Не побачимо ми Неньки поміж зграї «яструбів»

      Це цілком логічна, ба, навіть природна реакція — Генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер заявив, що через нестабільну політичну ситуацію в Україні не можна говорити про терміни її вступу до Альянсу. Такий попередній вирок, як свідчить УНІАН, Генсек виніс, відправляючись до латвійської столиці, де вже почали готуватися до листопадового саміту НАТО.

      Драма цивілізаційного вибору України розгорталася занадто стрімко — як прогнозована синоптиками лавина, що зійшла на отару необачних баранів. Ще в травні, під час зустрічі у Софії міністрів закордонних справ країн-членів Альянсу та партнерів, де «тихою сапою» попрацювала з багатьма союзниками Кондоліза Райс, Україна отримала досить істотний шанс на наступному саміті в Ризі долучитися до Плану дій щодо членства, тобто однією ногою ступити в НАТО. Сьогодні, за якихось два нещасні місяці після того, Україна відвернута і від НАТО, і від решти омріяних та задекларованих «векторів», що жевріли дороговказом до більш цивілізованого світу. Сьогодні, кажуть, у нас інше завдання: поєднувати Схід із Заходом України, «зшивати державу». Коли звучить звідусюди ця кравецька риторика — «зшивати державу», хочеться уточнити: «З чим зшивати державу? З Росією?» Словом, зашилися ми.

      Якщо під час перших переговорів «Нашої України» з «Регіонами» щодо можливого укладення парламентсько-урядовго союзу (маю на увазі ті перемовини, сором'язливо названі «консультаціями», коли «НУ» тримала в руках шанс вдало випередити пана Мороза у зраді «помаранчевих» іделів) «біло-сині» ще погоджувалися зі скрипом на вступ України в НАТО, то зараз така згода виглядає вкрай малоймовірною. За будь-яких закидів не налаштована на єднання з «яструбами» НАТО парламентська більшість може спертися на думки та чаяння народу. Це буде легко, просто і , головне, — чесно. Адже українці направду не хочуть у НАТО.

      Цей факт сором'язливо не афішувався, очевидно, у сподіванні, що після застосування масованого лікнепу — таких собі «килимових бомбардувань» суспільної свідомості — народ передумає і захоче. Якщо ви заперечите, що демократичній владі було «не до того», — це буде водночас і правда, і неправда. Адже задовго до феодосійського шторму, до «коаліціади», до парламентської кризи і навіть ще до старту виборчої кампанії-2006 «помаранчеві» нічого не зробили для промоції в суспільстві ідеї про необхідність вступу в НАТО як цивілізаційного вибору України. Таким чином, влада, захопившись тактикою, зовсім не подбала про стратегію.

      Уже рік соціологія свідчить, що з-поміж українців переважна більшість (і наразі влучнішим видається російське слово «подавляющая») не бажає входження країни в Альянс — у межах 66 відсотків. А проте це питання для наших співвітчизників є важливим, адже 74 відсотки опитаних Фондом «Демократичні ініціативи» сказали, що обов'язково підуть на референдум, якщо його буде призначено. Нагадаю, що опитування, проведені відразу по інавгурації Віктора Ющенка, показали понад 40 відсотків прихильникiв вступу держави в НАТО.

      Отже, зараз 66 відсотків українців (причому з різних регіонів держави, і не варто кивати в бік російськомислячого Донбасу чи Криму) виступають проти входження в НАТО. Лише 22 відсотки — стійкі прихильники Альянсу. Такі результати опитування «Демініціатив» у травні, вони майже аналогічні результатам соціальних замірів, здійснених цією ж інституцією минулого листопада. Цікаво, що в часи Президента Кучми, зокрема у важкі роки 2001—2003, число симпатиків натовського курсу України було суттєво вищим — до 35 відсотків. Цій дивині теж є низка причин, але повернімося до того, що маємо нині.

      «Владі треба було оголосити епоху «ясників» — негайно розпочати активну роз'яснювальну кампанію, навіщо нам треба вступати в НАТО, у СОТ. Адже наші громадяни, можна сказати, невігласи в цих питаннях», — прокоментував директор Фонду «Демократичні інціативи» Ілля Кучерів, виступаючи на міжнародній конференції «Розширюючи кордони ЄС та НАТО: система безпеки від Чорного моря до Балтійського», яка нещодавно відбулася в Одесі. «Ясники» — це новотвір самого Кучеріва, антипод кучмістських «темників». Детальний аналіз даних соцопитувань дає підстави вважати, що чимала частина українців не є затятими супротивниками «яструбів НАТО» і схильна змінити свої погляди на можливість приєднання держави до Північноатлантичного альянсу. Кучерів зауважує на дрімучій непоінформованості співвітчизників. Так, на питання «Скільки війн розпочало НАТО за останнє десятиліття?» лише один відсоток респондентів дав правильну відповідь. Себто тільки один відсоток назвав одну війну. Це була Югославія, 1997 —1999 роки. Решта «навішали» на НАТО і Афганістан, і Ірак, не пам'ятаючи чи не знаючи, як європейці, насамперед Франція та Німеччина, виступали проти безперспективної військової операції в Іраку. Поза сумнівом, в уяві українців НАТО стійко асоціюється зі США, між ними стоїть знак «дорівнює». І це далебі не єдиний стереотип, який треба було зламати.

      Але відтепер тема НАТО неактуальна. А стереотипи ще знадобляться новій українській владі — в незламаному вигляді.

ПРЯМА МОВА

Борис Тарасюк:

Політична невизначеність негативно вплине на перспективи вступу до ЄС та НАТО

      «Політична метушня, хуліганство у Верховній Раді, затримка з формуванням нового уряду не може негативно не вплинути на перспективи членства як у НАТО, так і в ЄС», — констатував міністр закордонних справ Борис Тарасюк, виступаючи на міжнародній науково-практичній конференції «Оцінка ризиків та загроз національній безпеці в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції України». Щодо європерспектив, то, як зауважив пан Тарасюк, однозначної відповіді Україні не дає і сама Європейська Комісія. Це пов'язано з внутрісоюзною дискусією про потребу подальшого розширення ЄС, яка особливо загострилася після провалу з прийняттям Європейської Конституції. Водночас міністр наголошує, що бiльше половини населення держав ЄС підтримують вступ України в євроспільноту, причому цей показник значно вищий, ніж підтримка вступу Туреччини.

      Глава зовнішньополітичного відомства визнає, що з огляду на ситуацію в нашому парламенті «важко розраховувати на конструктивізм у питанні наближення України до НАТО». Проте Тарасюк, як не дивно, лишається оптимістом, принаймні у заявах. Так, він досі не виключає, що Україна ще цього року може приєднатися до Плану дій щодо членства. «В Україні створено достатню нормативно-правову базу для реалізації євроатлантичного курсу. Уже підготовлено 27 законопроектів із 39, які передбачені Планом дій Україна—НАТО на 2006 рік, 6 із них уже внесено до Верховної Ради», — прозвітував Борис Тарасюк, додавши, що до 15 вересня буде підготовлено юридичний висновок щодо правових аспектів вступу України в НАТО.