99 відсотків постової праці припадає на голову, а не на шлунок, вважають християни, які щорік практикують стримання під час Великого посту. Утім богослови стверджують, що «піст треба святкувати, а не зносити», адже це не обітниця смутку і самовиснажування, а духовна практика пробудження внутрішніх, духовних сил, які даються від Бога. Ці сили активізуються в душі за допомогою думки, а отже голови. Головні помічники людини в цій справі — віра, любов, примирення. А шлунок — це орган, так би мовити, другорядний, що при майстерному керівництві голови може гарно послужити очищенню душі. Коли це вмістилище харчів переповнене, то думати про щось інше не зовсім легко. Інша річ — коли духовна потуга людини звільняється з оков земного. А для цього слід свідомо відмовитися від, на перший погляд, необхідних зручностей і звичок. Скажімо, від «чарочки для хоробрості», плитки шоколаду, що «рятує від депресії», «веселих» обговорень обновок співробітниць, «справедливих» нарікань на сусідів, начальство, батьків, дітей...

У недiлю Сиропусний тиждень завершується святом Масницi, а в понедiлок починається пiст. Свято Масниці (Масляна) ще років сто тому тривало в Україні аж сім днів, упродовж сиропусного тижня, що передує Великому постові. Це своєрідне свято проводів зими і всіх пов'язаних із нею неприємностей — морозу, завірюх, ожеледей. У слов'янській міфології Масляна втілює родючість, і водночас — смерть і позначає поворот на весну в природі. На думку деяких дослідників, у цьому образі відлунює стародавній міф про вмираюче і воскресаюче божество. Масляну гуляли в нас весело — молодиці збиралися в корчмі й справляли обряд «колодки». У понеділок вона родилася, у вівторок — хрестилася, в середу відбувалися похрестини, у четвер — помирала, у п`ятницю колодку ховали, у суботу поминали, а у неділю вже «волочили», тобто чіпляли неодруженій молоді. Знімали тільки тоді, коли парубок чи дівчина відкуплялись. Це означало, що перед постом хлопці й дівчата, що не встигли одружитися, ніби «замикалися» на час постового стримання. Утім «відчиняється» інше віконце для спілкування зі світом — починається вивчення веснянок і писанкарювання.

Можна принципово опиратися новомодному лютневому святу, але навіщо? Якщо дивитися на світ позитивно, то чому б і не скористатися нагодою нагадати «люблю», або розколотися — «люблю», або просто повторити «люблю» у відповідь. І з'їсти шоколадне серце чи шоколадний тортик, чи прицепити золоте серце на ланцюжок. Чи що ще там банальне зазвичай придумують чоловіки. А не банальне? Будь ласка.

Мерилін Монро у своїй відомій пісні стверджувала, що «найкращим другом дівчини є діаманти». Але лише незначна частина прекрасної половини людства сьогодні, в день святого Валентина, отримає в подарунок такого «друга». Більшості «дівчат», і молодих, і не зовсім, серце зігріють квіти від коханої людини. А ще приємніший настрій у тих, хто ці квіти вирощує. Увесь світ цього дня перетворюється на великий квітковий ярмарок. Головні європейські постачальники квітів — голландці — не в змозі задовольнити попит, тому квіти до Європи у буквальному сенсі летять з інших континентів.

Мільйонами несправжніх сердець лежить день Святого Валентина на базарних рундуках. Серця порцелянові, глазуровані, дерев'яні, серця турецькі і китайські, серця на обгортковому папері, якщо не встигають продатися, — переходять у наступний рік без знижок. Бо назавтра вони нікому не знадобляться і за безцінь. Непродані ж серця-тістечка зачерствіють, серця-повітряні кульки пов'януть, наче з них щойно витекла любов. Діяльність серцепродажної індустрії коротка, як життя метелика.

Дорогі браття і сестри!
Христос народився, славімо Його!
Різдво Христове, яке ми святкуємо, не є тільки народною традицією, пов'язаною з колядками, вертепом, різдвяною зіркою, святочними гуляннями та іншими радощами. Різдво Христове — це надзвичайна подія, яка відбулася у певний історичний час. Сутність цієї священної події полягає в тім, що Бог, Який створив світ, і в тому числі людину, стає Людиною, не перестаючи бути Богом. Тому під час різдвяного богослужіння ми виголошуємо: «З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог». І в колядках ми співаємо: «Ой, радуйся, земле, Син Божий народився».
Боговтілення — це Божественна таємниця, яку людський розум не може збагнути. Ця велика таємниця сприймається тільки вірою. Чому тільки вірою? Тому що людський розум не може осягнути Боговтілення. Він не може зрозуміти, як неосяжний Бог, Який є Духом, може стати істотою, обмеженою людською природою. Якщо людський розум не може осягнути Боговтілення, тобто Різдво Христове, то чи означає це, що Боговтілення в дійсності не було, і це тільки міф? Ніскільки це не означає!

Дорогі у Христі!

З Божою допомогою дожили ми до Христового Різдва. Час святкування цього великого християнського празника породжує в нас найприємніші та найтепліші почуття, які ми переживали від ранніх років свідомого сприйняття дійсності. Щороку знову й знову мимоволі зринають у наших думках найкращі моменти різдвяної містерії: зоря, ангельські хори на небесах, поклін пастушків, дари мудреців... Натомість темні сторінки різдвяних подій — такі як народження Ісуса у вифлеємській стайні, єхидність і жорстокість Ірода — немовби відходять на задній план.

На Святвечір в українських оселях запалюють свічку, ставлять її у горня з зерном. Вогник свічки поєднує «мертвих і живих», адже в цей вечір чекають на душі всіх: і тих, xтo утонув чи помер на чужині. Згадують загиблих на війнах, від голодоморів. Загалом, зимові ритуали нагадують нам поминальні обряди. За уявленнями, померлі предки в цей час відвідують домівки родичів і перебувають там упродовж усього святочного періоду.

З чого для вас починається Новий рік? Ну, без сумніву, з бою курантів! Адже відраховувати новий час, вітати один одного зі святом і, врешті-решт, піднімати келихи з шампанським ми починаємо лише після дванадцяти їхніх ударів. Однак якщо за радянських часів цю почесну місію виконували відомі кремлівські куранти, то нині всі українські канали показують, що доведеться. Кращого, мовляв, нема. Водночас про існування унікальних лаврських курантів, які нічим не поступаються ані кремлівським, ані лондонському Біг-Бену, здається, майже забули. І дарма: цьогоріч київському годиннику «стукнуло» сто років, а відраховує він час усе з тією ж «залізною» точністю, що й століття тому.

Новорічні свята можуть серйозно нашкодити здоров'ю не тільки хворим на виразку шлунка. Жирні плями на улюбленій скатертині та облиті шампанським свіжопоклеєні шпалери — це дрібниці в порівнянні з тим, чим святкування може обійтися вашому здоров'ю. Як не дивно це може прозвучати на тлі загального ентузіазму та радості з приводу довгих свят, Новий рік — це великий стрес для вашого організму.