«Світличеня» згасло...

«Світличеня» згасло...

Не спогад, а сповідь годилося б писати перед образом такої людини, як Надія Світлична. Точніше Надійка — так до кінця відведених Всевишнім днів називали її друзі, однодумці й колишні співкамерники. Поряд із нею соромно було бути боягузом, коли біле називали чорним або навпаки, соромно було промовчати, коли ситуація вимагала чіткого й однозначного «так» або «ні», соромно було не поставити свій підпис під зверненням, де розставлялися крапки над «і». Коли «сучасний Сковорода», видатний український письменник і філософ Василь Барка опинився в жалюгідному становищі — самотній, старий, хворий, без даху над головою й без коштів на існування, Надія Світлична не побоялася назвати «ганьбою» таке ставлення закордонних українців до своїх пророків, пригадавши жалюгідний кінець ще одного видатного діаспорного майстра пера — Тодося Осьмачки, який вмирав серед чужинців забутим і покинутим. >>

Бахчисарайське побоїще

Слов'яни і кримські татари знову, як і 8 липня, оскаженіло кидали один в одного каміння, порожні пляшки, пускали в хід арматурні прути, дрючки та все, що у бойовому запалі потрапляло під руки. І вкотре місцем кривавого побоїща (травмовано понад 20 осіб) став злощасний центральний ринок на вулиці Будьонного, точніше, ближні підступи до нього. Нагадаємо, місцевий регіональний меджліс вимагає будь-що прибрати торговище з древнього мусульманського цвинтаря «Азізлер», декілька ханських дюрбе (мавзолеїв) якого занесені до державного реєстру історичних пам'яток. Причому не впродовж року, як вирішила сесія міськради, а негайно. >>

Поповнення мартиролога

Вибух на шахті «Суходольська-Східна» стався 13 серпня о 8-й ранку на горизонті 700 метрів. У цей час під землею перебував 171 шахтар. Загинуло шестеро гірників; ще сімох із травмами та опіками доправили до опікового центру в Луганську. Уже за годину гірничорятувальники почали піднімати на поверхню живих шахтарів; тіло першого загиблого вони вивезли опівдні. Пошук інших померлих тривав протягом дня. Найстаршому з них 30 років, молодшому — 23. >>

Журналісти попереджають...

Київські журналісти рівно за тиждень після призначення нового Прем'єра та уряду схопилися рятувати один iз найцінніших здобутків Помаранчевої революції — свободу слова. «Треба у них запитати: чи ми будуємо з ними стосунки, чи стіну? Бо наразі складається враження, що стіну!», «Давайте напишемо їм не просто заяву, а попередження, і наголосимо, що наступного попередження вже не буде!», — лунало в залі однієї з кав'ярень, де зібралися журналісти. >>

«Нєпонятки з пацанами»

Правоохоронці затримали керівника приватної охоронної структури торгового будинку «Запоріжсталь», який разом зі своїми колегами 8 серпня викрав співробітників радіостанції «Наше радіо». Нагадаємо, у трьох заручників вимагали повернути кейс, який радійники буцімто викрали. Про це розповів міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, повідомляє УНІАН. За словами міністра, саме автомобіль радійників спричинив ДТП із позашляховиком, який виїздив заднім ходом з боку банку «Надра». >>

«Кауровцi» захопили університетську бібліотеку

Група радикально налаштованих активістів «Єдіного Отєчєства» на чолі з відомим українофобом і «федералістом» Валерієм Кауровим, що діють здебільшого за вказівкою та благословенням одеського ієрарха Руської православної церкви Агафангела, зухвало й самоуправно захопила одну з найбільших університетських бібліотек — книгозбірню Одеського аграрного університету. Керівництво навчального закладу забило на сполох — зателефонувало до міліції, прокуратури, надіслало звернення про силове захоплення будівлі Президентові Віктору Ющенку, міністрові внутрішніх справ Юрію Луценку, мерові Едуарду Гурвіцу. «Ми законослухнянi громадяни, — йдеться у документі. — Силове ж захоплення бібліотеки проблеми не вирішує. Скоро почнеться навчальний рік, а багатюща бібліотека повністю блокована. По суті, робота вузу, в якому навчаються близько 7 тисяч студентів, паралізована...» >>

