Відомо, що представники кожної більш-менш видатної і конче потрібної професії мають свій фірмовий знак — уніформу, за якою їх можна ідентифікувати. Наприклад, міліціонери, лікарі, навіть двірники і прибиральники сміття. А що ж народні депутати? Невже гірші за сміттярів? Ні в якому разі, вирішили нардепи першого квітня й ухвалили закон, згідно з яким матимуть свою «робочу робу». Причому відрізнятимуться вони не лише від пересічних громадян, й одне від одного. Окреме неповторне вбрання вирізнятиме обранців за фракційною приналежністю.
Як було раніше: приходить журналіст-початківець до парламенту і розгублюється — така купа депутатів зі значками і кожен норовить інтерв'ю дати, а хто з них більшовик, меншовик, трудовик — невідомо. Отже, доводилося трудівникам пера та камери бігати з роздруківками радівського сайту і проводити фейс-контроль на місці. Тепер усе має змінитися. Зустрічається тобі в кулуарах, приміром, чоловік у червоному костюмі, червоних черевиках і червоній шапочці — одразу видно: комуніст. А якщо якийсь із нардепів раптом з'явиться на роботу закосиченим, не треба терміново кликати операторів і питати про його орієнтацію — він належить до БЮТ, а зачіска — фірмовий знак її лідерки.
Чоловіки і жінки, які ходитимуть по Раді в комбінезонах «а ля зварювальник», та ще й з молотками в руках — «вірнопіддані» Ігоря Шарова, тобто таким чином вони демонструють свою належність до фракції «Трудової України».
«Зліва — молот, справа — серп», — каже відомий радянський крилатий вислів, і ці дві речі у свідомості людей були зв'язані так само нерозривно, як «Проктер енд Гембл», а от в українському парламенті роз'єдналися. Із серпами, косами і вилами ходять тепер представники Аграрної фракції. До речі, в кулуарах подейкують, що лідер фракції Михайло Гладій пропонував привести до Ради корову, доїти в перервах і реалізовувати молоко зі знижками членам дружніх фракцій. Щоправда, питання, чи надавати великій рогатій худобі право голосу, спікер відхилив на корню. До речі, сам спікер відтепер носитиме костюм дресирувальника в цирку: чорний фрак, циліндр, як у Пушкіна на портретах шкільних підручників, і великий батіг. А кожне засідання вранці починатиметься музичним супроводом «Ап! І тігри у ног моіх сєли!» На боці у спікера висітиме мішечок із цукром, який він кидатиме до рота тих депутатів, що проголосували правильно, а батогом розганятиме тих, хто блокує трибуни. Два віце-спікери, відповідно, носитимуть костюми асистентів дресирувальника: лосини, блискучі кофтинки та плюмаж на голові.
Вирішили не вигадувати велосипеда соціал-демократи об'єднані, тому їх символізуватиме троянда, витатуйована на лобі в кожного. (Пригадуєте арію Атоса «Єсть в графском парке чорний пруд»? Лише там леді Вінтер мала татуювання лілеї на плечі). Костюми ж носитимуть довільні, лише сорочки мають бути білими і з червоними трояндами. Кажуть, що їх змоделював сам іміджмейкер Борі Моїсеєва за великі гроші.
Непросто буде відрізнити одне від одного представників фракцій, що мають спільнокореневе об'єднуюче слово «народ» (Народовладдя, Народний вибір, Народно-демократична партія). Аби ототожнювати себе із народом, депутати вдягатимуть вишукані костюми бомжів: лахміття, стоптані черевики та перуки із скуйовдженим волоссям. А за півгодини до початку засідання гример підмальовуватиме їм синці та багатолітній бруд.
Фракція «Регіони України» не вигадала нічого гіднішого за вишивку на спині та грудях назви якогось із регіонів нашої Батьківщини. І нарешті, найчисленніша фракція ВР «Наша Україна» носитиме жовто-блакитні штани та піджаки. Причому кольори чергуватимуться у шаховому порядку: жовті права частина піджака, лівий рукав та права штатина і навпаки. На довершення образу справжнього патріота вхожі до «НУ» депутати вдягатимуть солом'яні брилі, а їхній лідер — спеціальний, бджолярський, із захисною сіткою.
Не забули про себе і позафракційні. Аби продемонструвати свою незалежність і неналежність, 25 депутатів вдягатимуться як хіппі та панки. Поінформовані джерела повідомили «УМ», що 31 березня на Андріївському узвозі були помічені нардепи, які вибирали собі бісерні феньки та растаманські беретики, а дехто навіть замовив собі косуху та мешти — «гріндерси».
Отже, прийшовши до парламенту в четвер, першого, не лякайтесь, а головне, не смійтесь. Це не цирк, хоча формою дуже нагадує.
ПОЛІТПАРНАС
Горобець
Нікчема Горобець вдавав, що він орел,
Купив високе місце й обійняв посаду,
Як справжній джентльмен казав «окей» і «вел»,
Та конкурентів часто залишав позаду.
Від радощів таких він навіть заспівав,
Хоча орел, відомо всім, є птахом неспівучим,
Цього вже Горобець, на жаль-таки, не знав,
Бо по своїй натурі був він гедзиком дрімучим.
Найбільше мріяв той «орел» про політичну владу,
Тому у теніс грав, відвідував перукаря, басейн, бобслей,
«А решта все — ніщо! І так пройду в Верховну Раду,
Нема орлів — то буду я, бо на безпташші й дупа соловей!»
Так, справді він нардепом став, торгує карткою де можна,
Зате в Парижі, на Канарах і Гаваях він вже був,
А на парламентській трибуні — ні, бо щось тривожно.
То й голосу в парламенті його ніхто не чув.
Ось так, панове виборці, чекаєте?.. Чекайте!
Але наступний раз таких орлів уже не обирайте!
Петро ПЕРЕЦЬ, читач «УМ».
