Цього мітингу в Києві чекали. Від його масовості залежав висновок, чи може опозиція після виборів зібрати критичну масу людей на ключову маніфестацію, чи ні. Відповідь виявилася негативною. Вчора під Верховну Раду наполягти на своєму праві обирати міську владу вже цього року (конкретно — 2 червня) прийшло близько 5–7 тисяч осіб.

Криза протестного руху була дещо змазана антуражем, за умов якого масовка була затиснута у вузький простір на вулиці Грушевського між комітетами ВР, самим будинком парламенту та готелем «Київ». Далебі, на маніфестації й близько не було тих 20 тисяч осіб, про які говорили організатори з ВО «Свобода». Більшу частину масовки становили оплачені прапороносці та «майданарбайтери» тих партій, які прагнули показати свій вплив на вирішення питання щодо призначення виборів у Києві в червні 2013 року. Аби справити вирішальний вплив на владу, цього, на жаль, недостатньо.

«Тобі, Луцилію, найдостойніший із мужів, звісно, відомі Помпеї — багатолюдне, квітуче місто в Кампанії, що лежить на березі чудової затоки, відділене від відкритого моря з одного боку Суррентським і Стабійським, а з другого — Геркуланумським узбережжям. І от недавно ми дізналися, що місто це зруйновано землетрусом, і сталося це взимку, всупереч запевненням наших предків, що взимку землетрусів не буває...

Треба знайти спосіб утішити вражених людей і позбавити їх безмежного страху. Якщо сам світ похитнувся, якщо з–під ніг тікає все, що було в ньому надійного, де шукати опори?»

Так писав давньоримський філософ Сенека у своїх «Філософських питаннях» про землетрус, який 5 лютого 62 року неабияк перелякав мешканців кількох населених пунктів на родючих землях біля підніжжя Везувію. Найбільших руйнувань зазнали Помпеї — велике портове місто з населенням близько 20 тисяч осіб, де вирувала торгівля, процвітали науки та мистецтва. Життя, що кипіло в цьому квітучому куточку Кампанії, приваблювало до Помпей купців і любителів розваг з усіх куточків неозорої Римської імперії.

До Помпей і тепер стікаються людські юрби з усього світу — тепер уже на екскурсію. Сідаємо в Неаполі на електричку «Чіркум везувіана» та виходимо на зупинці «Помпеї скаві». Сьогодні Помпеї — це й невелике містечко, типове для півдня Італії, і велика археологічна територія на його околиці. Щось на кшталт музею під відкритим небом. Його унікальність полягає в тому, що вулканічний попіл від виверження 79 року «законсервував» побут давніх римлян саме в такому вигляді, як це було в ті прадавні часи. Тож, відвідуючи Помпеї та археологічний музей Неаполя (а саме там зараз перебуває більшість артефактів, знайдених у загиблому місті), ти ніби переносишся в іншу епоху за допомогою машини часу.

Хтозна, де б зараз була збірна України і яким чином продовжилася б наша кваліфікація до бразильського ЧС–2014, якби у ФФУ свого часу не вирішили провести відбірковий матч проти молдаван в Одесі. З огляду на це, після гри у Варшаві українська команда в суботу вранці вивантажилася на одеському аеровокзалі, не маючи потреби летіти до паралізованого снігопадом Києва. Бовтанка при посадці справила найбільше враження на героя матчу проти Польщі Андрія Ярмоленка. Він виявився чи то аерофобом, чи то злякався небезпечних кренів «Боїнга–737» «Міжнародних авіаліній України» в конкретному випадку, коли приземлення ускладнювалося різкими поривами вітру, і сипав лайкою та вигукував: «Що ж ми, даремно в поляків вигравали?»

Але все закінчилося добре. Збірна нормально відновилася й потренувалася на базі «Чорноморця» в Совіньйоні та вже сьогодні о 21:00 має вийти на гру проти команди Молдови. Щоправда, тепер сніг очікується вже в Одесі. Якщо його буде забагато — це може завадити проведенню матчу.

Сьогоднi збірна України проведе відбірковий матч до ЧМ–2014 проти поляків. Команда (гравці і керівництво) поселилася у варшавському готелі «Брістоль», де під час Євро–2012 жила збірна Росії. Хлопці у стриманому, зосередженому настрої.

Уже майже немає сумнівів, що референдум про розпуск цієї Верховної Ради і реформу наступної організовує влада, або принаймні «Регіони» як партія влади. За даними джерел «УМ», таким чином реалізується план політтехнологів із Банкової. І знову, як у 2000 році, автори інтриги вирішили прикритися так званою «народною ініціативою».

У Римі важко визначити поняття «центр міста», адже в давні часи кожен правитель, імператор, король чи Папа будував нові центральні установи й урядові резиденції, і все в інших місцях. Але, певно, якщо символом міста є Капітолійська вовчиця, то й головний пагорб із семи (а насправді щонайменше десяти) римських — Капітолій. Тим більше, саме на Капітолійському пагорбі розташовується мерія Риму — невеликий будинок поруч із двома будівлями «музеї Капітоліні» з боків однойменної площі.

У листопаді минулого року рада Вічного міста ухвалила рішення вивісити на одній із цих будівель пагорба портрет Юлії Тимошенко — на знак протесту проти її ув’язнення. Як виявилося, банер із екс–Прем’єром України — «Свобода для Юлії Тимошенко» — висить на Капітолії й досі.

Під час урочистого вивішування портрета Тимошенко мер італійської столиці Джанні Аліманно заявив про солідарність з українською опозиціонеркою й розповів, що звертатиметься до мерів столиць країн Європейського Союзу з пропозицією підтримати цю ініціативу Риму.

