Вечір напередодні Різдва у різних краях України зветься по-різному: Святвечір, Канун, Вілія, Багата кутя. Свято це сімейне: весь рід має зібратися за святковим столом цього вечора, щоб протягом наступного року всі трималися вкупі й жили дружно. В Україні християнські традиції різдвяного святкування тісно переплетені з прадавніми аграрними звичаями й обрядами. На святковий період виносили з хати все, що нагадувало про повсякденну роботу (кросна, прядки й інший господарський реманент), адже працювати протягом усіх святок (від 25 грудня до 6 січня за старим стилем) вважалося гріхом. Оселю старанно чепурили, прибирали найкращими рушниками, вікна прикрашали витинанками з мережаного паперу, перед іконами чіпляли фігурки голубів, до стелі підвішували павуків — виплетені з житньої соломи геометричні конструкції. За народними переказами, павук обснував світ, а також спас святе сімейство, заснувавши вхід до печери, де від переслідування царя Ірода переховувалася Діва Марія з немовлям Ісусом.

Подія, яку святкує цими днями увесь християнський світ, змальована в другому розділі Євангелія від Луки. Саме євангеліст Лука найповніше розповідає нам про той великий день, що започаткував новий період в історії розвитку людської цивілізації, днем витоку нової якості у взаємовідносинах Бога з людьми, днем зачину Нового Заповіту...

Для мільйонів християн у всьому світі Різдво є найочікуванішим і найулюбленішим святом. Дарма, що ми відзначаємо його у різні дні та по-різному. Головне — це саме відчуття свята. Тямущі в тонкощах цього дійства люди кажуть, що в багатьох європейських країнах у святкуванні Різдва переплетені християнські й поганські традиції. І в кожній країні є своя «родзинка» славлення народження Христа.

Напередодні Різдва, у ніч, молоді загадували, як складеться їхнє життя цього року, намагалися вгадати значні події, де одне з основних — майбутнє весілля. Для цього виливали у воду розтоплений віск і по його контурах намагалися побачити силуети тих, із ким зустрінуться на життєвому шляху, або силуети різних символів: будинок — до статку, кружечки, схожі на монети, — до багатства, овочі й фрукти — до здоров'я. Такі ж силуети-символи вгадували в контурах згорілого паперу, причому папір палили на пласкій посудині, а потім підсвічували його ззаду, щоб силует чітко відбивався на стіні. Часто використовували черевик — викидали перед будинком. Той, хто підбере його, буде або нареченим, або носієм імені нареченого. А ще — зверталися до дзеркала. Накривали стіл до вечері й ставили додатковий прилад для того, на кого загадують. Перед накритим столом установлювали дзеркало так, щоб весь стіл і той, хто сидить за ним, добре були видні. Запалювали свічі в темряві, при свічах вдивлялися в дзеркальне відображення: там повинні були виникнути картини майбутнього, пов'язані з тим, на кого ворожать.

Напередодні та після Нового року найбільші українські міста відвідав казковий караван Кока-Кола. Разом із його прибуттям у багато домівок прийшло дещо ностальгічне і таке приємне відчуття «свята, що наближається». На західний манер, із «Джингл белз» та із самими святковими дзвониками, із справжнім Дідом Морозом (чи то пак святим Миколаєм) та його свитою — ельфами, снігуроньками та білими ведмедями. Щоправда, приїздив казковий караван не в санчатах, запряжених полярними оленями, а на червоній фірмовій вантажівці-фургоні з логотипом Сoca-Cola. Так було в Донецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі, Харкові, Львові та Одесі. Київ став завершальним пунктом шляху новорічного каравану. Про його прибуття до столиці можна було дізнатися з інформаційних листівок, що розповсюджували в торговельних мережах міста перед Новим роком.

Коли католики вже відсвяткували своє Різдво, а атеїсти — своє, Новий рік, до православних приходить наше. Коли починаєш питати в бабці на базарі разом із пшеницею ще й рецепт куті, коли хочеш встигнути і на службу Божу і хрещеників прийняти, коли з року в рік усе більше людей за столом підспівують колядки — оце і є воно, Різдво.

У канонічному біблійному сказанні «вертеп» — це печера, в якій поміж стійлами віслюка та вола в яслах (годівниці для худоби) був покладений нарожденний Ісус. Історія Божественної Породіллі й усі чудеса, що трапилися з малятком Ісусом та усім народом Ізраїлю, трепетно і дохідливо відтворені в яскравих картинках, учасниками яких стають лялькові герої однойменного театрального дійства. Саме вони, «вгніздившись» на дротинках, чи підвішені на нитках, дали назву театральній ляльці. «Маріонетка» — це слово походить від італійського «Маріон» або ж «Марія». Так і досі зветься механічна лялька, яка бере участь у щорічних релігійних святах у Венеції. Ще у XIII столітті, завдяки ініціативі Франциска Асізького до різдвяних свят почали створювати мініатюрні лялькові «панорами», що відтворювали сцени з новозавітних подій.

Наприкінці кожного року малеча з нетерпінням чекає приходу Діда Мороза. Зі своєю внучкою Снігуронькою зі сцени палаців і будинків культури, театрів, клубів, цирків вітає він нас і наших дітей з Новим роком. Невигадливі новорічні ранки й вистави своєю одноманітністю і «попсовістю» вражають батьків, білети яким на ці видовища роздають профспілки. На малюків же Дід Мороз справляє неповторне враження, яке залишається в пам'яті на все життя. Здається, що він був завжди і прийшов до нас із сивих віків.

Симпатичний — вільнолюбний, активний, червоно-жовто-помаранчевий Собака «куруватиме» наступний рік. Оскільки стихією року буде вогонь, то не варто сподіватися, що в 2006-му можна буде спокійно лежати на дивані та відпочивати. Успішними будуть нові сміливі проекти, особливо колективні (Собака добре почувається у зграї). Але якщо прибуток намагатимуться отримати нечесним шляхом — з допомогою обману чи приватизаційних методів, Собака обуриться, а справа закінчиться грандіозним провалом. «Зубастішими» стануть журналісти, у міліції з'явиться «нюх» на злочинців.

Новий рік — це таке свято, коли ближнього свого не можна здивувати нічим. Навіть вусатою Снігуронькою чи Дідом Морозом із бюстом Вєрки Сердючки. Але вас однозначно помітять на вулиці, якщо Діда Мороза ви триматимете на... повідку.