Головний командир УНСО, Герой України Юрій Шухевич на 79–му році життя вирішив стати народним депутатом. Каже, про це його просить чимало соратників. Та й сам він відчуває: Україна переживає критичний період свого існування. І в такий час, мовляв, патріоти відсиджуватися без дії не мають права.

Очолюване ним УНСО тим часом теж гострить списи до серйозних подій у державі: так, днями Юрій Шухевич видав наказ про загальну мобілізацію всіх членів організації УНА–УНСО і набір до її лав громадян віком від 16 до 50 років. Націоналісти планують активізувати свої вишкільні табори та проводити роз’яснювальну роботу серед населення. «Українська держава в небезпеці! — каже Шухевич. — І ми маємо цьому протистояти».

Про свої передвиборчі плани, настрої серед патріотичної молоді та ймовірну діяльність у парламентському гурті Юрій Шухевич розповів в інтерв’ю «УМ».

Поки під Верховною Радою у вівторок ламали списи патріоти та постраждалі від української мови, парламентарії «дбали» про хліб насущний для пільговиків. Зокрема, надвечір тишком–нишком ухвалили скандальний закон про гарантії виконання рішень судів, який передбачає скасування пільг для окремих категорій громадян.

Його охрестили «батьком українського бестселера». І не безпідставно: історичний роман Василя Шкляра «Залишенець» («Чорний Ворон») з’явився в інформаційному полі України з вибуховим ефектом. Здається, цю книгу прочитали й обговорили навіть ті, хто взагалі мало що читав у своєму житті. Письменник і сам визнає: «Я знав, що «Чорний Ворон» матиме широкий розголос, але результат перевершив усі мої сподівання. Роман уже «пережив» наклад у 150 тисяч примірників». Як відомо, за «Чорного Ворона» Василя Шкляра мали нагородити Шевченківською премією. Але він відмовився її отримувати, поки при владі буде міністр Дмитро Табачник.

Про те, яким буде його наступний роман і чи бачить він себе народним депутатом, Василь Шкляр розповів в інтерв’ю «Україні молодій».

Сьогодні львів’янка Наталя Бобко — щаслива мама дворічної Олечки. Але шлях до бажаного материнства у 33–річної жінки пролягав через жахливі терни: на третьому місяці вагітності лікарі по­ставили Наталі діагноз — лімфома, злоякісне захворювання крові. Медики, як один, наполягали перервати вагітність і розпочати хіміотерапію. Але Наталя пішла на ризик і стала першою пацієнткою в Україні, яка захворіла на рак на ранньо­му терміні вагітності й стала лікуватися, зберігши дитину. Побороти страшну хворобу їй допомогли київські онкологи і небайдужість людей. Сьогодні Наталя абсолютно здорова і має здорову дитину. Але вона добре пам’ятає, через що довелося пройти. «Діагноз став для мене першим страшним шоком, — пригадує Наталя. — А другим — оголошена вартість лікування: близько 20—25 тисяч гривень за один курс».

У судовій епопеї щодо вшанування борців за волю України, яку ініціювала лiдерка Прогресивної соціалістичної партії України Наталя Вітренко, знову перемогли українські патріоти й здоровий глузд.

Як уже писала «УМ», два роки тому Наталя Вітренко оскаржувала указ, яким свого часу Президент Віктор Ющенко вшанував борців за українську незалежність у XX столітті. Після десятка слухань Окружний адміністративний суд Києва у липні 2011 року відхилив позов прогресивної соціалістки. Але Наталя Вітренко подала апеляційну скаргу. І позавчора надвечір Київський апеляційний адмінсуд поставив чергову крапку в справі: ухвалив рішення залишити апеляційну скаргу Вітренко без задоволення.

Розрекламовані соціальні (чи то пак передвиборчі) ініціативи Президента Януковича таки втілять у життя: пізно ввечері в четвер парламент проголосував за внесення змін у держбюджет–2012, які передбачають збільшення витрат. Законопроект Кабміну підтримав 271 нардеп.

Аби стати батьками маленької Олександри, подружжя Точицьких із Дніпропетровська подолало багатостраждальний шлях. Попередня вагітність Юлії була невдалою: на останніх тижнях плід завмер. І лікарі лише розводили руками: у загибелі дитини винен резус–конфлікт.

Не встигли українські патріоти полегшено зітхнути після перемоги в судовій справі за позовом Наталії Вітренко, як одіозна лiдерка ПСПУ вирішила поновити судову тяганину. Як уже писала «УМ», два роки тому Вітренко оскаржувала указ, яким Президент Віктор Ющенко вшанував і визнав борців за українську незалежність у XX столітті — вояків УНР, УПА, Січових стрільців, «Карпатської січі» та інших. Після десятка слухань Окружний адміністративний суд Києва у липні 2011 року відхилив позов прогресивної соціалістки. Але Наталя Вітренко подала апеляційну скаргу. І тепер усе починається спочатку: за участю тих же осіб і з тими ж «аргументами».

Лідія Доннерс–Мунт народилася і виросла в Голландії, а на батьківщину свого батька–українця потрапила лише у 15 років. Але відтоді вона відчуває нерозривний зв’язок в Україною. Пані Лідія вже багато років допомагає українським сиротам, дитячим спортивним школам, лікарням, бібліотекам. А віднедавна взяла під опіку так званий проект «дніпропетровського Рембрандта» («УМ» писала, що у Дніпропетровському художньому музеї виявлено невідому картину Рембрандта «Жінка в перлинному намисті». Але її оригінальність ще мають підтвердити голландські мистецтвознавці).

Колишня балерина, спортивна атлетка, дружина голландського держпосадовця й активістка українсько–голландських гуманітарних проектів Лідія Доннерс–Мунт відвідує Україну дуже часто. Вона каже: «Хоч я і живу в Нідерландах, але серце моє належить Україні».

Авторитетний дослідник суспільних настроїв Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології НАН України, за останній тиждень роздав журналістам десятки коментарів. Та цікавить акул пера не соціологічна наука, у якій Євген Головаха — визнаний професіонал, а більше скандальні допити в СБУ, на які «запросили» гуртом усю вчену раду Інституту. «Такого не було навіть у радянські часи», — емоційно відреагував Головаха, який першим із науковців мав «задоволення» провести в товаристві СБУшників півтори години. Як пояснили у Службі безпеки, допити працівників Інституту соціології відбуваються в рамках розслідування кримінальної справи про розтрату державних коштів посадовими особами дочірнього підприємства ІС НАНУ. Хоча багато хто найперше подумав: зазіхають на приміщення Інституту, яке розташоване в самому центрі столиці — на вулиці Шовковичній. Або ж на незалежних соціологів тиснуть.

Євген Головаха відверто заявляє, що не розуміє дії нинішньої влади, адже подібні історії аж ніяк не додають їй прихильників. Сьогоднішній політичний режим в Україні науковець називає «неокучмізмом». І визнає: Леонід Кучма свого часу поводився з науковцями делікатніше, не влаштовував масових викликів на допити. Головаха напівжартома зауважує: Президент Віктор Янукович — все ж колега вченим, «професор», а кодекс професійної етики спонукає ставитися до колег–науковців із повагою.

Про те, чи здатна нинішня влада на поважні форми спілкування з громадянським суспільством, що чекає українців після періоду апатії і чи зможе опозиція перемогти на виборах — Євген Головаха розповів в інтерв’ю «УМ».