Ідею його створення освітяни міста виношували цілих десять років, ще три роки було витрачено, аби втілити задумане в життя. У музеї зібрано кількасот експонатів, які відображають розвиток освіти Рівного. Тут і написи на бересті — не вистачало паперу, і гусяче перо — а де було знайти металеве? А ще — підручники позаминулого століття, старенька шкільна парта і навіть саморобна шматяна лялька, яку маленькі першачки часто–густо клали в сумку замість книжок.

Сто п’ятдесят чотири рівненські сім’ї, які проживають у мікрорайоні Ювілейний, отримали заохочувальні призи від житлово–комунального підприємства «Західне». Двадцять щасливчиків отримали набори посуду і переконували організаторів акції, що й надалі вчасно сплачуватимуть квартплату та розраховуватимуться за інші комунальні послуги. Решта учасників могли тішитися солодкими подарунками.

У вівторок, приблизно о четвертій ранку, в селищі Клесів Сарненського району поблизу виробничого підрозділу «Клесівське кар’єроуправління» автомобіль «Деу–Ланос» з’їхав з дороги та впав у колишній гранітний кар’єр, затоплений водою. За попередніми даними, за кермом автомобіля перебував 24–річний Сергій Б., а в салоні — ще троє пасажирів, усі мешканці села Сехи Рокитнівського району.

Синьо–жовті кольори національного прапора на сліпучо–білому тлі гірських льодовиків та вічних снігів виглядають справді вражаюче. Та, мабуть, не багатьом українцям вдавалося відчути приплив патріотизму від такого видовища чи не на всіх найвищих вершинах світу. Юрій Кравчук, радіожурналіст із районного містечка Костопіль, що на Рівненщині, — один із тих українських альпіністів, хто брав участь у всіх сходженнях за програмою «Прапор України — на вершинах світу». За цей час українська команда підкорила Монблан в Альпах та Ельбрус на Кавказі, вершини Кіліманджаро в Африці та Аконкагуа в Південній Америці, австралійську гору Косцюшко та Фут–Стул у Новій Зеландії. Цьогоріч українці встановили прапор на головній вершині Північної Америки — горі Мак–Кінлів в приполярній Алясці.
Українським альпіністам залишилося здолати ще дві вершини світу — пік Вінсон в Антарктиді та, звісно ж, славнозвісний Еверест у Азії.

Проїжджаючи трасою Київ—Ковель (у народі знаною як «варшавка») з боку Сарн, першим населеним пунктом, що вигулькне на небокраї відразу за лісом, буде село Городець — своєрідні ворота Володимирецького району. Ще здалеку видно стелу з літерами, що зафіксували назву села, а на самому її вершечку — лелече гніздо. Нині зима, але якщо напружити уяву, то можна почути дзвінкоголосий скрекіт буслів, які ніби закликають на гостину: заїжджайте, мовляв, тут вам завжди раді. Отож й користуємося символічними запросинами — щоб ближче познайомитися з поліською глибинкою. А завітали ми сюди на свято «Городецький автограф», яке завдяки ініціативі та ентузіазму уродженця цього села письменника Віктора Мазаного, вже стало традиційним і цьогоріч відбувалося вчетверте. І те, що сюди, у це поліське село, якісь дивні біоструми приваблюють чимало українського письменства (а побували тут з візитами й висадили дерева на Алеї письменників України, назавжди «вростаючи корінням» у цю поліську землю, лауреати найвищої відзнаки держави — Національної премії ім. Т. Шевченка — В’ячеслав Медвідь, Петро Засенко, Петро Перебийніс, Олексій Дмитренко та ін.), не просто випадковість, а певна закономірність. Адже село має дуже давню й цікаву історію.

Скільки нових персоналій приходило до влади в Україні, стільки разів представники регіональних засобів масової інформації чули обіцянки, що державну пресу таки роздержавлять, а, відповідно, редакційні колективи матимуть більше свободи дій, аби перейти з режиму дотування із місцевих бюджетів на самоокупність. Утім кожна влада розуміє, що «кишенькові» ЗМІ їй украй необхідні для маніпуляції думкою населення «на місцях». Та якщо у попередні роки це «розуміння» супроводжувалося виділенням необхідних, на покриття примх тих чи інших політичних сил, коштів, то в період світової кризи низка державних ЗМІ опинилася в ситуації, коли і грошей на них не вистачає, і працювати в таких умовах стає нестерпно.

Лише через півтора тижні після проведення виборів територіальна виборча комісія офіційно оголосила, хто ж став міським головою Рівного.

Голова Національної ради з питань благодійництва «Зігрій любов’ю дитину» Віталіна Ющенко приїхала перевірити, як використовують благодійні гроші.

Досить спокійно пройшов день виборів міського голови у Рівному. Станом на 16.00 учорашнього дня офіційні результати недільного голосування було ще не оприлюднено. З попередніх результатів впадає в око низька явка виборців на дільниці, хоча досі Рівненщина за цим показником була одним із лідерів в Україні.

Завтра в Рівному відбудуться позачергові вибори міського голови. Вони призначені у зв’язку зі смертю мера Віктора Чайки, який очолював владу обласного центру впродовж тривалого часу.