Минулого року вiдзначалося 70–рiччя партизанського руху в Українi. Мiжнародний фонд «Взаєморозумiння i толерантностi» органiзував екскурсiю в мiсто Корюкiвка Чернiгiвської областi. Учасниками екскурсiї було 48 осiб — iнвалiди вiйни i Збройних сил, партизани, в’язнi концтаборiв, ветерани i дiти вiйни. У Корюкiвцi багато рокiв дiє музей, експонати якого свiдчать про фашистськi злочини. Так, у груднi 1941 року було розстрiляно сiм партизанiв–розвiдникiв; у сiчнi 1942 року — все єврейське населення (300 осiб); 26 лютого 1942 року — 141 людину, члени сiмей яких були партизанами або районними партiйними працiвниками. А за першi два днi березня 1943 року було вбито i спалено живцем близько 7 000 мешканцiв Корюкiвки i спалено 1 290 будинкiв...

Спробувавши на початку сезону свої сили у кваліфікації Євроліги, український віце–чемпіон «Донецьк» надалі перекочував до турніру нижчого рангу, де з першої ж спроби досяг історичного максимуму, пробившись до 1/4 фіналу Кубка Європи. Здавалося, виборовши в боротьбі з підмосковними «Хімками» на етапі «топ–16» першість у своєму квартеті, донеччани могли розраховувати на відносну слабкість опонента у чвертьфіналі. Проте віднести «Летувос рітас» до цієї категорії не повертається язик. Колектив із Вільнюса — учасник групового етапу Євроліги, дворазовий переможець Кубка Європи. У випадку нового тріумфу команда тренера Олександра Джикича стане найбільш титулованою в другому за рангом єврокубку.

Дванадцять років тому, ще за часів Лобановського, футболісти київського «Динамо» після поразки в Лізі чемпіонів вирішили проявити дух колективізму й дружно постриглися наголо. Той вчинок дав лише локальний результат — команда ледь не обіграла «Манчестер юнайтед», але з турніру таки вибула. Тепер на подібний крок наважилися хокеїсти столичного «Сокола».

Легкоатлетичні турніри під дахом мають ту особливість, що позбавляють можливості змагатися представників метальних дисциплін. Свої здібності в приміщенні вряди–годи демонструють хіба що штовхальники ядра. Тож метальники організовують власні змагання. Цього сезону Кубок Європи з цих дисциплін провели у чорногорському містечку Бар на узбережжі Адріатичного моря. Нагадаємо, п’ять років тому подібний турнір приймала Ялта.

Кілька місяців тому в Харкові вшановували пам’ять Фрітьофа Нансена. На цьому заході був присутній Повноважний Посол Королівства Норвегія в Україні пан Олав Берстад, який невдовзі мав уже повертатися до себе на батьківщину. На добру згадку про Слобожанщину я подарував йому том творів Григорія Сковороди. Ясна річ, «великий українець» Сковорода й «норвежець тисячоліття» Нансен далекі один від одного. Вони не були сучасниками (Нансен народився через 67 років після того, як Сковороди не стало), належали до різних релігій, культур, соціальних станів, мали різну освіту й виховання... Та, бувши справжніми європейцями, ці знакові для України й Норвегії постаті по суті дуже близькі.

26 березня, напередодні Міжнародного дня театру, в Києві вручатимуть «Київську пектораль». Цього року театральна премія відзначає двадцятирічний ювілей. Дата, особливо у контексті нашого часу, дуже не стабільного, солідна. Тож для наступних поколінь її справедливо вирішили зафіксувати у вигляді ювілейного буклета, в якому зібрана інформація про всіх переможців цих двох десятиліть Незалежностi. Презентуючи видання, керівниця міського управління культури Світлана Зоріна ніби між іншим зауважила, що не завжди список лауреатів був укомплектований на сто відсотків — відомі випадки, коли ті чи інші номінації — а всього їх чотирнадцять — залишалися без переможців. Хтось сприйме це як просто інформацію: зрештою, все буває, і зняття тих чи інших номінацій «Київської пекторалі» — з об’єктивних причин! — також. Той, хто слідкує за премією вже не один рік, насторожиться: невже знову повториться минулорічна ситуація? Нагадаю, що дев’ятнадцята «Пектораль», усупереч рішенню експертів, «схудла» на кілька номінацій. Причому відомо це стало вже на самій церемонії нагородження, а номінантів навіть не запросили на сцену...

Три дні «червоного рівня» терористичної загрози, масштабна операція переслідування й понад 12 годин облоги — за переслідуванням терориста, який минулого понеділка влаштував стрілянину біля єврейської школи в Тулузі, стежила вся Франція. Поліція, що оточила будинок підозрюваного о третій годині ранку середи, довго вмовляла його здатися, залучивши до переговорів його матір і заарештувавши брата. Терорист, озброєний автоматом Калашникова та іншою вогнепальною зброєю, обіцяв вийти до правоохоронців до 14:30. Одразу після того, як призначений час минув, французькі телеканали повідомили, що злочинця затримано. Проте невдовзі цю інформацію спростував міністр внутрішніх справ Франції Клод Геан, який від початку операції перебував на місці подій.

Індія стала найбільшим у світі імпортером зброї, обігнавши за цим показником Китай. Згідно з даними оприлюдненого вчора звіту Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру, у період з 2006 по 2010 роки на долю Індії припадало 9 відсотків світового імпорту зброї. І надалі, за прогнозами експертів, ця країна залишатиметься найбільшим споживачем озброєнь. Водночас провідним експортером зброї й надалі залишаються США, друге–третє місця посідають Росія і Німеччина.