Скільки б не говорили у нашій державі про проблему туберкульозу, єдиний висновок, що напрошується з усього почутого, — паличка Коха наступає по всіх фронтах, найперше вражаючи бідних. Утім картина й не може бути кращою, якщо, скажімо, для харчування дітей-пацієнтів рівненського протитуберкульозного санаторію «Новостав» державою передбачено аж дві гривні бюджетних коштів на одну дитину.

Майже у кожній газеті оголошень на продаж столичного житла можна наштовхнутися на, здавалося б, ідеальну квартиру: і площею така, як потрібно, і стан — добрий, і коштує дешевше, ніж інші. Проте досвідчений брокер порекомендує вам не потикати туди й носа. «Вона — «палена», — пояснює директор брокерського агентства «Еммануїл» Віктор Відута. У Києві це вже своєрідний вид бізнесу — торгівля сумнівним житлом за «підмазаними» документами. Зв'яжися з такими продавцями, і клопоту не обберешся. Наприклад, заплатиш за квартиру гроші, а потім виявиться, що її справжні хазяї (які й не здогадувалися, що їхнє помешкання продали, поки вони виїжджали на заробітки за кордон), повертаються і викидають тебе з начебто новопридбаного житла на вулицю.

Десять днів, три десятки концертів, сотні творів, кращі колективи, солісти та концертні зали столиці — усе це XIV Музичні прем'єри сезону. Цьогорічний міжнародний фестиваль Київської організації національної спілки композиторів був насичений як ніколи. Вкотре відійшовши від формального дотримання свого часу накинутої (і по-своєму привабливої) концепції — подавати на суд слухачів тільки невиконувані твори тільки київських композиторів, — фестиваль зберіг дух свята сучасної академічної музики, розширив свою територію, сформував міцне коло учасників-однодумців і порадував справжніми творчими досягненнями. Це стало можливим, на мою думку, передусім завдяки сміливому менеджерському ходу дирекції, очолюваної композитором Ігорем Щербаковим. Та про все по порядку.

Андрій Жолдак днями скликав журналістів для того, аби через них зізнатися Харкову у своїй любові. За цим сенсаційним жестом (до недавнього часу була якраз нелюбов) впізнавалося бажання режисера-перекотиполя пустити нарешті не властиве йому коріння. Можливо, саме у цьому місті, а може, навіть у принципі. Він з легким сумом послався на вік, харківську прописку, переїзд із Києва сім'ї і навіть улюблену собачку Фані, яка саме від місцевого «кавалера» привела недавно трьох симпатичних цуценят.

Уявімо лишень. Ромео і Джульєта не померли. Натомість вони, як і годиться палким коханцям, одружилися, благополучно пережили бурхливу пристрасть, а далі... все як у тривіальному житті. І от Ромео любить тепленьку Лізу, ні, не жінку — грілочку. А Джульєта мріє провести якщо не ніч, то хоча б пару годин із підстаркуватим ченцем Лоренцо. А їхня донька Лукреція — важкий підліток — узагалі закохалася у пана Шекспіра, і він теж від неї втратив голову. І всі ці неподобства (британський геній може в домовині перевернутися) — на сцені Молодіжного театру в Чернігові в новій прем'єрі «Агов, Джульєто!», що відбулася у переддень Дня театру.

Правду кажуть: жінці стільки років — на скільки вона виглядає. Отож баба Дуня Вишимірська з Кам'янки Черкаської області виглядає досить-таки молодо, років так на... 90. І я їй ніколи не дала б більше, аби не старенький паспорт цієї довгожительки Шевченкового краю, де чорним по білому написано, що народилася вона у 1890 році.
«Пам'ятаю, ми тільки одружилися і їдемо з чоловіком до бабусі на день народження, а я й запитую: скільки це бабі років? А він: по-моєму 85! Наступного року знову поспішаємо до неї на іменини, а чоловік й тоді відповідає мені, що бабі 85 років», — розповідає Світлана Гаврилівна Діденко, внучата невістка баби Дуні.

Вийшовши на пенсію, рівнянка Марія Брага не полишила улюбленої справи — альпiнiзму. Саме тепер збулися її найзаповітніші мрії. Вона самотужки піднялася на східну, а наступного разу, з напарницею, на складнішу для сходження західну вершину Ельбрусу.
Більш ніж за 20 років занять гірським туризмом Марія Василівна неодноразово ходила в гори Криму, Кавказу, Алтаю, на Памiр та в Карпати. Однак побувати на омріяній вершині тоді не довелося. Пізніше через безгрошів'я це стало неможливим. Для такого походу, якщо не брати до уваги вартість спорядження, а тільки витрати на дорогу та харчі, потрібно щонайменше 600 гривень.

Хто б знав, що перше квітня — всесвітній день дурнів — насправді ассирійський Новий рік. Із першого тисячоліття до нової ери ассирійці святкували Новий рік аж 14 днів (куди там слов'янам!), починаючи з весняного рівнодення. «Апогеєм апофеозу» свята, коли після двотижневого запою всі були в «доброму гуморі», вавилоняни додумались саджати на трон першого-ліпшого дурня. Він укладав мир, оголошував війну, милував, страчував, а потім повертався справжній цар і дурня скидали з трону. Ймовірно, від цього і пішов вислів «валяти дурня». Саме так, упевнені вчені, вавилонський Новий рік трансформувався в день дурня, який згодом почали поважати у світі.

Відомо, що представники кожної більш-менш видатної і конче потрібної професії мають свій фірмовий знак — уніформу, за якою їх можна ідентифікувати. Наприклад, міліціонери, лікарі, навіть двірники і прибиральники сміття. А що ж народні депутати? Невже гірші за сміттярів? Ні в якому разі, вирішили нардепи першого квітня й ухвалили закон, згідно з яким матимуть свою «робочу робу». Причому відрізнятимуться вони не лише від пересічних громадян, й одне від одного. Окреме неповторне вбрання вирізнятиме обранців за фракційною приналежністю.

У Пролетарському районі Донецька почала працювати недільна школа дещо незвичної специфіки. Адже відтепер усі бажаючі діти та підлітки проходять тут курс молодого... ув'язненого. Учні школи сумлінно засвоюють теорію та здобувають певні практичні навички, що стануть у пригоді під час імовірного перебування у буцегарні. І, неважко здогадатися, згаданий навчальний процес користується підвищеним попитом. Це підтвердив і директор недільної школи Василь Гурнавський. За його словами, ідею заповнити вільну нішу на освітній ниві йому підказало саме життя, адже ні в кого нема стовідсоткової гарантії... Як-то кажуть, від суми і від тюрми не зарікайся. «Зате після закінчення нашої школи буде теоретичний і практичний багаж, що дозволяє бути підготовленим до такого повороту долі», — стверджує він. До того ж з огляду на деяких представників виконавчої влади нікому сьогодні і в голову не приходить приховувати свій тюремний стаж. «Скажу більше — іноді саме цей рядок у біографії має визначальну роль під час призначення на керівну посаду, — впевнений пан Гурнавський. — Тепер, навпаки, окремі особи ідуть на величезні витрати, аби придбати липову довідку про судимість і поневіряння в неволі».