Якщо в грудні минулого року перша сесія ВР сьомого скликання стартувала з сутичок, «тушок» і боїв «стінка на стінку» біля трибуни, то нинішня, третя, — хоч до рани прикладай. Нецікаво навіть багатьом нардепам — недаремно ж учора, в день відкриття осінньо–зимової сесії, зранку в залі зареєструвалися лише 385 депутатів, а 57 — були відсутні.
Перший секретар ЦК Компартії, народний депутат Петро Симоненко позавчора повідомив Центральну виборчу комісію, що 8 вересня відбудуться «збори щодо призначення всеукраїнського референдуму про входження України до Митного союзу».
Попри критичну налаштованість багатьох футбольних функціонерів та протестні настрої у вболівальницькому середовищі, «Об’єднаний турнір» виявився вдалим «аперитивом» перед стартом національних чемпіонатів України та Росії. Любителі футболу отримали хороші спортивні емоції, а команди здобули важливий ігровий досвід перед стартом сезону. Та ще й заробили чималі гроші від спонсорів «непростого» змагання.
«Ми граємо проти хороших команд в умовах, наближених до бойових. Ці поєдинки дуже відрізняються від матчів, які ми зазвичай проводимо на зборах», — зазначив перед вирішальним матчем із «Динамо» півзахисник «Спартака» Павло Яковлєв. І його команда, і кияни однозначно прагнули до перемоги, причому з однаковою мотивацією: «ми надто давно нічого не вигравали». Гору взяв бронзовий призер першості України. Яка не яка, а «галочка» в послужному списку Олега Блохіна як головного тренера рідного клубу.
Мабуть, це була одна з найкращих ігор збірної України в історії — саме за якістю гри, а не просто за результатом. Із чорногорським успіхом «синьо–жовтих» приблизно на одному рівні стоїть хіба виїзний матч із турками восени 2004 року, коли підопічні Блохіна виграли з рахунком 3:0. Тоді теж тривала відбіркова кампанія чемпіонату світу, як і нині. Різниця в тому, що в дні Помаранчевої революції збірна України мала право на помилку — а зараз ліміт невдач вичерпано, і кожен матч — як останній.
4:0 — хто б міг подумати, що підопічні Фоменка, підточені численними кадровими втратами, обіграють балканських вискочок наскільки переконливо? Але під керівництвом Фоменка команда дивує і вболівальників, і опонентів, і, мабуть, саму себе. Приїжджаючи із клубів у «розібраному» стані, часто — після довгих відсидок на лавах запасних, футболісти збірної України б’ються, наче востаннє, і літають, наче на крилах.
Виявляється, італійське пиво буває вишуканішим за шампанське, яловичина — більш дієтичною, ніж риба, а «пармезан», виготовлений будь–де, крім кількох провінцій регіону Емілія–Романья, насправді називається «грана». І вже точно складно порівняти зі справжнім італійським пармеджано той продукт, який під назвою «пармезан» пропонує споживачам український виробник. Бо хоч би яким великим було бажання його підтримати, але бодай раз скуштувавши автентичний італійський сир, на «підробки» вже й дивитись не захочеш...
Тож у цьому сенсі дегустація товарів Made in Italy, яку за підтримки італійського посольства в Україні влаштувала для киян та гостей столиці Торговельно–промислова палата Італії, була дещо небезпечною.
Утім якщо про подорож до гарячого Неаполя, гордовитого Мілана, сонячної Тоскани чи будь–якого іншого регіону цієї прекрасної країни вам поки що доводиться лише мріяти, засмучуватися не варто. Якщо ви не їдете до Італії — Італія скоро приїде до вас, принаймні в гастрономічному сенсі. І хоч у це й складно повірити, ціни на справжні, якісні й найсвіжіші італійські продукти в Україні будуть не вищими, ніж у крамницях Риму чи Венеції.
Сутички, що супроводжували мітинг опозиції 18 травня, залишаються головною темою української політики цього тижня. Хоча безпосередньо після суботніх зіткнень народні депутати від ВО «Свобода» висловлювали сумнів щодо дієвості виклику на парламентський килим міністра внутрішніх справ, учора Віталій Захарченко звітував перед Верховною Радою щодо розслідування інциденту та викладав міліцейську (по суті, владну) версію кривавих подій.
Знову — глава держави з різко негативним рейтингом. Знову гра владних політтехнологів на різке ідеологічне розмежування держави. Знову «фашистська загроза» та борці з нею — так було і в парі Ющенко vs Янукович. Знову ряджені провокатори (в «оригіналі» це була УНА Едіка Коваленка). Знову спроби не пустити активістів з областей на мітинги в Київ.
Парадокс: марш за легалізацію марихуани, якому ВО «Свобода» щороку дає жорсткий бій, минулої суботи відбувся без жодного спротиву. Лідери націоналістів його просто не помітили. Бо були зайняті на важливіших масових заходах, що припали на День Європи.
Якщо вечір починається під звуки пристрасного танго у виконанні одного з найкращих танго–оркестрів сучасності, його вже однозначно можна вважати вдалим. А коли до естетичного задоволення додається насолода від дегустації прекрасного сортового вина, життя, без сумніву, вдалося.
Заступниця очільника зовнішньополітичного відомства США (а, по суті, її посада відповідає нашому віце–прем’єру) по–американськи привітно посміхається, розповідаючи про ставлення свого відомства до України й ніби виправдовуючи своє прізвище («Соненшайн» у перекладі — «Сонячне сяйво»). Зрозуміло, що увага Держдепу до України зараз не зовсім та, що була, скажімо, дев’ять–десять років тому. Утім, парафія пані Тари — дипломатія публічна, та, що «піпл ту піпл», тобто «люди до людей». Тож Соненшайн воліє говорити насамперед про це. На цю справу фактично не впливає зміна президентів чи, тим більше, керівників Держдепу (а, нагадаємо, замість Хілларі Клінтон Державний департамент Сполучених Штатів нещодавно очолив Джон Керрі).
Після прийому в резиденції американського посла Тара Соненшайн дала інтерв’ю «УМ» — єдине значне інтерв’ю українським ЗМІ в ході її візиту до Києва.