Власне, про долю лідерки БЮТ усі ми в курсі. Але на фасаді палаццо Нуово, що стоїть боком до знаменитої статуї вовчиці, вона висить не сама. А поміж двох банерів такого самого формату із зображеннями інших двох колоритних жінок. Ми зацікавилися їхніми долями, і от що з’ясувалося.

Площа перед монументальним замком Сант–Анджело І ст. н.е., який колись був мавзолеєм Адріана, потім — резиденцією і фортецею римських пап та знаменитою тюрмою. Звідси починається вулиця Згоди (віа делла Кончіліаціоне) і відкривається чудовий вид на собор святого Петра — головний храм католицького світу й символ Ватикану. Уранці 11 лютого цей майданчик над набережною Тибру був звичайною собі проїжджою частиною, а вже надвечір його захарастили десятки мікроавтобусів ПТС (пересувних телевізійних станцій) із логотипами Бі–Бі–Сі, Сі–Ен–Ен, «Євроньюз» тощо. Саме того дня пролунала сенсаційна заява Папи Бенедикта XVI про рішення зректися престолу. Ажіотаж на підступах до Ватикану триватиме ще принаймні до середини березня, поки не буде обрано нового понтифіка.

Учора Бенедикт XVI влаштував на площі святого Петра останню публічну аудієнцію — перед 200–тисячним натовпом прочан, вірян і просто цікавих туристів. А з 20:00 сьогоднішнього дня (21:00 за Києвом) престол святого Петра стане вакантним.

Проспект Андраші — один із найкрасивіших у Будапешті. Під широкою вулицею, яку називають ще «Єлисейськими полями», прокладено найстарішу в континентальній Європі гілку метро. Стилізовані під ті, перші, вагони зупиняються на станціях, вигляд яких фактично не змінювався з часу відкриття Будапештського метрополітену в 1896 році. На протилежному від центру Пешта кінці проспекту Андраші розташована монументальна площа Героїв — саме за її принципом 2001 року планувалося оформити майдан Незалежності в Києві, однак замість скульптурного пантеону видатних історичних постатей за колоною вибудували торговельний центр «Глобус».

По обидва боки проспекту Андраші — елегантні вілли, музеї, театри, державні установи й дипломатичні представництва. Проте є на цій вулиці один будинок, який привертає особливу увагу. Над сірою чотириповерховою будівлею зловісно нависає чорний металевий карниз із прорізаними літерами, з яких складається слово TERROR. Навпроти входу — щільна завіса із товстих ланцюгів. Як свідчить напис, продубльований різними мовами (є й українською), це — символічне зображення залізної завіси між соціалістичним табором та рештою Європи. Трохи далі — бетонний блок — символ Берлінського муру.

Ми стоїмо перед Будинком терору («Террор хаза») — унікальним музеєм двох режимів, від яких потерпала Угорщина у ХХ сторіччі. На відміну від України, досі заставленої пам’ятниками радянським вождям і керованої вождями, готовими заради червоних ідолів відривати патріотам руки й ноги, в Угорщині усвідомлення кривавої тотожності комуністичного й нацистського режимів починається «з голови». Музей терору в Будапешті було створено за підтримки чинного прем’єр–міністра країни Віктора Орбана, який очолював угорський уряд і в 1998—2002 роках.

Віа Кондотті — старовинна вулиця в римському кварталі моди. Вона починається від площі Іспанії з її знаменитими Іспанськими сходами та фонтаном Баркачча роботи П’єтро Берніні. На вулиці Кондотті представлено найвідоміші італійські та світові модні марки, дорогі магазини одягу, взуття, парфумів, годинників і шкіряних виробів. До воріт будинку за адресою віа Кондотті, 68 стоїть черга охочих сфотографуватися. Однак тут не бутік і не модне ательє. Поміж магазинами Hermes та Jimmy Choo здавна квартирує Суверенний військовий Орден госпітальєрів святого Йоана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти. Найстаріше лицарське братство у світі, днями Мальтійський орден відзначив 900–річчя. Про круглу дату сповіщають банери з цифрами «1113—2013» та червоні прапорці з мальтійським хрестом, розвішані не лише на Палаццо Мальта, а по всій вулиці Кондотті.

Госпітальєри–йоаніти — не про­сто орден. За міжнародним правом це «державне утворення». Сам він називає себе «незалежним князівством» і підтримує рівноправні дипломатичні відносини на рівні послів зі 104 державами, зокрема й з Україною. Мальтійський орден має Конституцію, прапор, герб і гімн (Ave Crux alba — «Радій, білий Хрест»), видає власні паспорти, гроші, марки та автомобільні номери. І йдеться зовсім не про сувеніри чи забавки. Паспорт Суверенного Мальтійського ордену визнають у багатьох країнах; власник такого документа має право на безвізовий в’їзд до 32 держав. А фургони з характерним кодом SMOM на червоно–білій номерній панелі ми бачили навіть на віддалених вулицях Рима.

Багато хто сприймає Мальтійський орден як суверенну державу — адже його маєтки наділені статусом екстериторіальності, тобто не підлягають законам Італії. Журналісти «УМ» «перетнули кордон» обох мальтійських анклавів, а також дізналися про роботу Ордену в Україні.

Наступні вибори починаються на завтра після попередніх — це відома аксіома. Відштовхуючись від цього твердження, робимо висновок, що президентські вибори–2015 уже два місяці як тривають, і про їх тенденції можна робити певні висновки. Парламентські «великі перегони» опозиція програла (адже не отримала більшості у Верховній Раді). І якщо вона хоче виграти боротьбу за посаду Президента у 2015 році — значить, має виконати роботу над помилками та відкоригувати свою поведінку. Але, на жаль, поточні події змушують розчаровуватися в діях антивладних сил загалом та фракції ВО «Батьківщина» зокрема як флагмана опозиції.