Гранати у тролейбусі

У столиці сусідньої з Україною невизнаної Придністровської Молдавської республіки Тирасполі вдруге за це літо було підірвано транспортний засіб. Нагадаємо, у липні там серед білого дня в маршрутці спрацювала саморобна бомба, яка забрала життя вісьмох пасажирів, а ще тридцять травмувала. У цю неділю несподіване горе застало тираспольців, які опинилися о другій годині дня у тролейбусі № 2. Під час вибуху в транспорті перебували 35 пасажирів, двоє з них загинули — шестирiчна росіянка та чоловік літнього віку. Як повідомляє ІТАР-ТАКС, окрім того, травмовано десять осіб, шість з яких перебувають у дуже важкому, але стабільному стані. Серед постраждалих є дві дівчинки, 12 і 13 років. За інформацією МЗС України, серед поранених є двоє наших громадян, які постійно проживають у Тирасполі. >>

Велогонщик наздогнав щастя

Переможець Кубка світу 2002 року, бронзовий призер «Джиро д'Італія»— 2003, а загалом — один із двох найсильніших українських велогонщиків Ярослав Попович вирішив обвінчатися з Сінді Марією Бароні у своєму рідному місті. З майбутньою дружиною Ярослав познайомився під час турніру на острові Нова Каледонія. Між молодими людьми зав'язалася дружба, яка згодом переросла у кохання. 9 серпня 2005 року поблизу Флоренції відбулося весілля 25-річного Ярослава та 19-річної Сінді. «Спочатку планували обвінчатися через два місяці після одруження, — пригадує Ярослав Попович. — Але захотіли, щоб урочиста церемонія проходила у теплу погоду. Тому й вирішили перенести вінчання на наступний рік». І одразу визначили, що вінчатимуться на Галичині. >>

Крапля українських веселощів у Золотих Пісках

Oксамитовий сезон на болгарському узбережжі розпочався... чаркою української горілки. Тут у 12 курортних містах, серед яких відомі Варна, Сонячний Берег, Золоті Піски, набирає обертів «Пляжний марафон Nemiroff». >>

Велике повернення

Перше призначення Віктора Януковича мешканці прилеглих до столичної Бессарабки вуличок і досі асоціюють насамперед із безсонною ніччю: «ошалєлиє» від щастя «донецькі», які сприйняли прихід «свого пацана» на чоло Кабміну як «взяття Києва», до ранку катали центром міста на розкішних джипах і мерсах, голосно сигналячи. >>

Лікнеп для Прем'єра

Прем'єр-міністр Віктор Янукович знову не зійшовся у поглядах із Президентом Віктором Ющенком: у них виявилося різним сприйняття історичних подій. Ющенко, як відомо, виступає за примирення усіх українських ветеранів — учасників Великої Вітчизняної війни. Янукович має іншу позицію: днями він заявив, що виступає проти перегляду оцінки історичних подій, яка вже склалася. Так він відповів на питання про перегляд статусу бійців ОУН-УПА, яких пропонується прирівняти в правах до учасників Великої Вітчизняної війни, повідомляє «Українська правда». «Це дуже болюче питання для суспільства», — зазначив Янукович. При цьому він побажав, щоб стосунки минулих поколінь не позначалися на стосунках майбутніх. «До історії слід ставитися поважно, — по-філософськи заявив Прем'єр, — і не переписувати ту оцінку, яка була вже давно дана учасниками тих подій». >>

В місті Сочі — з Януковичем ночi

Сьогодні глава уряду Віктор Янукович збирається відбути до Сочі, де зустрінеться зi своїм російським колегою Михайлом Фрадковим. Український Прем'єр також планує обговорити деякі питання з низкою керівників міністерств і відомств РФ. Така нагода видалася завдяки тому, що в Сочі цими днями проходитиме засідання країн Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС). «Перше питання, яке ми розглядатимемо, — зазначив Віктор Янукович, — це проведення найближчим часом міждержавної комісії Ющенко—Путін». Нагадаємо, комісію Ющенко—Путін було створено 8 травня 2005 року, проте жодного її засідання досі не відбулося. >>

Захистимо українське!

