Право на шану

11.09.2012
Право на шану

Чимало жертв політичних репресій постраждали через свої ідеологічні переконання. (УНІАН.)

Нещодавно «Україна молода» вкотре виступила ініціатором суспільних зрушень: постійний дописувач нашої газети, правозахисник Олекса Чорнота зі сторінок «УМ» закликав колишніх жертв політичних репресій через суд домагатися підвищень до пенсій, передбачених законом. І публікація викликала неабиякий резонанс.

Суд як остання інстанція

За даними правозахисника Олекси Чорноти, органи Пенсійного фонду України не доплачують до пенсій незаконно засуджених громадян майже 370 грн. на місяць, а тим особам, яких було вивезено на так зване «спецпоселення», — майже 170 грн. на місяць. Причому реабілітованим українським громадянам треба поспішати з поданням до суду своїх позовів, оскільки нинішня влада може на законодавчому рівні незабаром ухвалити рішення, яким буде дозволено Кабінету Міністрів України встановлювати на власний розсуд розміри підвищень до пенсій реабілітованим громадянам, як це вже було зроблено з «чорнобильцями», «дітьми війни», військовослужбовцями. Олекса Чорнота наголошує: саме зараз реабілітованим особам варто звертатися до суду з позовними заявами, щоб хоча би за півроку до дня подання позову отримати свої недоодержані розміри підвищень до пенсій, а це немалі суми: для незаконно ув’язнених — понад 2 тис. грн., для «спецпоселенців» — 1 тис. грн.

Нагадаємо, основний аргумент на користь реабілітованих — Закон України «Про пенсійне забезпечення» та Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно з цими документами, громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а членам їхніх сімей, яких було примусово переселено, — на 25% мінімальної пенсії за віком. Але реальність така, що всі категорії пенсіонерів мають перерахунки пенсій залежно від розміру прожиткового мінімуму, а підвищення до пенсій незаконно ув’язненим «зафіксовано» у розмірі 54,4 грн., «спецпоселенцям» — 43,52 грн. на місяць.

Колишні політв’язні, зокрема Герой України Юрій Шухевич та його побратими, роками звертаються до влади з вимогою відновити справедливість. Одначе віз і нинi там. Саме тому й було прийняте рішення оголосити можновладцям, які пантрують державну казну, «судову війну». На заклик правозахисника Олекси Чорноти та Юрія Шухевича вже відгукнулися десятки політв’язнів — вони подали свої позови, і багато хто вже має позитивний вердикт Феміди. За словами Юрія Шухевича, «на руках» у колишніх жертв політичних репресій є навіть дві перемоги у Вищому адміністративному суді.

У Пенсійного фонду «все законно»

Публікація в «УМ» привернула увагу громадськості до теми репресованих: інформаційна агенція «Українські національні новини» організувала з цього приводу прес–конференцію. А Пенсійний фонд (представники якого, до речі, свідомо захід проігнорували) розмісив на своєму офіційному сайті та в газеті «Пенсійний кур’єр» звернення і «побажання»: не зважати на заклики до жертв політичних репресій йти до суду. Мовляв, «підвищення до пенсій реабілітованим та членам їх сімей виплачуються своєчасно та в розмірах, визначених законодавством».

Правозахисник Олекса Чорнота так відреагував на цей демарш органів ПФУ: «Якщо з десятків тисяч працівників органів Мінсоцполітики та ПФУ, серед яких є заслужені юристи, економісти, доктори наук тощо, не знайшлося жодної особи, яка готова була прийти на прес–конференцію і захистити там «честь мундира», висловивши аргументи на захист своєї позиції, то це означає, що ці державні органи в свавільний спосіб обмежують права реабілітованих українських громадян, про що, до речі, свідчать рішення судів, у тому числі Вищого адмінсуду, які визнають дії органів ПФУ незаконними та протиправними».

На досягнутому активісти зупинятися не планують: Юрій Шухевич уже звернувся з офіційним листом до усіх голів облрад Західної України з проханням посприяти у поширенні інформації серед колишніх жертв репресій щодо їхніх прав і можливостей відстояти передбачене законом у суді. І позитивна реакція з регіонів уже надходить.

На думку Юрія Шухевича, допомогти колишнім жертвам політичних репресій — обов’язок небайдужих. «На сьогодні це одна з найбільш упосліджених категорій пенсіонерів, — каже він. — В Україні колишні репресовані, які були реабілітовані, отримують мінімальні пенсій. Адже чомусь за всі роки перебування в ув’язненні, де й працювали жертви політичних репресій, не враховують заробіток, бо його, за словами працівників органів ПФУ, у політв’язнів узагалі не було. Хоча це неправда, і є документи, які підтверджують, що ув’язнені отримували заробітну платню, більшу частину якої потім забирало МВС. Але оскільки засуджених було реабілітовано, то вони заслуговують на пенсійне забезпечення, відповідне до заробітку. Не говорячи вже про компенсацію за роки ув’язнення і рабської праці».

