Фізична культура без здоров’я

Уважно прочитав у газеті «Україна молода» від 15 грудня 2011 року статтю Наталі Ротай «Тренуй мотор змалечку» та статтю Юлії Косинської «Підтягнувся тричі й будь здоров», а також публікації на аналогічну тему в інших виданнях і вирішив поділитися своїми думками.

Безумовно, реалізація нової навчальної програми з фізичної культури, повернення, хоча й зменшених, нормативів з фізичної культури дещо вирівнює ситуацію. Але, водночас, випадки смерті дітей на уроках фізичної культури за останні роки в Україні не можуть не тривожити. Офіційно ця проблема повішена на предмет «Фізична культура». Але їх причиною є не ця навчальна дисципліна сама по собі, а неспроможність багатьох нинішніх школярів навіть до невеликих, не те що підвищених, фізичних навантажень. На мій погляд, сьогодні, окрім низького економічного забезпечення населення, стану екології, у нас повністю відсутня ідеологія фізичного здоров’я, технологія його впровадження, структурна недосконалість, що забезпечують здоров’я, в результаті стало неактуальним бути фізично здоровим. У наявності серйозна інфляція індивідуального і громадського здоров’я.

Діагноз — «детреновані діти»

Здоров’я людини закладається змалку. Як стверджують фахівці українського Інституту соціальних досліджень, 75% захворювань у дорослих є результатом умов їх життя у дитячі та молоді роки. За даними спеціалістів Інституту педіатрії, акушерства та гінекології, в нашій державі народжуються здоровими лише 7—10 відсотків немовлят, зріс показник кількості хвороб на одну дитину — якщо не брати до уваги простудні захворювання, то кожен підліток у віці 15 років має їх аж дві. З’явився новий діагноз у медицині — «детреновані діти», який охоплює 70 відсотків школярів в Україні, в основі якого — атрофія або дегенерація м’язової системи дитини.

Загострення екологічної ситуації, недоліки соціального захисту, проблеми медицини та низький рівень фізичної культури населення зумовлюють напружену демографічну ситуацію в Україні, де 40 відсотків юнаків і кожна десята дівчина, які досягли 16–річного віку, надалі не доживають до 60 років.

За даними Міністерства освіти і науки України, саме слабкий фізичний розвиток, зниження імунітету до захворювань є основною причиною відставання у навчанні 80—90% школярів, котрі не в змозі впоратися з навчальною програмою з різних дисциплін, у тому числі з фізкультури. У 30—40% дітей уже спостерігається відхилення від норми щодо стану серцево–судинної системи, до 53% зросли розлади нервової системи, а порушення постави у дошкільнят складають 40%, у початкових класах — 64% і до закінчення школи — всі 100%. Основні показники фізичного розвитку учнів загальноосвітніх шкіл нині порівняно з 1995 роком ще більше знизились. Низький рівень фізичного розвитку в 36,4% школярів, нижчий середнього — 33,5%, середній — у 22,6%, і лише 6,7% вищий за середній, у 0,8% учнів високий.

Усе це системно призвело до масового стану нездоров’я та виходу зi стін школи фізично немічних юнаків і дівчат, яких ніяк не можна назвати гармонійно розвинутою молоддю майбутньої України. «Концепція розвитку фізичного виховання в загальноосвітніх школах» зовні виглядає правильною, але якщо подивитись усередину — то де ж фізичне здоров’я школярів? Чому програма його не забезпечує? Та тому, що не діє руховий обсяг фізичних навантажень (8—12 годин на тиждень у кожного школяра) та інші складові програми.

Термін «фізична культура» вичерпав себе

Настав час формувати національну модель фізичного розвитку школярів, виховувати у молодого покоління внутрішню потребу й мотивацію до фізичного самовдосконалення, створити моду бути фізично здоровим як альтернативу гіподинамії та шкідливим звичкам. У розвинених країнах світу сьогодні надають велику увагу фізичному розвиткові молодого покоління. Так, у Польщі є чотири уроки фізичної культури у школі на тиждень, чотири учителi предмету на один урок і відповідне матеріально–технічне забезпечення навчання. У США щороку близько 18 мільйонів дітей і підлітків залучають до програми «Тестування і нагородження», ініці­йованої координаційною радою з фізичної культури при президентові держави. Медаль президента США за відповідальне ставлення до свого здоров’я, належний фізичний розвиток отримують близько 700 тисяч школярів щорічно, котрі після тривалих занять фізичними вправами виконали відповідні тести. Чому б нам не перейняти цей досвід і не заохочувати школярів за належний фізичний розвиток і здоров’я?

З усього сказаного напрошується однозначний висновок: необхідно удосконалити «Концепцію...» щодо впровадження обсяговості рухових навантажень до 8—12 годин на тиждень для кожного учня (зокрема і в позаурочний час), стратегічно збільшити кількість уроків фізичної культури до п’яти разiв на тиждень у школі, давати хоча б двох учителів фізкультури для ведення уроку, покращити матеріально–технічне забезпечення предмету. А для учнів 7—11 класів варто розробити програму уроків фізичного виховання тренувально–оздоровчого змісту, під час яких, зокрема, діти працювали б на запобігання захворюванням серцево–судинної системи, обміну речовин тощо, а також формували б навички «вірності руховій активності», тобто зацікавлення до занять спортом і в дорослому житті. Настав час розробити національну програму «Тестування і нагородження» під патронатом Президента України для дітей основної медичної групи. А термін «фізична культура», який себе вичерпав разом із радянською владою, давно варто замінити на «фізичне здоров’я».

У народі кажуть: «Цій владі діти не потрібні». Адже ми не маємо ні достатньої кількості плавальних басейнів, ні просторих спортзалів, ні необхідного інвентаря, ні фітнес–класів із сучасними тренажерами, вагами, пульсометрами, приладами вимірювання тиску тощо. Не хочеться вірити, але, на жаль, так є — тільки розмови, декларації без реальних механізмів впровадження, і так 20 років. Фізичне ж здоров’я вимагає щоденної індивідуальної праці з дитинства, щоб нормально почуватися у дорослому віці.

Михайло ГУМЕНЮК,
старший викладач Івано–Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти,
член НОК України 1990—1998 рр.