Золото, слава й нові надії

Цього року український спорт відзначає одразу два знаменні ювілеї. Так збіглося, що 45 років виповнилося найкращому хокейному клубу «Сокіл», і стільки ж часу минуло з моменту зародження в Україні біатлону. Своє свято Національна федерація «стріляючих лижників», як і хокеїсти, відзначала в концертному залі «Фрідом». А перед цим провела прес–конференцію, де представила поважних гостей. Щоправда, анонсовані зірки норвежець Оле–Ейнар Бйорндален і німець Ріко Гросс так і не насмілилися перервати свою підготовку до нового сезону й завітати до Києва. >>

Валентина й Вікторія Семеренко: До Олімпіади мусимо попрацювати на «п’ять із плюсом»

— Дівчата, як ви себе почуваєте на такому грандіозному заході?
— Наче б то знаходимося серед своїх, але ще не зовсім освоїлися. Ми перший раз на такій вечірці, тому трохи хвилюємося — можливо, навіть більше, ніж під час гонки. Усе ж таки це не зовсім спортивний захід і нам хочеться виглядати красиво (посміхаються). >>

Мирна еліта

«Якби ми сьогодні програли, то надалі було б важко дістати «Металург» у турнірній таблиці. Донеччани теж не хотіли нас підпускати, тому гра й вийшла невиразною. Зустріч йшла до нічиєї, але нам допомогли заміни», — так головний тренер «Металіста» Мирон Маркевич прокоментував гру його підопічних із «Металургом» у Донецьку. Матч між другою й третьою командами чемпіонату був центральним у 12–му турі. Напередодні харків’яни відставали на п’ять очок. Перемога ж дала їм змогу впритул наблизитися до «зони Ліги чемпіонів». >>

«Крига скресла, панове старгородські засідателі!»

Остап Бендер увійшов до губернського міста Старгорода з північного заходу, зі сторони «дєрєвні Чмаровки». Село Чмирівка Старобільського повіту від повітового центру лежить на північний схід, однак ця обставина жодним чином не зменшує віру місцевих мешканців у тому, що саме їхнє місто зображено в знаменитому романі «Дванадцять стільців»під псевдо «Старгород». Співзвучність назви Чмирівка із класичною Чмарівкою тут — чи не головний аргумент. Хоча й далеко не єдиний. Є в старобільчан і ґрунтовні підстави вважати Бендера своїм.
Переконання патріотів Старобільська у причетності їхнього міста до перипетій популярного роману нарешті вилилося в металі й витвердилося в граніті: у Старобільську з максимально можливою урочистістю відкрито пам’ятник Великому Комбінатору. А за компанію — й малолітньому безпритульному здирнику, котрий намагався «розвести» Бендера на цілих десять копійок.
Забронзовілий син турецькопідданого загалом відповідає канонічному образу, що склався ще в радянському кінематографі: довжелезний шарф, огорнутий навколо могутньої шиї, кашкет і... обличчя грузинського актора Арчіла Гоміашвілі. >>

Перевдягайся, царська брамо!

Минулої п’ятниці на в’їзді до селища райцентру Диканьки урочисто відкрили відреставровану за кошти столичного бізнесмена Юрія Кішінця визначну пам’ятку архітектури, більш відому як Кочубеївська арка. Адже спорудив згадані Тріумфальні ворота у 1820 році тодішній міністр внутрішніх справ Російської імперії граф Віктор Кочубей на честь приїзду в його «вотчину» (династія Кочубеїв володіла Диканькою та довколишніми селами ще з ХVІІ століття. — Авт.) імператора Олександра І. Збудована у стилі класицизму брама вела до рідкісного за красою та розкішшю двоповерхового палацу. Однак під час політичних збурень початку ХХ століття місцева біднота зруйнувала палац дощенту. Суттєво постраждала від натиску «революційних мас» і брама: з неї тоді «зітерли» шість барельєфів із зображенням батальних сцен війни з Наполеоном та «центровий» напис, який свідчив про «прив’язку» її будівництва до відвідин Диканьки царем Олександром І. >>

Під вінець — лише з весни

Про те, що настав час реконструювати міський Палац одружень, у місті говорили давно. Адже ця пам’ятка архітектури, зведена ще в 1892 році підприємцем Захарієм Щербиною, який був гласним Черкаської міської думи й керував будівництвом залізниці «Фастів — Знам’янка», давно потребувала ремонту. Тож коли Черкаська міськрада передбачила на ці роботи в бюджеті приблизно 500 тисяч гривень, черкащани справді зраділи. Оскільки ця будівля розташована в кінці вулиці Хрещатик і є окрасою міста. >>

Вашим, товаришу, іменем...

