Чи вийде Україна з СНД?

Чи вийде Україна з СНД?

CНД — це така неясна річ, організація не організація — інструмент не інструмент, що існує винятково в підсвідомості величезної маси людей. Більшість українців щиро вважає, що центр СНД — у Москві, можливо, навіть на Красній площі (хоча де-юре — в Мінську, там засідає виконком), і ще більше українців не знають, скільки держава платить за 14-річне перебування в СНД. Що реально робить СНД, окрім як раз чи двічі на рік збирає президентів, у чому матеріалізується її діяльність? Цього не знає ніхто. СНД лишається архетипним спадком СРСР, і обговорювати її можна хіба що на «фрейдівській кушетці» психоаналітика. Парадоксально: ця нереальність є політичною реалією. Будь-який натяк на те, що одна з країн-учасниць фантомної змови хоче вийти з СНД, тобто з цього «світу тіней», викликає серйозні політичні баталії.

Бібілотечка Йомасали Хухіса

Бібілотечка Йомасали Хухіса

Заходить Йомасала Хухіс у бібліотеку — а там Подерв'янський лежить, поруч із Байроном. Не в натуральну величину, а маленький такий, скоцюрблений. У двох примірниках. Взяв Йомасала Подерв'янського в руку, помацав за корінець. Поцілував у колонтитул і, заридавши, попер через вікно в нікуди. Тільки Філін, товста жирна сова, ухав у сусідньому гаю не так від потреби, як за багаторічною звичкою. Свирид Опанасович, фахівець фельдшерсько-акушерського пункту, ще до пєрєстройки виявив у Філіна склероз, але витрішкуватий хижак забув померти, тому ухав.

«Спортивний інтерес» Ланселота

Ланселот Лоутон, шанований лондонський публіцист, любив Україну, як Лермонтов свою батьківщину, — просто так, «но странною любовью». Імовірно, він бував в Україні до Першої світової, а можливо, й ні; він не спілкувався з діячами УНР в екзилі і вся його підвищена зацікавленість Україною грунтувалася лише на «спортивному інтересі» дослідника Східної Європи. Дивує, що Лоутон, підданий імперії, обстоював незалежність України — фактично колонії іншої імперії, радянської, причому в таку епоху, коли Україна була розчленована між чотирма державами і самостійність бодай якоїсь із її частин абсурдно було навіть припускати.

Чаркування у чорнобильських джунглях

Чаркування у чорнобильських джунглях

—Ви не думайте, дітки, що той котик такий паршивий від радіації. Е ні, він не заразний, то він за кицьок із сусідським побився, — тьотя Віра лагідно дивиться на справді огидного двомастого кота, схожого на пораненого, але непереможеного чеченського бойовика. Тварюка сидить на паркані і осатаніло точить об нього кігті, не відводячи злих очей від зграї журналістів. Я не встигла й спитати, як звати того чорнобильського волоцюгу, бо господиня, виступивши «перед тєлєвізором» і розповівши короткий курс своєї історії, кличе всіх до хати.

Мирослав Попович: Iмовірне блокування з Януковичем зітре різницю між допомаранчевим періодом і післяпомаранчевим

Мирослав Попович: Iмовірне блокування з Януковичем зітре різницю між допомаранчевим періодом і післяпомаранчевим

Що відбулося з Батьківщиною за рік після Майдану? Куди вона рухається і як уникнути гальмування тієї помаранчевої енергії змін, якою вся країна надихалася восени-2004? Про це — серія бесід «УМ» з інтелектуалами, iнтелiгентами, розумом і совістю нації. Перше інтерв'ю було — з В'ячеславом Брюховецьким (у номері «УМ» від 1 листопада). Сьогодні ми запросили до розмови у «раді старійшин» знаного вченого, філософа Мирослава ПОПОВИЧА.

