Львів’янка Лідія Нестеренко-Ланько — письменниця, новеліст, автор дитячих казок, поетеса. Чимало її книжок уже полюбилися романтичній молоді, малечі й дорослим, які обрали читання, що спонукає думати.

Здійснилося: весна прийшла! А ми, крім гарної погоди і відповідного настрою, хотіли ще і чогось по-весняному смачного.

Так повелося, що великодній стіл у кожній родині — чи не шедевр кулінарного мистецтва. Там — і традиції, і символи, і просто бажання потішити рідних, навіть вразити, а чому б і ні? Це — найбільше свято!

Такою й має бути королева великоднього столу — її величність паска. Предмет гордості кожної господині, найкращий хліб, подарований нам небесами.

А господині, очікуючи на Світле Воскресіння, уже на повну діляться рецептами великоднього меню, розповідають, що готували їхні мами-бабусі, що придумали вони і що мало успіх на попередні свята.

Недільний ранок видався нарешті справжнім весняним, і ноги самі понесли на базар — і погодою насолодитися, і побачити, що нині «котирується» у торговельних рядах.

Таки піст — це безмежний простір як для думок, так і для добрих справ чи цікавих творінь: думки ніби самі по собі шукають способи очищення, руки — гарних дій, а уява — майданчиків втілення своїх фантазій.

Що не кажіть, а пироги дуже прикрашають весну, особливо її початок. Вона ще досить несмілива, прохолодна, вітряна, і чашечка чаю з духмяною домашньою випічкою дуже підсилить надію на те, що от-от усе розквітне барвами і вибухне співами пташок.

Коли настрій «на нулі», обличчя лущиться і тьмяніє, та й погляд не такий виразний, як хотілося б, волосся, як жмут паклі, — значить, весна на носі.

Пісна випічка може бути такою смачною, що аж співати хочеться.