Центральний парк культури і відпочинку в Хмельницькому названо ім’ям Михайла Чекмана. Таке рішення ухвалили депутати міської ради. Колишній мер шість років тому загинув разом із дружиною в автокатастрофі. >>

Суцільне непорозуміння

Верховній Раді цього скликання фатально не щастить із продуктивністю. Задля того, щоб розробити прийнятний для всіх фракцій проект антикризових заходів, у парламенті досягли оптимальної, здавалося б, домовленості: створити робочу групу, яка уніфікувала б кілька проектів, а потім обговорити на погоджувальній раді «усереднений» документ. Утім учора політикам знову не вдалося знайти компроміс. Сьогодні Верховна Рада має розглядати антикризові проекти, а порозуміння, як і раніше, нема. >>

Там Руссю пахне. Підкарпатською...

Самопроголошення «автономної республіки Підкарпатська Русь» — той випадок, коли сама подія затьмарена пошуками замовника. Бо сто людей, що зібрались минулої суботи на так званий «Європейський конгрес підкарпатських русинів» і мітингували під міськрадою Мукачева з вимогою визнати своє «тридев’яте царство», не справляють враження авторитетної сили. Має рацію політолог Андрій Єрмолаєв, коли говорить, що справді вагому проблему — проблему кримських татар — наші політики цнотливо замовчують, тоді як русинів охоче коментують. Зокрема, й колега Єрмолаєва — Вадим Карасьов, котрий, будучи наближеним до секретаріату Президента, вже побачив у цій акції намагання «підставити» Віктора Балогу. >>

Проти — і свої, й чужі

«Кабінет Міністрів сьогодні не придатний для роботи. Якщо говорити про антикризову програму, яку запропонував уряд, то сама ідеологія цієї програми неправильна», — так народний депутат від блоку «НУНС» Іван Заєць прокоментував «Україні молодій» позицію своєї фракції щодо урядового проекту антикризових законів. За його словами, «ця програма фактично створює інструмент чергового перерозподілу і грабунку майна — тобто створюється такий механізм, аби мати доступ до банків та управління ними, але не відповідати за наслідки. Тому слід визнати, що на сьогоднішній день не існує такого законопроекту для подолання фінансової кризи, за який могли б проголосувати депутати (інших фракцій, крім БЮТ)». >>

Розстріляний сміх

«Прощаючись, батько сказав нам: «Діти, я ні в чому не винний». Нашій мамі він також це сказав. «Я скоро повернуся», — це були його останні слова. Він нас поцілував, і його повезли... За час слідства матері вдалося якимось чином влаштувати побачення... Вона спитала: «Васю, за що тебе?» Він відповів: «Мені «шиють» літературні помилки». І ще сказав: «Надю, мене б’ють, мене вбивають, б’ють день у день». Вигляд у нього був жахливий: весь у синцях, худий, виснажений. Це була остання зустріч матері з батьком, і більш ми його ніколи не бачили...»
Віктор, син українського письменника Василя Чечвянського, закарбував цей спогад у вісім років... >>

«Олені» розмножилися

«Рішення було приймати не просто. Студентська програма викликала найбільше дискусій. Там зібралися талановиті фільми. Щодо гран–прі сумнівів не було. Ми його розділили між фільмами «Будда вибухнув від сорому» Хани Махмальбаф (Іран) і «Шультес» Бакура Бакурадзе (Росія). Ці режисери зробили фільми, дуже важливі для сьогодення і дуже гарно виконані», — сказав американський актор Арман Ассанте, голова журі «Молодості» на церемонії закриття кінофестивалю. >>

Батько за сина. Мефістофель у курсі

У режисера Андрія Приходька є одна творча особливість — найсерйозніший сюжет він намагається «загорнути» у дуже яскраву обгортку. Від чого пересічний глядач часто губиться у роздумах: а що це він, власне, дивиться — трагедію, комедію, фарс чи пародію? Саме такий «післясмак» мала його «Шякунтала», індійська містерія, видовищна і надзвичайно кольорова. «Легенда про Фауста», яку Приходько днями представив київській публіці, також була скроєна за цим же принципом. Хоча тут, здавалося б, режисер мусив шукати принципово інші прийоми та принципи: відома історія про доктора Фауста, трагічнішої за яку ще треба пошукати, на перший погляд, вимагала співзвучних зі змістом режисерських ходів і художніх прийомів. Але Приходько пішов «від протилежного». Його «Легенда про Фауста» зазвучала невимушено, барвисто, розкуто, але водночас дуже мудро, повчально, розсудливо. >>

