«Арафатка» для українця

16.11.2007
«Арафатка» для українця

Віктор Ющенко і Махмуд Аббас. (Фото Миколи Лазаренка.)

Квіти до нового мавзолею

Від Стіни Плачу до Рамалли всього десять кілометрів. На КПП «Бетунія», що більше нагадує наземні шлюзи, Віктора Ющенка зустрічає міністр закордонних справ Палестинської Автономії Аль–Малікі. Президент пересідає з лімузину «Вольво» не найновішої моделі, який обслуговував його в Ізраїлі, у старезний «Мерседес», наданий палестинською владою. Ізраїль тут уже не відповідає за вашу безпеку.

Від КПП одразу починається Рамалла — біле брудне місто з біблійним камінням. Цей шмат землі, Західний берег Йордану, де живуть і воюють між собою різні палестинці, — країна в країні, свого роду гетто для 1,2 мільйона людей, — обнесений iз трьох боків від Ізраїлю дротяним парканом. Зі сходу звідси Йорданія. Якщо комусь із півтисячі громадян України, які тут мешкають (це переважно дружини палестинців), закортить на Батьківщину — треба їхати в аеропорт у Йорданії. Вилетіти з тель–авівськогго аеропорпорту «Бен Гуріон», який пов’язаний із Києвом кількома авіарейсами, неможливо. Їм узагалі заборонено пересуватися територією Ізраїлю. Втім у таких самих умовах і палестинські дружини з паспортами інших країн — США, Франції. Говорити з Ізраїлем про їхню свободу пересування безперспективно.

Стіни Рамалли завішані кольоровими портретами Ясира Арафата. Він тут людина священна. Наразі і перша зупинка президентського кортежу в столиці Палестинської Автономії — біля щойно відкритого мавзолею Арафата. Президент покладає квіти, а ось журналістів до гробниці чомусь не пускають. За кілька хвилин пересування Рамаллою кортеж прибуває до штаб–квартири президента Палестини Махмуда Аббаса.

Бути присутнім у Палестині треба. Для чого? Щоб бути! Амбіції держави

У розмові з українськими журналістами за кілька годин до зустрічі з президентом Палестинської Автономії Махмудом Аббасом Віктор Ющенко навіть заявив, що йтиметься про можливість розташування тут диппредставництва України. До речі, майже всі держави ЄС мають свої диппредставництва у Рамаллі. Утім є реальніші й міцніші шляхи української присутності в цій «точці на карті». В політичному сенсі зараз для цього вдалий час. Адже Ізраїль підтримує поміркованого лідера ФАТХ президента Аббаса.

«Україна викликає однакову довіру як у Ізраїлю, так і в Палестини», — констатує Віктор Ющенко. Ми підтримуємо «дорожню карту», розроблену під егідою ООН для врегулювання палестинсько–ізраїльського конфлікту. Про ефективність цього плану наразі змовчимо. Для України важливо не тільки декларувати підтримку, а й, як сказав Ющенко, «завести сюди український бізнес як учасника розбудови майбутніх спеціальних економічних зон». Як це робити — питання складне. Наразі міжнародні проекти підтримки Палестинської Автономії, зокрема США та Нідерландами, мають суто гуманний характер, cловом, це безкоштовна допомога. Відрізняється вона вона від «гуманітарки», указ про надання якої палестинцям Президент Ющенко підписав за кілька днів до візиту, лише масштабами.

Київ, до слова, готує черговий гуманітарний жест: Аббасу було запропоновано навчати палестинських правоохоронців в українських вузах. Часткове фінансування цього проекту (обсяг якого, ще не визначений) готова взяти на себе державна скарбниця України. Власне, ще в СРСР, коли в піку Ізраїлю Москва підтримувала Організацію визволення Палестини на чолі з Арафатом, сформувалася традиція — запрошувати на навчання палестинців, зокрема, у харківські та київські вузи.

«Будь–яка війна закінчується»

Після переговорів та ланчу з Махмудом Аббасом, які тривали годину, Віктор Ющенко запросив палестинського президента з візитом до Києва. Таке запрошення від українського керівництва за весь час незалежності керівникові невизнаної держави пролунало вперше. У Рамаллі вирішили дещо дипломатичніше — Махмуд Аббас відповів, що натомість до Києва прибуде міністр закордонних справ Аль–Малікі.

«Будь–яка війна колись закінчується. І, як завжди, закінчується миром», — резюмував Віктор Ющенко, зауваживши, що залишає Палестину з оптимізмом і впевненістю в тому, що накреслений «дорожньою картою» план врегулювання «приведе до вирішення цієї важкої багаторічної проблеми». Такі настрої, як пояснив Віктор Ющенко на прес–конференції, він виніс після спілкувань із двома президентами — й Ізраїлю, і Палестини. «Мені приємно, що я побачив дуже близьку позицію двох президентів у способі та характері підходів до вирішення цього конфлікту».

  • Майдан біля Кремля

    Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>

  • Кремлівська «Зміна»

    Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>

  • Потрібні робочі руки

    На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>

  • З голоду не помрете, але паски затягуйте

    Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>