Українське в Україні треба захищати — хоч як прикро, але цей парадоксальний факт і тепер, напередодні 15-річчя незалежності, залишається не менш актуальним, ніж у підневільні для нашої держави часи. Як зазначає лідер Української народної партії Юрій Костенко, нині «в українському парламенті сформовано більшість крупного капіталу, яка не відображає жодної ідеології». На УНП, як і на інших силах із націонал-патріотичною ідеологією, теж лежить провина за те, що замість об'єднуватися вони кожна по окремості програли вибори до Верховної Ради. Однак краще пізно, ніж ніколи. Відтак партія Костенка вирішила розпочати політично-мистецьку акцію «Захисти українське!». >>

Цензурна «десятка» по-київськи

Судячи з усього, новообраний київський міський голова розглядає столицю України як такий собі банк, адже методи керування містом, механізми відповідальності та обов'язків чиновницького персоналу дуже вже нагадують ті, що притаманні банківській сфері. Одна незаконна спроба перевіряти підлеглих на детекторі брехні чого варта. Великі банки та комерційні кампанії вже давно використовують подібну перевірку персоналу в умовах жорсткої конкуренції, натомість в законі це ніде не прописано, тож можна зрозуміти шок столичного чиновництва. Наприкінці минулого тижня Леонiд Черновецький «порадував» черговим банківським шаблоном, через який братися за голову довелося не лише чиновникам, а й працівникам пера i мікрофона — серед журналістів, якi спеціалізуються на столичній тематиці, поширили листа прес-служби КМДА про впровадження нової схеми спілкування працівників мерії зі ЗМІ. >>

Подільський чехоград

Iз тисяч пасажирів, яких щодоби перевозить в обох напрямках Південно-Західна залізниця, очевидно, тільки абсолютна меншість устигне крізь вагонні вікна черкнути поглядом по двох непримітних полустанках на перегоні Козятин—Калинівка. А ще за хвильку назви Миколаївка і Голендри, ні про що подорожнім не сказавши, безповоротно відлетять назад, щоб остаточно загубитись у пам'яті. І лише одиниці пригадають, що якраз про їхні тимчасові домівки на колесах, що стугонять по рейках за кількадесят метрів од жител, можливо, саме тут занотував автобіографічні рядки Василь Земляк: «...Попід самісіньку дідову хату з Європи до Азії ходять товарні та поштові поїзди, і кожен паровоз вважає чомусь за потрібне свиснути саме під хатою». Завдяки письменнику ті місця обіч залізниці назавжди залишаться на літературній карті України. Втім на карті не тільки літературній. І не тільки України. >>

Непрозора доля скловолокна

Колективний лист-відчай з додатком задокументованих аргументів і відписок на 27 аркушах одержала не тільки редакція «УМ». «Куди ми тільки не зверталися!», — бідкаються гості запорізького корпункту Юрій Коцур і Сергій Пунько. Ситуація типова: стукає скаржник у потрібні двері — йому не відчиняють, тоді він починає грюкати в усі підряд. Ну що, приміром, може редакція? Це колись розкритикованого керівника знімали з роботи, а тепер знімають голови «необережним» журналістам, які наважилися оприлюднити подробиці чергового переділу власності. >>