Радянська епоха втратила голос

«Луч Солнца золотого тьмы скрыла пелена» — ці слова з пісні з мультфільму «Бременські музиканти» стоять біля звістки про смерть народного артиста СРСР, азербайджанського солов’я Мусліма Магомаєва на його сайті. Сьогодні в Концертному залі імені Чайковського з 10–ї до 13–ї години за московським часом відбувається церемонія прощання зі співаком. А завтра земляки прощатимуться з Муслімом Магометовичем у Баку, в Азербайджанській національній філармонії, яка носить ім’я його діда — азербайджанського композитора і диригента Мусліма Магомаєва. Видатний співак, мегазірка 70—80–х років, виконавець оперних партій, громадянських естрадних пісень дружив із покійним президентом Азербайджану Гейдаром Алієвим, тепер президент Алієм–молодший зініціював поховання Магомаєва на батьківщині — в Алеї почесного поховання, де лежить його дід та інші видатні діячі азербайджанської культури. >>

Міни для президента

Позавчора на території резиденції президента Грузії Михаїла Саакашвілі в місті Зугдіді було виявлено дві протитанкові міни, повідомив агенції «Франс прес» речник МЗС Шота Утіашвілі. Зугдіді розташоване неподалік сепаратистської Абхазії. >>

Кінець семирічної соціал–демократії

Позавчора в Литві відбувся другий тур парламентських виборів, який радикально змінив конфігурацію влади. У першому турі 12 жовтня було обрано 73 з 141 депутата Сейму (однопалатного парламенту). Позавчора остаточно визначилися 68 переможців у одномандатних округах. Для формування уряду потрібно 72 мандати. Уже в неділю ввечері стало зрозуміло, що соціал–демократи, які перебували при владі останні сім років, програли. Учора глава уряду Гедімінас Кіркілас збирав речі в прем’єрському кабінеті та готувався до передачі влади своєму наступникові, лідеру виборчого правоцентристського об’єднання «Союз Вітчизни — Християнські демократи» (СВ–ХД), екс–прем’єру Андрюсу Кубілюсу. >>

Помилка з розрахунком?

Позавчора чотири гелікоптери ВВС США порушили повітряний простір із боку Іраку та атакували ферму неподалік від міста Абу–Кемаль. Свідки розповіли, що вогонь було відкрито по мирних мешканцях. Від цих обстрілів загинули дев’ятеро осіб, з яких шестеро — з однієї родини: батько, мати та четверо їхніх синів. >>

Гривню підтримав увесь світ

Тривалі, як казала наш Прем’єр, «цілодобові», перемовини українського уряду з Міжнародним валютним фондом завершилися на мажорній ноті: нам таки погодилися видати кредит «стенд бай». Причому сума виявилася навіть більшою за очікувану — 16,5 мільяр­да доларів. Відповідну заяву, усипану безліччю компліментів українським чиновникам, учора вранці зробив керуючий директор МВФ Домінік Стросс–Кан. Цікаво, що Валютний фонд проявив просто таки феєричну щедрість — обсяг кредитної програми перевищує українську квоту в Міжнародному валютному фонді у вісім разів! >>

Півмільйона за півгектара

Селищного голову приміських Липців Олександра Водолажського правоохоронці спіймали буквально за руку, коли він у власному кабінеті отримував від харків­ського бізнесмена хабар за виділену під будівництво ділянку. Бувалих УБОПівців вразив не стільки сам факт незаконного продажу землі (кого зараз цим здивуєш?), скільки затребуваний розмір винагороди. За півгектара (хай навіть елітні — поблизу лісу та річки) голова вимагав майже півмільйона гривень! >>

Порятунок не за морями?

Моряки із захопленого піратами судна «Фаїна» далі чекають, поки їх звільнять. Поки що — тримаються. «На цей момент ми можемо підтвердити, що моряки почуваються задовільно, всі здорові, — заявив Андрій Гончарук, заступник голови секретаріату Президента України. — Йде напружена робота, і Президент робить усе можливе заради звільнення наших хлопців». Ясності в цій справі зовсім не додалося, а навпаки, причетні до переговорів стверджують, що чим менше інформації виходить на широкий загал, тим краще для справи якнайшвидшого звільнення заручників живими й здоровими. >>

Дзвінок до Буратіно

Віднині вінницькі дітлахи можуть слухати казки по телефону — таку послугу їм запропонувала місцева фірма «Радіо». Оскільки вона надаватиметься в рамках соціального проекту, то буде безкоштовною — клієнту залишиться сплатити тільки за вартість телефонного дзвінка по міському номеру з тональним набором. >>

Зачохліть сокири!

