Останки Романа Шухевича (Тараса Чупринки) роками розшукували його діти — Юрій і Марія. Нащадки командарма дитинство, молодість і зрілість відбули в радянських концтаборах та на засланні. Тривалий час СБУ на запити не відповідала.

У день Покрови Пресвятої Богородиці, яку здавна вважають покровителькою війська, по всій Україні вшановуватимуть захисників свободи — вояків Повстанської армії. Щоправда, може статися, що ці святкування у Києві «розпорошаться», так і не ставши для громадськості єдиним потужним променем правди про УПА. Річ у тім, що два окремі, паралельні і багато в чому подібні заходи планують на святкові дні Українська народна партія і громадська комісія «Армія безсмертних». Обидва ініціатори святкувань організовують молебен, концерт і презентацію підписів, зібраних у різних регіонах України за визнання УПА. От тільки УНП запланувала все це на 14 жовтня, а «Армія безсмертних» — на 15-те.

1036 року князь Ярослав Мудрий переміг нападників-печенігів і з вдячності до Бога і Діви Марії заклав у Києві церкву Благовіщення на Золотих воротах. У тій церкві він 1037 року віддав народ Київської держави під опіку Пресвятої Богородиці. Відтоді Матір Божу шанують як покровительку й берегиню народу, стольний град якого — Київ.

Коли Італія 1861 року здобула незалежність, із-понад 25 млн. населення італійською мовою в ній розмовляли тільки 600 тисяч (2,4 відсотка). «Услід за єдністю управління, збройних сил і законів єдність мови найбільшою мірою сприяє тому, щоб зробити єдність нації міцною й благотворною... Ми не будемо вільні, якщо не будемо єдині», — стверджувалося в програмi «Про єдність мови і засоби її поширення». І в Італії було все зроблено для того, щоб усі італійці незалежно від свого етнічного походження оволоділи й користувалися на всій території держави єдиною італійською мовою.

Коли майже сорок років тому я почав вивчати історію України, в мене склалося таке враження, що ця країна ніби постала аж після Жовтневої революції 1917 року. Тоді я ще не знав, чому Київ переважно не розмовляє рідною мовою, чому в травні столичні студенти бояться проходити біля пам'ятника Шевченку, чому в місті стільки пам'ятників людям у шинелях і з гвинтівкою в руці, а імена багатьох уславлених земляків люди вимовляють пошепки, сполохано озираючись навколо. Якби тоді, нехай навіть у самвидаві, я мав би під рукою книгу на кшталт «Світочі і лжепророки» (Видавництво М. П. Коць. — Львів, 2004) заслуженого вчителя України, письменника Віктора Лупейка, такі питання в мене, звичайно, не виникали б.

Людські спільноти творяться мережами інформаційних комунікацій, через які передається необхідна державно-політична, суспільно-економічна, ідеологічна, історична, етнічна та інша інформація. Національна мережа засобів масової комунікації — це один з «трьох китів», на якому базується державна самосвідомість, поряд з національною інтелігенцією та національною політичною елітою. Відповідно, політична еліта забезпечує умови (комунікативну мережу) для донесення до громадськості результатів праці інтелігенції. У сучасних умовах вирішальна роль у творенні людських спільнот належить телебаченню, газетам, радіо, літературі для масового читача, аудіо й відео, а також сфері діловодства.

«Громадський інтерес сьогодні звернувся до трипільської проблематики», — заявив голова фонду «Трипілля», народний депутат Іван Заєць на презентації збірника «Трипільська цивілізація у спадщині України» (Київ, видавничий центр «Просвіта») у Київському будинку літераторів. У книжці — понад 30 статей дослідників з різних галузей знань, дотичних до археології, які брали участь у минулорічній однойменній конференції, організованій Українським благодійним фондом «Трипілля». Фонд створений у 2002 році, у його правлінні є професійний археолог, студенти, політики. Завдання цієї громадської організації — сприяти збереженню і популяризації трипільської спадщини, зокрема створенню експозицій у музеях. А це, передусім, фінансування інвентаризації пам'яток у запасниках та технічне забезпечення виставок. Адже в більшості краєзнавчих музеїв трипільська спадщина не представлена, в окремих — виставлено 1— 2 горщики чи статуетка. Фонд також запрошує фахівців до роботи над «Енциклопедією Трипілля».

Закарпатці дуже люблять будувати довкола себе міфи. Вони — і найпрацьовитіші, і найгостинніші, і найзаможніші. Але все пізнається у порівнянні. Одна поїздка за межі області може зруйнувати чимало ілюзій. Так, як це сталося під час мандрівки братчиків «Культурного братства» (Асоціації журналістів і культурологів Закарпаття) Словаччиною, організованої Мукачівською греко-католицькою єпархією.

Олегу Медуниці цього року виповниться 33. Вік визначальний, як на наші уявлення. Майже півтора року Олег очолює всеукраїнську молодіжну громадську організацію — Молодіжний націоналістичний конгрес. Лише недавно склав повноваження голови Сумського обласного комітету молодіжних організацій, залишившись, утім, заступником голови, — від Сумщини він дистанціюватися не хоче. Бо народився у Сумах.
Біографія загалом традиційна: закінчив школу, педінститут за фахом — учитель географії-біології, працював у сільській школі. Можна уявити його кар'єру, якби вона припала на інші часи: чоловік молодий, енергійний, напевне, став би директором школи, а там, дивись, — у райвно чи й облвно знайшлося б крісло для здібного організатора, спортсмена, туриста. Втім шкільний випускний припав на 1988-й. У 90-му Медуниця був серед тих, хто створив у Сумах Спілку незалежної української молоді. У жовтні того ж року Олег — серед перших студентів, які розбивають на київському майдані намети. Пригадую тих хлопчиків-студентів початку 1990-х, їхню спробу змусити цей світ мислити інакше... Дивувало тоді й викликає питання зараз: звідки в тих «суто радянських» дітей сходу України взявся український патріотизм і відмінне від загальноприйнятого сприйняття історії?

З учителем Шишацької гімназії, керівником районних організацій Української народної партії та громадського об’єднання «За Україну! За Ющенка!» постійні читачі нашої газети вже знайомі. Про літні археологічні експедиції школярів під керівництвом одного з кращих в Україні викладачів історії (кілька років тому він переміг на всеукраїнському конкурсі «Вчитель року») «УМ» розповідала неодноразово. Як і про Солов'я-політика, котрий «не словом, а ділом» розбудував найчисельніший на Полтавщині районний осередок «нашоукраїнської» партії, що налічує понад 400 чоловік, видає опозиційну газету.