Микола Жулинський: Нова редакція мовного закону рятує ситуацію

Микола Жулинський: Нова редакція мовного закону рятує ситуацію

Поки Україною шириться «регіонально–мовна» лихоманка, спричинена скандальним Законом «Про засади державної мовної політики», небайдужі патріотичні уми ламають голову над тим, як зарадити ситуації. Як відомо, Віктор Янукович разом із президентським підписом під мовним законом «підкинув» ще й «пряника» — звелів створити робочу групу, яка вдосконалить «продукт» нардепів Сергія Ківалова і Вадима Колесніченка.

Право на шану

Право на шану

Нещодавно «Україна молода» вкотре виступила ініціатором суспільних зрушень: постійний дописувач нашої газети, правозахисник Олекса Чорнота зі сторінок «УМ» закликав колишніх жертв політичних репресій через суд домагатися підвищень до пенсій, передбачених законом. І публікація викликала неабиякий резонанс.

Олег Березюк: У 1937–му році виправдальних вироків було більше, ніж зараз

Олег Березюк: У 1937–му році виправдальних вироків було більше, ніж зараз

Сумнозвісне народне прислів’я «Закон — як дишло», взяте на озброєння нинішньою владою, не всім українцям до вподоби. Ще лишаються у правовому «полі бою» поодинокі борці за правду, які попри погрози, замахи на життя, вимагають поваги до Закону. Один із таких — правозахисник, голова Українського юридичного товариства Олег Березюк. Він із колегами–правниками намагається тримати контроль за найбільш резонансними судовими справами в Україні — і кримінальними, і політичними. Була під пильним наглядом у товариства й справи Тимошенко, Діденка, Оксани Макар. Реагують правозахисники і на справи щодо звичайних українців, проти яких з усією силою обрушується корупційна державна машина.

Олег Березюк, окрім досвіду правника, має за плечима ще й службу в повітрянодесантних військах. Тому «начинка» силових структур йому відома добре. Як відомо і те, що незалежної судової системи в Україні більше не існує. А відновити її (як і навести лад у всій державній системі) професійним юристам хочеться. Одна із таких можливостей, певен Олег Березюк, — оновити склад Верховної Ради. Саме тому він балотується третім номером у списках від УНА–УНСО. «Мені ці люди близькі по духу — з ними не потрібно хитрити, — каже пан Олег. — Я свого часу, ще в армії, звик до таких відносин. І тепер тільки так і спілкуюся з людьми. Ми маємо забезпечити порядок в країні. І підстави так говорити у нас є. Адже ми об’єднали зусилля унсовців, Українського юридичного товариства і офіцерів Збройних Сил України».

Передвиборчий сміх крізь сльози

Передвиборчий сміх крізь сльози

Колись німецький письменник Генріх Белль казав: «Почуття гумору завжди передбачає наявність мінімального оптимізму й печалі одночасно». Українцям, які жартують щодо нинішніх реалій у державі, без оптимізму — ніяк. Адже печалі від споглядання політичного «розкладу» вистачає достобіса. Ось люди й сміються, щоб не плакати.

Політична сатира, жарти, карикатури, анекдоти про сильних світу цього були завжди й в усьому світі. Жартували українці над політиками і в радянські часи, не гребують політичним гумором і зараз. Тільки колись політичні жарти «травили» на кухнях, а тепер — ще й в інтернеті.

Особливо активізуються дотепники під час виборів — коли «густина» політичних тем у суспільстві зашкалює. Фахівці у сфері політтехнологій, реклами й медіа кажуть: політичний гумор — це громовідвід для суспільства, захисна реакція від маразмів політичного життя. Часто це стає відчайдушним криком душі, виразником громадянської позиції, а іноді політичні жарти межують із ненавистю до влади. А вона в нас, як доводить практика, жартів не розуміє — сатириків часто переслідує і карає. «Ковалі» ж політичної сатири не здаються: мовляв, не за горами часи, коли інтернет, де здебільшого плодиться і множиться політичний гумор, визначатиме результат виборів.

