«Арафатка» для українця

«Арафатка» для українця

Від Стіни Плачу до Рамалли всього десять кілометрів. На КПП «Бетунія», що більше нагадує наземні шлюзи, Віктора Ющенка зустрічає міністр закордонних справ Палестинської Автономії Аль–Малікі. Президент пересідає з лімузину «Вольво» не найновішої моделі, який обслуговував його в Ізраїлі, у старезний «Мерседес», наданий палестинською владою. Ізраїль тут уже не відповідає за вашу безпеку.

Боротьба з «темниками» історії

Боротьба з «темниками» історії

Державний візит Президента до Ізраїлю — перший візит президентського рівня за останні одинадцять років. Стільки часу між Україною та Ізраїлем існувала напівпустеля. Образно кажучи, тут нічого не росте тому, що одинадцять років ніхто нічого не садив. Це насамперед мінус української дипломатії з огляду на те, що «єврейський акцент» відчувається у світовій політиці не лише на Близькому Сході, а й у США.

У пошуках правди

У пошуках правди

Учора Президент Віктор Ющенко прибув до Ізраїлю. Це — перший державний візит українського лідера до єврейської держави за останні 11 років. Як сказав журналістам заступник голови секретаріату Президента Олександр Чалий, нинішні зустрічі започаткують програму розвитку україно–ізраїльських відносин на найближчі п’ять—десять років, нададуть нового імпульсу взаєминам двох країн. Серед головних завдань візиту — економіка та «діалог щодо пошуку історичної правди», обговорення становища єврейської національної громади в Україні. Під час переговорів ітиметься про можливість синхронного впровадження безвізового режиму з обох боків, можливе відкриття культурного центру України в Ізраїлі тощо.

Французьке рукоприкладство

Французьке рукоприкладство

Експозиція, що приїхала до Києва після Мюнхена та Інсбрука, — це 60 чорно–білих портретів рук і їхніх власників. «Чорно–біле — це єдина правдива мова фотографії», — пояснює Анні Ассулін, задкуючи у вузькому коридорі Французького культурного центру від націлених на неї об’єктивів. Вона звикла знімати сама і ще не звикла, що знімають її. Анні — типова «алжирська француженка», з живими, виразними рисами обличчя, яскрава, як Марія Каллас. Руки...Руки у неї звичайні. Тому Анні Анссулін знімає чужі і вважає, що вони «говорять більше, ніж вуста».

Незалежнiсть, Конституцiя, референдум

Незалежнiсть, Конституцiя, референдум

Таким був один з головних новиннєвих месиджів у промові Президента до Дня незалежності. «Ми розпочинаємо конституційне оновлення. Я ініціюю скликання конституційної ради, яка розробить проект нової редакції Конституції», — наголосив Віктор Ющенко, промовляючи до спiввiтчизникiв. «Це процес не одного дня, — констатував глава держави, — але ніхто не зуміє його затягти».

Людина-оркестр

Людина-оркестр

Звичайний плин життя. У Москві помирав Борис Єльцин. А в Україні в цей час хтось креслив плани свого ризикованого політичного майбутнього, хтось шикував колони автобусів «на Київ», хтось орав поля для битви за врожай, а ще хтось займався любов'ю, не виключено. Як не дивно, радше останнім із перелічених, а не першим із них був близький за кількістю викинутої у повітря емоційної енергії Борис Єльцин, перший президент Росії. Росії, «которую ми потєрялі». Тобто Росії щирої і «безбашенної», відвертої навідліг і рвучкої, як та анекдотично-сумна «рубаха», розідрана на грудях під гармошку, Росії в пориві і в сумніві за цей порив, Росії, близької якщо не до змін, то до палкого бажання змін.

Правий кулачок

Авторитет Бориса Тарасюка «перетиснув» — і передвиборчий блок найстаріших в Україні національно-демократичних партій отримав назву «Рух — Українська правиця». А сам екс-міністр закордонних справ, а нині тільки керівник Народного Руху — перше місце у виборчому списку блоку. Домінанта НРУ (чи, радше, поступка амбіційності Тарасюка) вчувалася навіть у ритуалі вчорашнього установчого з'їзду «Правиці»: він почався, як зазвичай з'їзди Руху, із козацького маршу (що викликало ностальгію не так за бравурною козаччиною, як за фільмом «Пропала грамота»), а вже потім пролунав Гімн України. Лідер Української народної партії Юрій Костенко зціпив зуби і погодився — попередні вибори підказали, що самотужки УНП не здолає 3-відсотковий бар'єр. Отже, Костенко поступився Тарасюку першістю і йде другим у списку «Правиці». Третє місце — за головою ще однієї блокотворчої партії, УРП «Собор», Анатолієм Матвієнком.

Напівпровідник

Напівпровідник

Для компромісу найліпше пасує компромісна фігура. Чарівне проходження крізь терни парламенту кандидатури амбітного і гнучкого, як верба, Арсенія Яценюка підтвердило, що в команді Президента таких фігур не бракує. У свої 32 роки, не обтяжений спеціальними знаннями і досвідом, перший заступник секретаріату Президента злетів у крісло міністра закордонних справ легко, без азарту боротьби, навіть скельця окулярів не встигли запiтнiти. Яценюк прожив на світі на три роки більше, ніж його ситуативний конкурент Володимир Огризко пропрацював у дипломатії. І хоча молодість, як казали недурні люди, — вада, котра швидко минає, втім чи не краще було б, аби Арсеній Петрович позбавлявся цього приємного «гріха» на чолі якоїсь більш вивченої ним ділянки державотворчості?

Взяти «золото вікінгів»

Взяти «золото вікінгів»

Багатство і скромність — це приємне поєднання є ознакою Данії. Країна є другою в Європейському Союзі за рівнем добробуту, після ще меншого за неї Люксембургу, — 44,8 тисячі доларів ВВП на кожну з 5,4 мільйона данських душ. Така чудесна цифра досягається певною мірою завдяки несамовитим податкам. Наприклад, податок з доданої вартості на всі види товарів та послуг — 25%, податок з доходу — 48,1 %. Зате, нахапавшись цих поборів, держава щедро розподіляє їх серед малоімущих та небагато імущих громадян, одарюючи десятками видів допомог та дотацій і утворюючи в такий спосіб картину соціального благоденствія, зокрема безкоштовною освітою, якій позаздрив би будь-який покійний «будівничий комунізму».

«Новий реалізм» у країні Андерсена

«Новий реалізм» у країні Андерсена

Під час офіційного візиту до Данії Президент Віктор Ющенко неодноразово закликав своїх візаві «не озиратися» на 2004 рік. Утім озиралися і данці, бо сприймали українського очільника насамперед як легенду Помаранчевої революції, і сам Ющенко, бо час вiд часу вдавався до пояснювання нинiшнiх внутріполітичних проблем колізіями 2004 року.