Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово–комунального­ господарства вважає, що вартість комунальних послуг для населення має бути диференційованою — залежно від рівня доходів. «У структурі доходів населення затрати на утримання житла та отримання комунальних послуг не повинні перевищувати 15 відсотків», — заявила під час «круглого столу» в агенції «Українські новини» начальник управління економіки й тарифної політики міністерства Світлана Старцева.

Місяць тому «УМ» докладно розповідала про скрутну ситуацію, в якій опинилася Київська організація Спілки художників України. Нагадаємо, левову частку її майстерень узимку було паралізовано — від опалення скульптори й художники відмовилися. А ті, в яких було тепло, заборгували кругленькі суми. Колапс спричинили нові тарифи «Київенерго»: їх спілчанам встановили на такому ж рівні, що й банкам — 960,73 гривнi за гігакалорію. Проігнорувавши при цьому законодавство, яке передбачає для художників такий самий тариф, як і для населення — тобто в п’ять разів нижчий за встановлений «Київенерго».

Ще один колишній журналіст «УМ» написав книжку. Учора в київській книгарні «Є», що на вул. Лисенка, відбулася презентація видання «Без догмату. Релігійні магістралі» (К., вид–во «Ярославів Вал», 2012) авторства Юрія Дорошенка. Вагомий в усіх значеннях том — ще б пак, 730 сторінок — умістив статті, інтерв’ю, нариси на релігійну й церковно–політичну тематику, що виходили в різних ЗМІ із середини 1990–х до 2011 року. Майже три чверті з цих матеріалів побачили світ на шпальтах «України молодої».

Донецький Апеляційний адмінсуд залишив у силі постанову Ворошиловського райсуду, скасувавши рішення про ліквідацію україномовної школи № 111. Таким чином, незважаючи на намагання місцевої влади перешкодити функціонуванню однієї з небагатьох україномовних шкіл східного регіону, навчальний заклад почне повноцінно працювати вже з вересня цього року. «Сподіваємося, що це фінальний етап боротьби, бо місцеві депутати — люди непередбачувані, більше скажу — хворі на голову. Загалом засідання суду відбулося спокійно. Їхні адвокати взагалі мовчали, оскільки не знайшли аргументів для підтвердження позиції своїх роботодавців. Єдине, що вкрай обурило, — коли суддя запитав адвоката міськради, чи подаватимуть вони апеляцію до Верховного Суду, той відповів, що треба ще почитати документи. А це свідчить про те, що вони навіть не готувалися до засідань, яких уже відбулося більше двох десятків тільки у Ворошиловському суді. Допоки ми самотужки упродовж дев’яти місяців збирали необхідні докази, вони палець об палець не вдарили для підтвердження своїх незаконних вимог щодо закриття школи», — обурюється у коментарі «УМ» голова батьківського комітету школи, голова ініціативної групи, позивач Ірина Круглова.

Льодова обстановка в Казантипській затоці, в районі села Золоте, позавчора пообіді склалася не на користь зграї морських свиней, або ж азовок (найменших з–поміж трьох видів чорноморських дельфінів). Як припускають фахівці, в погоні за «смаколиками» — оселедцями — морські тварини вирвалися на вільний від крижаних торосів простір. І геть не зреагували, що вітер дещо змінив напрямок і прибиває тороси до берега. Відтак стихія наглухо замкнула близько 60 хвостатих рибалок у двох нешироких ополонках приблизно за сорок метрів від узбережжя.

Минув рік, як Святослава (Шевчука) було інтронізовано главою Української греко–католицької церкви. Нагадаємо, що введення на престол відбулося у київському соборі Воскресіння Христового, що розташований на лівому березі Дніпра, і це стало символом того, що УГКЦ стає церквою для всієї України, а не замкнутою в межах історичної Галичини та околиць. Чи вдалося церкві за цей час зміцнитися у центральній та східній Україні?

Минуло півроку відтоді, як у Харкові перестали виходити в ефір телекомпанії А/ТВК і «Фора», проте їхні редактори Ірина Рубашко та Олена Баранник i понині намагаються повернути втрачені права через суди. У результаті невідомі зловмисники влаштували на них справжнє цькування, не цураючись перевірених прийомів середньовічних відьом.

«Уже майже півроку будь–яку неприємність я заїдаю солодощами, — скаржиться моя колишня однокурсниця Оксана. — І не двома цукерками, а практично кілограмами. Почуваюся жахливо — іноді не хочеться жити. Вже не можу ні працювати, ні відпочивати, ні спілкуватися нормально з друзями, з півслова «спалахую» і не можу взяти себе в руки. Один–два дні ще вдається стриматися (найчастіше, на вихідні) і не поглинати солодощі «тоннами», а коли виходжу на роботу, все починається знову...»

Халепа, про яку говорить моя приятелька, не оригінальна — від цієї проблеми страждає значно більше людей, ніж ми можемо собі уявити. Методом «заїдати» поганий настрій чи стрес ласощами бодай час від часу користується майже кожен. Прикрість на роботі, зрада коханого, тривала затримка зарплати — і як дати раду негативним емоціям, які просто вихлюпуються через край? Аж ось у шафі — ура! — виявляється коробка з цукерками. «Підсолоджувати життя» починаємо з однієї, а оговтуємося десь на останній, від почуття сорому: невже все це — моїх рук справа?

Та одна річ, якщо йдеться про окремий випадок шоколадної «пристрасті», і зовсім інша, коли метод боротьби з депресією за підтримки зефіру й тістечок переростає в манію. Насправді залежність від їжі, переїдання — проблема психологічна, яку зазвичай приховують навіть від близьких. Утім нестримне споживання ласощів позначається не лише на фігурі, а й на травній та нервовій системах. А сором за власну слабку волю цілком спроможний розвинути комплекс неповноцінності, який людина також намагатиметься... заїсти.

На концертах сестер Тельнюк оживає поезія Ліни Костенко, Оксани Забужко та Василя Стуса. Але завіса опускається. І Леся та Галина повертаються у буденне, реальне життя, де все — «як у людей». Зокрема, й домашня кухня. Про кулінарні справи і про те, як їсти без шкоди для фігури, ми поговорили з Лесею Тельнюк.