«Ми хочемо ходити до школи!»

«Ми хочемо ходити до школи!»

Під Київською міськадміністрацією днями відбувалася зворушлива акція: під стіни мерії прийшли діти, хворі на ювенільний ревматоїдний артрит. Малеча, якій через складний діагноз важко пересуватися, принесла чиновникам свої шкільні ранці з написом «Ми хочемо до школи», аби столична влада знала: ці діти потребують допомоги й повноцінного життя.

Пекельне «солодке» життя

Пекельне «солодке» життя

Ще три роки тому життя Ірини Радченко з Бердянська не віщувало біди. Усе було, як в усіх: родина, улюблена робота. Але одного дня все перевернулося з ніг на голову. Раптовий напад — і життя Ірини перетворилося на жах. «Це трапилося на роботі, — розповідає жінка.

Коломийська барикада

Коломийська барикада

Нардеп від «НУНС» Олесь Доній, якого «Об’єднана опозиція «Батьківщина» не включила до свого партійного списку (і це була одна з найбільших несподіванок формування списків), усе ж хоче зберегти мандат депутата. Днями він заявив, що подав заяву на реєстрацію кандидатом у народні депутати як самовисуванець в окрузі №88 у Коломиї Івано–Франківської області.

«Це плювок в обличчя українству»

«Це плювок в обличчя українству»

Підписавши скандальний мовний закон у середу, Президент Янукович відкрив скриню Пандори: в усіх куточках України тільки й мови, що «про мову». У Львові, скажімо, оперативно створили Страйковий комітет за участю представників опозиційних політсил та громадських організацій — обговорювали наступнi протестні дії. А в Донецьку тим часом міська рада жваво звітує, що вже мало не завтра готова закріпити статус російської мови в регіоні.

Я. не я, і мова не моя

Зустріч делегатів від української інтелігенції з Президентом щодо мовного законопроекту не принесла головного результату, на який сподівалися письменники та науковці. З’їздивши у кримський Форос «поговорити», вони так і не почули від Віктора Януковича конкретних слів про долю скандального законопроекту. Прес–служба глави держави, одначе, відзвітувала: мовляв, Віктор Янукович і сам не задоволений законом, погоджується, що у нинішній редакції цей документ розколюватиме суспільство. Звісно, про розмову з інтелігенцією прес–служба цитує лише схвальні відгуки. «Я переконаний, що нарада пройшла конструктивно і перспективно, — казав екс–Президент Леонід Кравчук. — Урешті–решт, мовне питання має вийти на високий державний рівень, на конституційний рівень і на такий рівень закону, який відповідав би стратегічним національним інтересам України». «Отой вал, який іде з Верховної Ради, комусь треба було зупинити, — додав поет Іван Драч. — Єдиний, хто може стати супроти цього, — це Президент Янукович. Вперше стурбованість щодо української мови входить у якесь нормальне робоче русло».

«УМовно» iнтелiгентна розмова

«Серіал» із мовним законом триває: учора Президент Віктор Янукович провів зустріч із представниками української інтелігенції щодо майбутнього державної мови. Візит до Януковича був організований у кращих «царських» традиціях: делегація відправилася до глави держави аж до Криму. Як розповіла «Українській правді» радник Президента Ганна Герман, квитки на літак усім учасникам зустрічі оплатив меценат Богдан Гаврилишин. Загалом учасників розмови було близько десяти: колишній Президент Леонід Кравчук, поет Іван Драч, голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» Павло Мовчан, директор Інституту літератури ім. Шевченка Микола Жулинський, письменниця Марія Влад. Компанію делегатам мали скласти також і наближені до Ганни Герман архітектор Лариса Скорик та Дмитро Стус. Раніше повідомлялося і про участь ректора КНУ ім. Шевченка Леоніда Губерського.