Подія, яку святкує цими днями увесь християнський світ, змальована в другому розділі Євангелія від Луки. Саме євангеліст Лука найповніше розповідає нам про той великий день, що започаткував новий період в історії розвитку людської цивілізації, днем витоку нової якості у взаємовідносинах Бога з людьми, днем зачину Нового Заповіту...
Сьогодні, в дні свята, християни вітають один одного словами: «Христос рождається! Славімо Його!» Христос рождається... Як часто за святковою метушнею — миготінням різдвяної ялинки, театром вертепу, співом колядок, — вивітрюється сіль, забувається глибинна суть самого свята. Христос рождається! Таємниця від віків і родів — Христос В НАС! Ось нова радість. Ось та радість, якої не бувало й не буде, допоки не народиться В НАС Христос. Допоки не з'явиться В НАС віра смиренна, що веде до любові. Допоки не народиться В НАШИХ СЕРЦЯХ оте «дитя чоловічої статі», помазаник Божий, який від Отця родиться в тілі церкви Духом Святим. Відомий вірним уривок Святого Письма, що зазвичай читається під час Богородичних свят, закінчується словами: «І сталось, як Він (Христос) це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: «Блаженне лоно, що Тебе носило, і груди, що годували Тебе!» А Він відказав: «Отож, блаженні ті, хто слухає Божого Слова, й дотримується його!» Ось він, істинний зміст різдвяного привітання «Христос рождається — славімо Його!». Христос вірою рождається в нас! Слово Боже, духовний закон невипромінювання зла стає плоттю, тілом, втілюється в церкві праведників і народжує неречовинну силу — вселенську енергію благодаті, яка відкриває в нас внутрішній потенціал Боголюдини.
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
