300-мільйонна й остання

29.12.2005

      Новорічна ніч без келиха шампанського — це, мабуть, усе одно, що наступний ранок без похмілля. Однак уже достеменно відомо — уявити собі новорічний стіл без однієї з найпоширеніших і улюблених марок ігристого напою таки реально. Йдеться про «Советское шампанское» виробництва Артемівського заводу шампанських вин. Адже напередодні 2006 року в підземних штольнях підприємства, випустивши ювілейну 300-мільйонну пляшку «Советского», вирішили відмовитися від подальшого виробництва саме цієї марки.

      За свою 55-річну історію унікальне підземелля, розташоване у гіпсових штольнях на території 25 гектарів, привчило споживача до своєї високоякісної продукції, яку виготовляють тут за класичною технологією. Підтвердженням цього є солідний попит на артемівське шампанське у довжелезній низці країн світу, куди його експортують, а також чималий «букет» золотих, срібних та бронзових медалей, зібраних на престижних міжнародних конкурсах. Певна річ, велика заслуга тут належить марці «Советское», що колись була єдиною.

      Варто сказати, «советский» період на заводі закінчувався поступово. Адже паралельно найбільш відомому шампанському тут освоїли й випускають відносно нові сорти — «Артемівське», «Адміралтейське», «Крим» тощо. Отож без ігристого напою артемівського виробництва вітчизняні та зарубіжні споживачі таки не залишаться, оскільки виробничі потужності дозволяють випускати понад 10 мільйонів пляшок класичного шампанського в рік. А «Советское» вже доведеться допивати зі старих запасів. І сподіватися, що нікому з нинішніх політиків не спаде на думку ставити на конвеєр випуск нової марки, скажімо «Незалежне». Бо, подейкують, до історії створення отого славнозвісного «Советского шампанского» був причетний сам Йосип Сталін, який свого часу вирішив, що День перемоги радянський народ повинен відзначати гідним ігристим вином, і дав відповідне доручення виноробам.

  • Янголи, що просяться до рук

    Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>

  • Неси мене, мій коню!

    «УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>

  • Анімація, монстри та віртуальний світ

    Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>

  • В Індію чи на гравюру?

    Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>

  • Чудотворець під козацькою охороною

    На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>

  • Парадний розрахунок

    Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>