На орбіті навколо землі

Ефектний план Мінфіну перекрити дефіцит бюджету-2006 частково за рахунок коштів, виручених від приватизації підприємств із земельними ділянками, досі так і не реалізовано. Цей план поки що перебуває в глибокому анабіозі. Це при тому, що в Законі «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зазначено, що від продажу державного майна за такою схемою до казни має надійти майже 900 мільйонів гривень. Півтора року безплідних дискусій навколо ринку землі — і жодного прийнятого закону на розвиток Земельного кодексу можуть будь-кого зробити песимістом. А тим часом невпинно наближається термін закінчення мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення — 1 січня 2007 року. Уже лунали пропозиції з боку лівих сил подовжити мораторій до 2012 року, але проти такого повороту подій виступив Президент. Наприкінці липня він підписав Указ «Про деякі питання організаційно-правого забезпечення формування та регулювання ринку землі та захисту прав власників земельних ділянок». Кабміну було дано чотири місяці на підготовку відповідних законодавчих актів. Однак до реальних змін далеко: надто повільно урядовий човен, погойдуючись на хвилях кадрових перестановок, розвертається до проблем ринку землі. Та й чи розвернеться? >>

Фольклор безвісти

«Відкриваю тумбочку, а там — «павук» зі сплутаних бобінних плівок, на яких були записані пісні», — згадує свої відвідини Херсонського обласного центру народної творчості фольклорист Віктор Кисіль. За його словами, архівні аудіокасети зникають з «творчого» будинку разом iз колишніми методистами (вони забирають їх собі) або потрапляють до сміттєвого відра. Якось під час ремонту коробку із записами степових херсонських розспівів забрали мулярi. Реєстру аудіозаписів фольклорної спадщини в області немає, отож і відповідальність за її нищення чи розкрадання вельми нереальна.
У багатьох інших куточках нашої країни з піснями чинять так само. Скажімо, фольклорні записи зникли з Донецького центру народної творчості (а Донеччина, як відомо, славиться українським багатоголоссям). На Закарпатті, як і на інших прикордонних теренах, українську «музичну екзотику» вивозять іноземці, причому місцеве населення за гроші погоджується відкрити двері музейних фондів, а митники відмахуються від науковців: «Тут у кожному селі баби співають!». Утім унікальні імпровізації на трембітах, викрадені минулого року, уже не відтворити, бо виконавців немає серед живих. Про більшість пісенних «смертей» громадськість так ніколи й не дізнається, адже інформація про втрачені пісні ніде не зафіксована. >>

«Нелегальна» наївність

Немає меж людській наївності. Особливо коли йдеться про бажання українців помандрувати куди-небудь за західний кордон у пошуках роботи, щастя та кращої долі. Мабуть, ще з радянських часів наші люди звикли, що «там» — усе гаразд, і гроші, і легка та високооплачувана робота впадуть із неба самі по собі мало не одразу після перетину кордону. Скільки вже написано і сказано про те, які часом розчарування можуть чекати простого українського заробітчанина на Заході. Але люди все ще сподіваються на оте російське «авось». Приклад 27-річної Інни Калинець — один із сотень, але очевидно демонструє, що з людиною може трапитись, якщо вона зовсім не готується до тривалої закордонної подорожі. >>

Юрій Каплан: Те, що політик дав гроші на видання книжки, не означає, що я поділяю його політичні погляди

Створення минулого року нової письменницької, хоч і громадської, а не творчої за юридичним статусом, організації — Конгресу літераторів України — якось пройшло повз увагу журналістів «України молодої». Тож коли член Конгресу письменник Юрій Бедзик зайшов у редакцію і розповів про нову, умовно кажучи, спілку письменників, стало цікаво розпитати про її принципи і засади. Таким чином ми домовилися про зустріч з одним із трьох співголів Конгресу, четвертим «Головою земного шару» поетом Юрієм Капланом. (Інші співголови КЛУ — Валерій Басаров і Володимир Спектор). У ході розмови з'ясувалося, що до Конгресу літераторів України ввійшли здебільшого ті письменники, які в 2004 році в Пущі Озерній оголосили альтернативний з'їзд Спілки письменників і вибрали альтернативного голову — Наталю Околітенко. Втім Юрій Каплан просить не акцентувати увагу на ГКЧП-2004 в Спілці, бо «то зовсім інша історія». Наша розмова весь час збивалася на особу нинішнього голови НСПУ, нардепа-б'ютівця, голову парламентської Комісії з культури і духовності Володимира Яворівського, очевидно, він «допік» Конгресу і його співголові найбільше. Але перетворювати газетні шпальти на публічне з'ясовування стосунків нам би не хотілося, тому ми сфокусували увагу на діяльності Конгресу. >>

