тигрів, яків, ведмедів — усього близько двох тисяч представників тваринного світу — виллється для дорослого відвідувача у 100 гривень (для дітей — удвічі дешевше). Власним коштом також можна погодувати царя звірів чи навіть замовити маленьке левеня собі в готельний номер (готель розташований на території парку), щоб побавитись або ж просто сфотографуватись.

Уважно прочитав у газеті «Україна молода» від 15 грудня 2011 року статтю Наталі Ротай «Тренуй мотор змалечку» та статтю Юлії Косинської «Підтягнувся тричі й будь здоров», а також публікації на аналогічну тему в інших виданнях і вирішив поділитися своїми думками.

Безумовно, реалізація нової навчальної програми з фізичної культури, повернення, хоча й зменшених, нормативів з фізичної культури дещо вирівнює ситуацію. Але, водночас, випадки смерті дітей на уроках фізичної культури за останні роки в Україні не можуть не тривожити. Офіційно ця проблема повішена на предмет «Фізична культура». Але їх причиною є не ця навчальна дисципліна сама по собі, а неспроможність багатьох нинішніх школярів навіть до невеликих, не те що підвищених, фізичних навантажень. На мій погляд, сьогодні, окрім низького економічного забезпечення населення, стану екології, у нас повністю відсутня ідеологія фізичного здоров’я, технологія його впровадження, структурна недосконалість, що забезпечують здоров’я, в результаті стало неактуальним бути фізично здоровим. У наявності серйозна інфляція індивідуального і громадського здоров’я.