Відтоді, як близько чотирьох тисяч років тому відсвяткували перший Новий рік у Вавилоні, людям щоразу хотілося зустрічати це свято якось по-особливому, виділяючись з-поміж решти за допомогою новорічних рекордів. Так, у 1993 році в Каліфорнії (США) пошили найбільшу панчоху для подарунків — туди помістилося дві вантажівки різних солодощів та іграшок. Художник-авангардист із Мексики змайстрував найбільшу різдвяну свічку і найбільшу гірлянду дзвіночків, американці шість років тому зліпили найбільшого сніговика у світі. Його висота 34 метри 63 сантиметри.

Уперше за всі роки незалежності старт новорічних свят — запалення головної ялинки на центральній площі обласного центру — відбувся без традиційних Діда Мороза та Снігуроньки. Замість них під час урочистостей на Театральному майдані фігурували позитивні та негативні персонажі стародавніх українських обрядів — Коляда, Студениця, Мара та іншi. На радість дітворі вони розіграли ціле дійство про те, як «погані» хотіли заморозити ялинку, але «хорошим» таки вдалося її захистити і запалити на ній новорічні вогні.

Новорічна ніч без келиха шампанського — це, мабуть, усе одно, що наступний ранок без похмілля. Однак уже достеменно відомо — уявити собі новорічний стіл без однієї з найпоширеніших і улюблених марок ігристого напою таки реально. Йдеться про «Советское шампанское» виробництва Артемівського заводу шампанських вин. Адже напередодні 2006 року в підземних штольнях підприємства, випустивши ювілейну 300-мільйонну пляшку «Советского», вирішили відмовитися від подальшого виробництва саме цієї марки.

Покрова з давніх-давен в Україні вважалася святом весіль. У народі так і казали: «Жовтень на весілля багатий». До речі, є ще характерне прислів'я щодо цього: «У травні розумний жениться, а дурна заміж іде, а в жовтні розумна заміж іде, а дурний жениться». Зрозуміло, що лише після закінчення жнив селянин міг уже дозволити собі перепочити, а відтак і погуляти на весіллі. До того ж Покрова в народному календарі — помітна переломна дата, після якої холод почувається повним господарем на землі. А тому слід встигнути одружитися до морозів.

Згідно з уявленнями нашого народу, Свята Покрова — покровителька і заступниця всіх грішних людей, захисниця від усіляких нещасних випадків. Старші жінки на Лубенщині розповідають, що «вона покрива у напасті всіх, що моляться їй. Покрива вона омофором: це повивач, який залишився у неї від Ісуса Христа».

У 903 році грецька імперія перебувала у великій небезпеці. На столицю Царгород (Константинополь, нині Стамбул) напало вороже військо сарацинів (сарацини — нащадки Сари, дружини Авраама, а точніше — Сариної невільниці, Агарі, яка народила Авраамові сина Ізмаїла, який став родоначальником арабів). Народ щиросердо молився до Господа та Пресвятої Богородиці про заступництво. І під час палкої молитви на всенічному богослужінні у Влахернському храмі, що над Чорним морем, сталося диво...

Уже шостий рік поспіль компанія «Славутич», вітаючи столицю, її мешканців та гостей з Днем Києва, організовує незабутнє свято пива. Але, здається, традиційне цьогорічне святкування на стародавньому Подолі було особливим: перший день було присвячено пиву «Славутич», а другий день свята був подарований молоді торговою маркою — «Славутич Айс».

Цей день відзначається у багатьох країнах Східної й Південної Європи як свято християнського просвітництва, в пам'ять про братів Кирила і Мефодія, які стали «першоносіями» слов'янської абетки, а разом з тим слов'янського письменства і високої культури. Запроваджена ними «книжна граматика» стала символом долучення слов'ян до бібліотек, наукових знань, фіксування історичних подій у літописах.
Наріжним каменем становлення нашої рідної мови і водночас багатьох мов слов'янського світу стала впроваджена святими братами церковнослов'янська мова, яка заклала граматичні засади писемності. Святі Кирило і Мефодій є вічним знаком спорідненості і єдності усіх слов'янських народів. Для нас цей день є чудовим приводом згадати про значення у спільноті слов'янського світу саме української християнської традиції. І про яскравих та скромних послідовників святих братів на українських теренах, які поклали свої сили, а часом і життя, на утвердження однієї з найстародавніших та наймилозвучніших мов як визнаного засобу буття великого народу.