Ціна питання — 25 мільйонів

Варто зауважити, що спроби відновити справедливість у питаннях щодо реабілітованих робилися неодноразово. Юрій Шухевич та його побратими розробили відповідний законопроект і надіслали його більш як ста народним депутатам. Відгукнувся з них лише один — Микола Кульчинський iз фракції «НУНС», котрий зареєстрував у парламенті цей законопроект ще в 2008 році. Але його депутати не підтримали. За цим законопроектом, для реабілітованих була встановлена компенсація не за 75 місяців перебування в ув’язненні, як зараз, а за весь термін позбавлення волі. Передбачалося і підвищення доплат до пенсій. За словами Миколи Кульчинського, ціна питання даного законопроекту — незначна для державної казни, але його ухвалення стало б першим кроком до гідного вшанування жертв політичних репресій. «Загальна вартість законопроекту на той час складала, за свідченням Пенсійного фонду, 25 мільйонів гривень, — каже народний депутат, який теж був свого часу репресованим і згодом реабілітованим. — На сьогодні це вже не 25 мільйонів, а набагато менше, адже за ці роки принаймні п’ята частина всіх жертв політичних репресій відійшла у кращі світи. Скажімо, у Полтавському товаристві реабілітованих багато людей ніякої участі у боротьбі з комунізмом не брали: хтось зірвав колосок і при цьому ще щось сказав про владу — отримав 10 років; хтось порівняв американський і радянський трактор… Таких людей у Полтавському товаристві на момент його створення у 90–х роках було близько півтори сотні. Зараз якщо набереться 25–30 осіб — то це добре. І їх щороку меншає».

Необхідні кошти для втілення цієї соціальної ініціативи, переконаний Микола Кульчинський, є. Свіжий приклад: чиновники нині закуповують камери для виборчих дільниць — їхня вартість 36 мільйонів гривень, а уряд заклав у бюджеті на ці потреби мільярд. Тоді як усім реабілітованим необхідно максимум 25 мільйонів.

Закон не приймають, каже пан Микола, через брак політичної волі: «В усьому світі, в країнах, які виборсувалися з колоніального чи тоталітарного ярма, борці з режимами завжди у великій пошані і на відповідному забезпеченні. Лише не в Україні».

КОМЕНТАР З ПРИВОДУ

Олекса Чорнота, правозахисник:

«Нема жодних підстав сподіватися на те, що нинішня парламентська більшість ухвалить якісь законодавчі акти щодо соціального захисту колишніх політв’язнів, оскільки не так давно було завалено у другому читанні президентський законопроект про статус осіб, які в дитинстві потерпіли від політичних репресій, зареєстрований за часів президентства Віктора Ющенка. До речі, подібний законопроект ще 2003 року подавав на розгляд парламенту тодішній Прем’єр–міністр України Віктор Янукович (який добре знає, що означає перебувати хоча би один день у місцях ув’язнення) і котрий переймався долею тих дітей, які народилися в неволі від батьків, яких згодом реабілітували, а невинним дітям не надали жодного статусу. Якщо навіть такий законопроект, реалізація якого не потребує виділення значних коштів, не здатні ухвалити як закон народні депутати з нинішньої більшості, то ухвалити інші законопроекти щодо соціального захисту реабілітованих громадян ці народні обранці не будуть здатні й поготів.

Тому й радимо ми жертвам політичних репресій звертатися до судів, щоб про проблеми реабілітованих громадян серйозно заговорили на законодавчому рівні, коли з держбюджету доведеться виплачувати певні кошти на виконання відповідних судових рішень. У разі подання реабілітованими особами масових позовів до суду може скластися ситуація, подібна до тієї, що була з так званими «учительськими позовами» щодо невиплати заборгованої зарплатні, коли декілька тисяч небайдужих педагогів звернулися до суду по захист своїх порушених прав, після чого держава змушена була доплатити сотням тисяч освітян недоотриману ними зарплатню.

Кожен реабілітований український громадянин, який звернеться з позовом до суду, повинен пам’ятати, що він захищає не лише свої права та інтереси, а й усіх інших жертв політичних репресій, які через стан здоров’я або з якихось інших причин не можуть подати свій позов до суду».

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>