Одне з головних завдань батьків — смачно і корисно нагодувати дитину. Більшість дорослих знає, що це ой як непросто. Марина Суржок, креативний директор поліграфічної фірми з міста Сміла, що на Черкащині, «за сумісництвом» мама восьмирічного Тимка, радить до цього питання підходити креативно. Жінка впевнена: якщо мати терпіння і час та проявити фантазію — дитина залишить тарілку порожньою і буде задоволена.

Весняна пора знову спонукає до того, щоб упорядкувати своє «розхристане», не надто корисне для здоров’я і зовнішнього вигляду харчування. Одна з модних останнім часом — «Дієта–60» Катерини Міріманової. «Плюси» цієї системи харчування в тому, що вона не виснажує організм голодуванням. Щоправда, «–60», здається, це вже занадто. Дотримуючись подібних мірімановських правил, щодня проходячи не менше 5 км і хоча б 15 хвилин роблячи зарядку, точно можна десь за півроку скинути 10–12 кг — перевірено на собі.

Нинішній сезон для українських біатлоністів вийшов не надто вдалим. Усі здобутки — це «срібло» світової першості та два призові фініші Вікторії Семеренко на останньому етапі Кубка світу, плюс «бронза» у змішаній естафеті на етапі КС (виступи на третьорядному чемпіонаті Європи можна не рахувати). «Золота» на змаганнях найвищої категорії не було жодного.

На індивідуальному чемпіонаті Європи з шахів, який у перші два тижні весни проходив у турецькому Газіантепі, семеро українок залишилися без нагород. Найвище поміж наших піднялася Катерина Лагно — лідерка збірної фінішувала сьомою. Нагадаємо, що володаркою «золота» ЧЄ у напруженій боротьбі з перерахунками за додатковими показниками стала росіянка Валентина Гуніна. Однак на цьому шахова програма в Газіантепі не завершилася. Слідом за класичним чемпіонатом континенту найсильніші гросмейстерки Старого світу провели дводенні змагання зі швидких шахів. Після чого зіграли ще й бліц–турнір.

Нарешті прийшла весна, тож саме час поговорити про те, що українські дизайнери пропонують носити... наступної осені і зими. І хоч така сезонність модних показів розрахована насамперед на закупників великих універмагів, концептуальних магазинів і бутіків, не завадить і нам, споживачам моди, знати тенденції на крок уперед.

Щойно відбувся творчий вечір Людмили Тарнашинської, прозаїка, поета й літературознавця, головною темою досліджень якої є феномен українського шістдесятництва. Саме навколо її останньої книжки, що так і зветься — «Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління» (К.: Смолоскип), — виникла незапланована дискусія, оскільки в залі зійшлися кілька «героїв» її книжки з різними поглядами на суть, розміри, впливовість цього явища.

Шевченкознавець–архівіст Сергій Гальченко підготував до друку, а видавництво, що спеціалізується на колекційних книгах (Дніпродзержинськ: Андрій), випустило «Альбом 1845 року Тараса Шевченка».

Бойки, лемки, гуцули, буковинці, закарпатці та поліщуки до початку ХХ століття зберігали архаїчні риси традиційного вбрання. Під диктовку «совєтської» зрівнялівки народний одяг, м’яко кажучи, став далеко не модним. Відродити побутову привабливість національних строїв покликаний уже другий том видання «Традиційне вбрання українців» (К.: Балтія–Друк) етнолога Оксани Косміної.

В усьому цивілізованому світі дітей–аутистів «підтягують» до нормального стану ще в дошкільному віці, і більшість таких малят спокійно йдуть до звичайної школи, де вчаться на рівних із рештою дітей. У країнах Європи, США, Ізраїлі немає проблем із ранньою діагностикою аутизму, навчанням, ефективною реабілітацією та подальшим працевлаштуванням. На жаль, в Україні про це можна тільки мріяти. «Люди дощу» фактично перебувають у зоні відчуження, у глибокій ізоляції, яку ніхто і не приховує. Таку дитину майже нереально віддати в садочок або школу, навіть якщо маля до цього готове. Тому батьки змушені або займатися з малюком удома самостійно, перечитавши стоси літератури на цю тему, або шукати спеціалістів. «УМ» з’ясувала, до чого призводить «випадання» аутистів із загальної системи освіти, як із непростої ситуації «викручуються» батьки хворих малят і в чому фахівці бачать вихід.