Останній грім виборів

У Білорусі на чотири політв'язні побільшало: минулої п'ятниці троє юнаків і дівчина одержали тюремні строки за те, що збиралися проводити незалежне спостереження за ходом березневих президентських виборів. Усім засудженим по 25 — 27 років, троє з них — професійні юристи й один — журналіст. >>

Перемир'я

Учора о п'ятій ранку за Грінвічем (восьмій ранку за київським часом) розпочало діяти перемир'я між Ізраїлем та Ліваном і організацією «Хезболла». Хоча ще за дві години до настання миру ізраїльська авіація здійснювала бомбардування позицій «Хезболли» в Східному Лівані та розкидала над Бейрутом листівки з попередженням, що на будь-який напад із території Лівану чекає негайна відповідь. >>

Перед трапом зніміть взуття

Британська влада вчора вранці знизила рівень загрози здійснення терористичних актів з «критичного» до «високого», повідомляється на інтернет-сайті розвідки МІ-5. «Критичний», найвищий, п'ятий ступінь загрози означає, що теракт може статися будь-якої хвилини, а четвертий, «високий», ступінь означає велику ймовірність терористичного замаху. Таким чином, Британія повернулася до «звичного» рівня антитерористичної готовності, тобто того, що діяв цілий рік із часу бомбових замахів у Лондоні 7 липня 2005 року, коли загинули 53 особи та понад 700 отримали поранення. «Критичний» ступінь у Великій Британії було запроваджено минулого четверга після арешту 24 мусульман, яких підозрюють у намірах підірвати кілька літаків, що здійснюють трансатлантичні рейси між Великою Британією та США. >>

«Ми цi землi взяли, щоб порядок навести»

Коли ми були на зернотоку у Малій Рибиці, під'їхав голова Краснопільської районної ради Микола Приходько: «Господарство показуєш? А оте поле, що пшениця стіною стоїть, показував?.. Так це ж треба побачити!» — з якимось аж азартом запевняв він. І ми поїхали дивитися ще одне поле агрофірми «Псьол». >>

Гей, слов'яни!

До побачення, Америко. Тепер, коли всі чемпіонські пояси у суперважкій вазі належать вихідцям iз країн колишнього СРСР, хто візьметься стверджувати, що професійний бокс — це суто американська забавка? За версією IBF чемпіон — Володимир Кличко, WBO — білорус Сергій Ляхович, WBA — росіянин Микола Валуєв, WBC — росіянин Олег Маскаєв. >>

«Арсенал» «перекопали». За «власним бажанням»?

Найголовнішою подією 1/32 фіналу Кубка України став виліт київського «Арсенала» — «каноніри» в додатковий час поступилися друголіговому колективу в Красноперекопську. Багато хто вважає, що причину цієї міні-сенсації потрібно шукати у площині фінансових проблем столичного клубу, — мовляв, не захотіли витрачатися «на два фронти». Може, так і є. Тим більше, що в Красноперекопську Олександр Заваров випустив на поле в основному дублерів. >>