В'ячеслав Брюховецький: Це була не революція, а (р)еволюція, тому всі ми мали завеликі очікування

В'ячеслав Брюховецький: Це була не революція, а (р)еволюція, тому всі ми мали завеликі очікування

Сьогоднішньою публікацією розмови з президентом Києво-Могилянської академії В'ячеславом Брюховецьким «УМ» починає серію інтерв'ю з «радою старійшин» — ученими, інтелектуалами, аксакалами думки і духу. Нам здалося, що у вирі постреволюційних подій, які закрутили Україну у вузол важких, болісних тенденцій, суспільство майже не мало нагоди почути голос особистостей з великої літери, тих, кого називають мізками і совістю нації. Як оцінюють вони події за рік, що минув після повстання Майдану і майданів, які бачать помилки і надії на просвіток? Куди рухається наша держава і що можна зробити, аби вона не поповзла назад? Чого бракує нашій нації після пережитого листопада-грудня—2004?

Посол Польщі Яцек КЛЮЧКОВСЬКИЙ: Мабуть, я був першим іноземцем, який дізнався від Ющенка про план організації руху спротиву фальсифікаціям

Посол Польщі Яцек КЛЮЧКОВСЬКИЙ: Мабуть, я був першим іноземцем, який дізнався від Ющенка про план організації руху спротиву фальсифікаціям

Новий Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Яцек Ключковський увійшов у новітню історію України минулої осені — він був спецпредставником польського уряду та президента Кваснєвського на знаменитих «круглих столах» влади та опозиції під час Помаранчевої революції. «Президент Кучма, побачивши сотні тисяч людей на Майдані, гадаю, вже тоді прийняв рішення — він не хотів силового варіанта. Він дійсно хотів певного компромісу, який би залишив владу олігархам і дав новий розподіл влади між «Нашою Україною» та її супротивниками. Але Кучма не бажав розв'язання ситуації силовими методами», — каже тепер пан Ключковський.

Реприватизація Майдану

Реприватизація Майдану

«Охорона Юлії Володимирівни попросила вжити додаткових заходів безпеки, — винувато сказав технічний співробітник «1+1», коли на вході в телецентр мене та моє потерте журналістське посвідчення прискіпливо вивчали сек'юріті в чорному. — Тимошенко тут охоронятиме СБУ». «СБУ чи ФСБ?» — пожартувала я. Напередодні екс-Прем'єрка завершила бліц-візит у Москву і досягла неймовірного — Генпрокуратура РФ припинила міжнародний розшук громадянки Тимошенко і скасувала санкцію на арешт. Коли Юлія Володимирівна була на чолі уряду, в Москві її «шугали» і виглядали через Інтерпол. Коли вона пішла в негласну опозицію до Віктора Ющенка, з неї зняли ці гіпотетичні наручники. Тимошенко-Прем'єра в Кремлі не шанували, Тимошенко-опозиціонерку вітають із прихильністю. Якщо потрібна велика індивідуальна перемога, Юлія домовлятиметься не тільки з Путіним, а й із самим чортом.

Неопалимий Бульба

Неопалимий Бульба

Хіба що літературознавці, яких у нашій країні менше, ніж політичних партій, знають про існування двох варіантів цієї повісті. Перший «Бульба» вийшов у Гоголевій збірці «Миргород» у 1835 році, другий — у 1842-му. Перший Тарас Бульба не згорів на ляському вогні. І в першому «Тарасі Бульбі» Микола Гоголь ще не виступав політтехнологом російської імперської ідеї.

Вона переклала вбивство

Вона переклала вбивство

Почнемо все-таки з приємного. Книжкового Ющенка хотіли. Навіть убити хотіли не якимись сумнівними японськими рибними рулетиками, а поцілунком. Дамочка намастила губи отруєною помадою апельсинового кольору і... передумала. Перемогла жіноча доброта і відповідальність за долю України.
Ще один приємний факт — переклад детектива Жерара де Вільє «Вбити Ющенка» належить таланту Євгенії Кононенко.