Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
«Луч Солнца золотого тьмы скрыла пелена» — ці слова з пісні з мультфільму «Бременські музиканти» стоять біля звістки про смерть народного артиста СРСР, азербайджанського солов’я Мусліма Магомаєва на його сайті. Сьогодні в Концертному залі імені Чайковського з 10–ї до 13–ї години за московським часом відбувається церемонія прощання зі співаком. А завтра земляки прощатимуться з Муслімом Магометовичем у Баку, в Азербайджанській національній філармонії, яка носить ім’я його діда — азербайджанського композитора і диригента Мусліма Магомаєва. Видатний співак, мегазірка 70—80–х років, виконавець оперних партій, громадянських естрадних пісень дружив із покійним президентом Азербайджану Гейдаром Алієвим, тепер президент Алієм–молодший зініціював поховання Магомаєва на батьківщині — в Алеї почесного поховання, де лежить його дід та інші видатні діячі азербайджанської культури.
Він народився в Баку в культурній сім’ї, де найближчі два покоління служили мистецтву. Як і належить, учився в музичній школі при Бакинській консерваторії (по класу фортепіано і композиції), закінчив консерваторію по класу вокалу, а в 21 рік отримав найвище благословення і миттєвий старт кар’єри на 1/6 земної суші — після виступу на заключному концерті фестивалю азербайджанської культури в Кремлівському палаці з’їздів у 1962 році. Стажувався в «Ла Скала», виступав у паризькій «Олімпії», викликав непритомність і екстаз у радянських, і не тільки, жінок і дівчат. Він був молодий вродливий геній з розкішним баритоном, аристократичною «іноземною» зовнішністю, чудовими гонорарами і незалежним характером.
Магомаєва запрошували в Большой театр, і він відмовився. «Класика вимагає самодисципліни, щоденних занять. А я не люблю тренаж і люблю свободу, — пояснював пізніше. — Я не хотів співати «в чергу». До того ж там довелося б співати і радянський репертуар, а я його терпіти не можу. Ріс на Пуччіні, Россіні, Верді, і не хотів співати Прокоф’єва або Щедріна». Це не заважало йому бути співаком №1 в усіх урядових концертах СРСР, бути улюбленцем Брежнєва, він виконав «Мой адрес — Советский Союз», «Малая Земля», «Бухенвальдский набат», «Хотят ли русские войны?», «Широка страна моя родная» та інші. Всього в репертуарі Магомаєва було понад 600 творів.
Його внутрішня незалежність виявилася і в тому, що він вольовим рішенням у якийсь момент припинив свої виступи, мовляв, усякому таланту відведено певний час. Останнім часом займався скульптурою, графікою. Помер від зупинки серця, на 66–му році життя, в суботу 25 жовтня...
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>