Сьогодні Києву, напевне, бракуватиме досвіду Тбілісі. Багатотисячна громада, що прийшла на заклик опозиції під Верховну Раду, навряд чи зможе завадити пропрезидентським силам ухвалити антисоціальний бюджет на наступний рік, не кажучи вже про те, щоб відправити у відставку й антинародний уряд «на чолі» з Президентом Кучмою — не така влада, не такі умови. І, як не прикро це визнавати, не такий рішучий народ. Бо попри те, що від нинішнього «режиму» й, зокрема, його вчорашньої витівки постраждають мільйони українських громадян, відкрито протестувати не наважуються навіть сотні тисяч — добре, якщо збереться кілька десятків тисяч. Інші або не вірять, що в їхніх силах щось у цій країні змінити, або навпаки, вірять — українському телебаченню. Адже вчора всі три загальнодержавні телеканали зі шкіри пнулися, доводячи, що завдяки прогресивному рішенню парламентської більшості «завтра» (тобто вже сьогодні) буде ухвалений закон про Державний бюджет України на наступний рік, якщо, звісно, не завадить «скандальна» опозиція. Хоча в реальному житті, а не «телевізійному» його варіанті, «пересічному», тобто зазвичай бідному й соціально незахищеному мешканцеві нашої держави, треба не радіти, а прибивати в хаті зайву полицю — аби було куди класти бодай ті зуби, які ще залишилися.
То що ж насправді відбулося у Верховній Раді цього вiвторка? А насправді позавчора у нас із вами відібрали навіть ті жалюгідні копійки, які, згідно з розрахунками Бюджетного комітету ВР, могли б додатися до «прибутків» середньостатистичної української родини. >>