Ювілей шахтарського характеру

11 жовтня 1996 року Рінат Ахметов після річних роздумів таки дав згоду на те, щоб стати президентом футбольного клубу «Шахтар». Тоді команда скромно святкувала 60-річчя (у 1936-му вона народилася під назвою «Стахановець»). Ювілейний мотив, як бачимо, було закладено з самого початку «ери Ахметова». Рінат вирішив перемагати киян — у футболі, бізнесі, політиці — і зробив це. І недарма підгадав відзначення 70-річчя «Шахтаря» саме на ці дні. Адже саме зараз донеччани перебувають на піку емоцій, пов'язаних із поверненням їхнього лобі у верхи виконавчої влади в Києві. Тож маємо «два в одному»: Донецьк вшанував «Шахтар» не просто як футбольний клуб, а ще й як один із важливих важелів відомого місцевого патріотизму. «Донецькі» святкували не просто ювілей футбольного клубу, а «День перемоги» на усіх фронтах. Недаремно Йосип Кобзон виглядав логічно з цією піснею — про «день, який порохом пропах», — наприкінці суботнього концерту на стадіоні «Шахтар». >>

Рівняйтесь, салаги, на російських салаг...

Тріумфом російської збірної закінчився у Гетеборзі ХІХ чемпіонат Європи з легкої атлетики: на дощовому стадіоні «Уллеві» наші північні сусіди здобули загалом 34 нагороди, з яких 12 — золоті, стільки ж срібних і 10 — бронзові. Таких ужинків за весь час участі росіян у континентальних першостях ще не бувало. Перевага атлетів Росії над рештою суперників стане зрозумілою, коли навести медальні здобутки двох наступних країн у неофіційному командному заліку: Німеччина — 10 медалей (4-4-2), Білорусь — 9 (4-3-2). Загалом по 11 медалей, але, відповідно, 3 і 1 золоту, виграли представники Іспанії та Британії. Особливе ж задоволення, за словами президента Всеросійської федерації легкої атлетики Валентина Балахнічева, йому принесла навіть не кількість «дорогоцінних металів», а те, хто саме їх здобув: переважно молоді спортсмени. Так що Росія з великим оптимізмом чекатиме дуелей з атлетами США на Кубку світу-2006 та Олімпіаді-2008. >>

Теракти і пологи

Повідомлення про підготовку теракту в лондонському аеропорту Хітроу мало своїм наслідком не лише зупинку рейсових польотів, забитий по зав'язку зал очікування і гірке розчарування тисяч людей, які запізнилися на важливі зустрічі, не змогли вчасно вилетіти додому, до родичів тощо. Одним із результатів антитерористичної операції британських спецслужб стало несподівано розв'язання інтриги, якою останнім часом переймалася російська й англійська преса: де саме народжуватиме Алсу Сафіна — донька російсько-татарського олігарха й досить популярна навіть на Заході співачка. >>

Памперси — це не стильно

Звикнути до того, що Джеймс Бонд — скромний на вигляд блондин, шанувальникам суперагента 007 нелегко. Після того, як на зміну Пірсу Броснану і всім його мужнім попередникам у «бондіану» прийшов Деніел Крейг, на його голову постійно падають якісь звинувачення: і білявий, і субтильний, і навіть... занадто елегантний. Хоча, здавалося б, яким і бути найзнаменитішому шпигунові Британської імперії, як не елегантним! Це хіба що такі спраглі до расової рівності кадри, як «оскароносець» Джеймі Фокс, можуть заявляти про те, що Бонда повинен зіграти розхристаний чорношкірий репер на кшталт Пі Дідді... >>

Алло, не мовчіть!

Японці, як відомо, нація поміркована й по-східному незворушна. Однак коли операторка довідкової служби Хіросіми прийняла 37760-й дзвінок від невідомого абонента, який мовчав і напружено сопів у слухавку, у дівчини стався нервовий зрив. Власне, діагноз «психічне виснаження» психотерапевти згодом поставили ще понад сотні її колег, адже подібні дзвінки їм доводилося приймати в середньому по 905 разів на день. Саме з такою частотою наполегливо телефонував у довідкову службу міста 44-річний мешканець Хіросіми, чиє ім'я з етичних причин поки що не повідомляється. >>

Анекдоти

«Новий росіянин» зламав руку. Приходить до лікаря. Лікар:
— У вас — перелом. Потрібно накласти гіпс.
— Братан , нашо гіпс? Клади мармур — я плачу! >>