Земельний «Майдан»
Селяни Віти Поштової, що під Києвом, вимагають притягнути до відповідальності за розбазарювання землі свого сільського голову. І погрожують перекрити трасу Київ—Одеса Максим САВЧУК   

Півроку тому до осель активних мешканців Віти Поштової — села у Києво–Святошинському районі — із «роз’яснювальною роботою» навідалися «приблатньонні» і правоохоронці. Людям «наполегливо рекомендували» відмовитися від підписів під зверненнями до високих владних інстанцій, у яких люди скаржилися на земельний «бєспрєдєл» сільського голови Сергія Іванова. Залякування на людей діяло не завжди. Воно і не дивно — спокійно спостерігати за корупційними ходами колишнього міліціонера, у якому прокинувся великий комбінатор, було несила.

Іванов пускав iз молотка все. Під продаж пішли три гектари землі в центрі, щоб профiнансувати будiвництво дитсадка, але грошi невiдомо куди зникли. Коли стартувала інша приватна забудова на незаконно відчуженiй землі військової частини, у селі мало не сталася екологічна катастрофа — знищили каналізаційний колектор, стоки потекли назовні... Під дачі пішов i ліс. За підрахунками активістів, його продано понад 50 гектарів. Пляж сiльський голова передав під ресторан. Приватний власник його огородив, перекривши підхід до води. Іванов не погребував навіть старим клубом — зняв із балансу сільради і продав у приватну власнiсть.

Утiм сільського голову минулоріч таки «прикрили» — впіймали на хабарі. Проте традиції управління у Віті Поштовій не змінилися. Селом «ходить привид» Іванова — його справу продовжує в.о. голови — секретар, і, як стверджують місцеві, «зовсiм не чужа» Іванову Вікторія. Цікаве у цій історії й наступне: на закритiй базі, що поруч iз селом, за твердженням селян, збираються бандити, а офiцiйно в лiсi розташувалася приймальня відомого високопосадовця.

Тур під воду
Більшість українців iз затонулого поблизу Італії судна повернулися додому. Ще шестеро «догулюють» відпустку в Італії Ганна ЛОБОДА.   Ірина УЗЛОВА   

Більшість громадян України, які врятувалися під час катастрофи судна Costa Concordia, дісталися рідних домівок. Учора прилетіли на Батьківщину двоє туристів, а у вихідні — найчисельніша група, 27 осіб. В аеропорту «Бориспіль» українців, що прибували кількома рейсами, зустрічали дипломати, представники МНС, а також лікарі, зокрема й психологи. Туристи прилетіли без речей та документів: консульство нашої країни в Італії видало їм свідоцтва про повернення в Україну, оскільки у врятованих не було ніяких документів. За словами речника МЗС Олександра Дікусарова, за сприяння посольства в Італії 14 січня (надвечір того дня, коли сталася трагедія) всі українці були розміщені у готелі.

Дім, який збудував Держдеп
Після переїзду в нову будівлю посольство США обіцяє прискорити процедуру оформлення віз для українців і збільшити максимальний термін їх дії до десяти років Леся ШОВКУН   

Двадцять років тому, 26 грудня 1991–го, Сполучені Штати Америки визнали Україну як незалежну державу. Ще через тиждень, 3 січня 1992 року, між двома державами було встановлено дипломатичні відносини. З нагоди цієї річниці 20 січня у столиці відбудеться гала–концерт за участю Одеського філармонічного оркестру на чолі з американським диригентом Хобартом Ерлом, гурту «Друга ріка», Гайтани тощо. А вже наступного понеділка посольство США в Україні відзначить новосілля.

Відкриваючи два десятиріччя тому свою дипломатичну місію в Києві, Вашингтон розраховував на 30–40 співробітників. Уже через рік їх кількість перевищила місткість тодішньої будівлі, а станом на сьогодні сягнула 800 осіб. Оскільки єдиного приміщення, де могли б розміститися всі, у посольства досі не було, це спричинювало численні складнощі як для американців, так і для українців, що з тієї чи іншої причини зверталися до дипмісії. Тепер незручностям покладено край: у просторому комплексі на вулиці Сікорського, 4 всі досі розкидані по різних будівлях служби працюватимуть разом. Напередодні переїзду представники посольства влаштували для журналістів екскурсію новим приміщенням, пояснили, чому зміна адреси допоможе українцям швидше й комфортніше проходити процедури отримання віз, і пообіцяли приємні для наших громадян нововведення.

Люди з каньйону
За кілька останніх років мешканці Кутищ перетворили своє звичайне село на березі Дністра на земний райський куточок Іван КРАЙНІЙ   

У капітанському кашкеті зі штурвалом у руках сільський голова Кутищ Богдан Налисник відразу опинився у центрі уваги відвідувачів виставки–презентації туристичних приваб Прикарпаття, організованої минулої осені в Івано–Франківську. Ще б пак: побачити морського «вовка» у віддаленому від морів–океанів щонайменше на півтисячі кілометрів гірському краю так само незвично, як і бедуїна на верблюді. Хоча, за влучним висловом Марка Твена, «Людина з новою ідеєю — всього–на–всього дивак, поки його ідея не переможе».

Рік «Драконів», а не «Донбасу»
Із першої спроби хокейна єврокубкова вершина команді з Донецька не підкорилася Андрій ФОМЕНКО   

Дуже рідко в професіональному спорті трапляється так, щоб новостворена команда сходу заявляла про себе на повний голос. Зазвичай для того, щоб вийти на високий рівень, потрібні роки копіткої праці. І гроші — далеко не визначальний аргумент у цьому питанні. Що й доводять численні приклади.

Створений півтора роки тому хокейний клуб «Донбас» одразу заявив про свою високу мету. До команди, яку спонсорує віце–прем’єр–міністр Борис Колесников, збирали найкращих українських виконавців, запрошували досвідчених гравців із Білорусі й Росії. На відповідному рівні було й фінансування. І якщо в Україні донеччани змогли здобути чемпіонський титул, то здобути міжнародний трофей з першої спроби не вдалося. Континентальний кубок — не надто авторитетний, але єдиний наразі клубний турнір Європи — «донецьким» не підкорився. Колектив Олександра Куликова був дуже близький до мети, та забракло завершального кроку.