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів, карпатські лісові господарства майже повністю перейдуть до поступово–вибіркових вирубів лісів уже з 1 січня. Площу суцільного вирубу, що раніше могла сягати 5 гектарів, тепер зменшено до 1—3, також зменшено зі 100 до 50 метрів максимальну ширину лісосіки. Крім того, господарства зобов’яжуть слідкувати за тим, щоб лісистість окремих ділянок залишалась не менше 65 відсотків. >>

Вони не мили руки

Як повідомили у прес–службі Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, 24 жовтня надійшла інформація, що у період із 6 до 22 жовтня до інфекційного відділення Бориславської міської лікарні з підозрою на вірусний гепатит «А» були госпіталізовані сімнадцять місцевих жителів. Стан їхнього здоров’я лікарі оцінили як «легкого ступеня тяжкості». >>

Контрафакту — на мільйон

Потужну «бригаду», що спеціалізувалася на фальсифікаті днями викрили на Буковині місцеві убозівці та прикордонники. Як повідомили «УМ» у прес–службі ГУБОЗ МВС, злочинці спеціалізувалися на контрафакті й тривалий час постачали до Румунії фальсифіковані цигарки та лікеро–горілчану продукції українських та молдовських виробників. >>

Лагідна хірургія

Неспроста, мабуть, мудрий Корній Чуковський вигадав лікаря–добрягу Айболитя. Улюблений поет радянських дітлахів дуже хотів, аби малюки менше жахалися людей у білих халатах. «Для дитячої психіки сама зустріч із лікарем, особливо отоларингологом, — уже стрес, — підтверджує івано–франківський професор медицини Василь Попович, — а видалення аденоїдів за старою методикою — то вже щось дуже схоже на тортури середньовічної інквізиції. Юного пацієнта традиційно прив’язували до стільця за руки та ноги і, тримаючи голову залізною хваткою, оперували. Хлопчаки, бувало, так викручувалися, що в них ставалися вивихи шийних хребців. Інша річ тепер: завдяки новим хірургічним технологіям лікування стало комфортним».
Тепер — це з нинішнього жовтня, коли при Івано–Франківській обласній дитячій лікарні почав діяти перший в Україні Центр малоінвазивної (себто малотравматичної) хірургії, створений спеціально для лікування маленьких пацієнтів. >>

Сара Пейлін у бікіні

Навіть якщо Сара Пейлін не стане віце–президентом США, після відставки з посади губернатора Аляски вона точно не залишиться забутою. Відтоді, як кандидат у президенти від Республіканської партії Джон Маккейн назвав 44–річну матір п’ятьох дітей своїм потенційним заступником у Білому домі, популярність Пейлін в Америці сягнула захмарних висот. >>

А за П’ятницею — Середа

Герою знаменитого роману Даніеля Дефо Робінзону Крузо пощастило: коли він здибав на острові свого першого друга, поруч не було ні суду, ні законодавства. Бо, ймовірно, для вірного П’ятниці довелося б вигадувати інше ім’я. Так само, як батькам маленького італійського хлопчика, яким суд заборонив назвати дитину Venerdi (П’ятниця). >>

ПРИКОЛИ

Турист питає на вулиці у москвича:
— Скажіть, а як мені потрапити в Кремль?
— А ви з Петербурга?
— Та ні, з Воронежа.
— Боюся, що вам — ніяк. >>

Поки радник не проїде, пшениця не зійде

...У сім’ї фермерів Музик із Старої Костельниці — цілковита демократія. Якщо середнє покоління в особі сорокап’ятирічного пана Вацлава, який, власне кажучи, й господарює на фамільних гектарах — двома руками за Євросоюз та інтеграцію на Захід, то його батько Єжи, що більшу частину свідомого життя провів за соціалізму, наполегливо шукає недоліки процесу глобалізації. «Наш цукровий завод закрили. І не тільки наш, а й багато інших, люди без роботи, — загинає він мізинця, не ніяковіючи від присутності закордонних журналістів, яких привезли до них у гості за ЄСівською програмою. — А в Німеччині заводи працюють». Син розвиває тему: проблема не тільки з цукром, а й іншою продукцією країн Старої Європи — через високий курс місцевої валюти злотого, який тримається в Польщі.
Утім обидва — і батько, й син — сходяться в одному: пільгові кредити під два відсотки річних, які виділяють євросоюзівські програми — річ у господарстві дуже корисна. А ще: обидва дуже тішаться, коли в гості заходить пані Гражина. >>