Неси мене, мій коню!

03.01.2014
Неси мене, мій коню!

Виграти грошi сьогоднi на iподромi не вдасться, зате можна отримати заряд хорошого настрою. (Юрiя САПОЖНІКОВА.)

«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята.

Коні самі по собі дуже спокійні й прекрасно уживаються з усіма. «Це дійсно дуже величні й розумні тварини. Кожен кінь має свій характер, темперамент, свої певні звички та вподобання, вони майже як люди, все розуміють, все відчувають, — розповідає «УМ» Іван Павлович, доглядач та тренер Київського іподрому. — Наших вихованців дуже люблять діти, які приходять займатись їздою чи то просто подивитись. У нас усі коні породисті, гарної крові. Усі спокійні, слухняні, миролюбні та звиклі до великої кількості людей. Їх часто «запрошують» на весілля. У нас є навіть «зірки», які знімалися у відеокліпах. Вони вже звикли до фотокамер, iнодi навіть здається, що вони позують перед ними».

За словами пана Івана, коні, як і будь–яка жива істота, люблять ласку: аби їх пестили, розчісували чи просто гладили. Але не кожен може собі дозволити тримати вдома (навіть у селі) коника — задоволення це не з дешевих. «На місяць для однієї тварини потрібно тільки корму на 3 тисячі гривень, раз на півроку потрібно змінювати підкови, проте із їх зміною потрібно чекати лише удачі», — ділиться пан Іван.

До речі, з приводу удачі, Іван Павлович розповідає, що раніше, ще коли проводились «скачки», можна було виграти «кругленьку» суму, якщо вдало зробити ставку. «Люди приходили сюди не заради азарту, а заради задоволення, смаку перемоги. Дуже шкода, що зараз кінний спорт прирівнюють до азартних ігор, а проводити забіги з призовим фондом, без внесків гравців, немає коштів». Він пригадує, що були випадки, коли людина приходила з останнiми грішми та вигравала. Наразі проводять лише щотижневі спортивні прогони, коли люди заради інтересу можуть підтримати свого улюбленця. Не дивно, що подивитися на це приходять люди переважно похилого віку.

  • Янголи, що просяться до рук

    Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>

  • Анімація, монстри та віртуальний світ

    Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>

  • В Індію чи на гравюру?

    Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>

  • Чудотворець під козацькою охороною

    На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>

  • Парадний розрахунок

    Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>

  • Перемога з розбитим лобом

    Дев’ятого травня надвечір закінчиться останній тур чемпіонату України з футболу — донецький «Шахтар», який достроково забронював за собою перше місце, зможе отримати на руки почесний кубок. >>