МІСТика Романа Шухевича

21.10.2005
МІСТика Романа Шухевича

Роман Шухевич.

      Останки Романа Шухевича (Тараса Чупринки) роками розшукували його діти — Юрій і Марія. Нащадки командарма дитинство, молодість і зрілість відбули в радянських концтаборах та на засланні. Тривалий час СБУ на запити не відповідала.

      А кілька років тому з сином генерала сконтактував колишній кадровий працівник КДБ, 70-річний Олександр Гнап. Посилаючись на голос сумління, він повідомив, що у результаті власного розслідування дійшов висновку: останки головнокомандувача УПА мають бути на дні річки Збруч, поблизу села Гуки, на межі Тернопільщини й Хмельниччини. Туди, мовляв, зі львівської тюрми перевезли тіло Шухевича, облили бензином і спалили, а останки, які не встигли згоріти, загорнули в плащ-палатку й укинули в річку. Керував кремацією Лазар Каганович.

      Сам колишній працівник спецслужби, як розповів він Юрію Шухевичу, участі в операції зі знищення тіла не брав, тільки чув про неї від колег. Він розшукав і привіз на Збруч єдиного з живих на сьогоднi її учасників і, простуючи берегом, стимулював оперативника до спогадів. Зрештою, точне місце було віднайдене. Про нього й повідомив Олександр Гнап синові головнокомандувача.

      Як розповів «УМ» Юрій Шухевич, це не перший випадок, коли колишні кадебісти вказували на місце знищення учасників українського руху опору. «Деколи працівники спецслужб повідомляли, в яких архівних документах можна знайти інформацію, а траплялося, що й вказували місце», — каже пан Юрій.

      Письмовими запитами «бомбардував» СБУ і народний депутат Василь Червоній (нині голова Рівненської облдержадміністрації), земляк першого головнокомандувача УПА Тараса Бульби-Боровця. Більш-менш інформативна відповідь з СБУ прийшла Червонію зовсім недавно. Після другого туру президентських виборів, 1 грудня 2004-го, тодішній голова СБУ Ігор Смєшко несподівано дав офіційну відповідь, що «в архіві інформація про місце поховання Романа Шухевича відсутня», але «у результаті додаткових пошуків і за свiдченнями  деяких колишніх співробітників КДБ стало відомо, що 9 березня 1950 р. труп Шухевича вивезли вантажівкою на лівий берег річки Збруч і спалили, останки вкинули у воду».

      До Москви з подібними запитами поки що не зверталися. Хоча там, напевне, є документи, що підтверджують злочин: операцією зі «знешкодження» Шухевича командували з Москви, для цього до Львова прибув «сам» генерал-лейтенант НКВС Павло Судоплатов, один із керівників держбезпеки СРСР. Є відомості, що саме за його наказом вивезли за межі Галичини тіло українського генерала — аби не було паломництва до місця його поховання.

      Цього літа водолази Хмельницького відділення Міністерства надзвичайних ситуацій більше тижня шукали останки Шухевича на дні Збруча. Врешті, на глибині 6 метрів аквалангісти знайшли в намулі й підняли на поверхню кілька обгорілих людських кісток. І хоча здається, що «все сходиться», і останки Романа Шухевича нарешті віднайшли, упевнені в цьому не всі. «Енкаведист, який вказав на те місце, може бути підставною особою, — вважає 68-річний мешканець Львівщини Роман Ловчанин, якого ще хлопчиком ув'язнили в радянському концтаборі за допомогу повстанцям. — Я стовідсотково не впевнений, що він розповів усю правду. Енкаведисти весь час збивали людей спантелику, вони завжди брехали, значить, і зараз брешуть».

      Син головнокомандувача Юрій менш категоричний. Він пояснює, що крапку над «і» поставить експертиза кісток на ДНК. «У мене ще не брали аналізи, — каже Юрій Шухевич. — Експертизою збиралася зайнятися прокуратура, але я хочу взяти один якийсь фрагмент і провести за межами України незалежне дослідження. Я побоююся, що у нас можуть діяти подібно до експертизи тіла Гонгадзе».

      Як розповів заступник голови Хмельницької обласної держадміністрації Валерій Малькін, облдержадміністрація, яка зберігає останки у своєму приміщенні, ще не передавала їх на експертизу, бо немає достатньої інформації про те, де в Україні роблять подібні дослідження. «Ми взагалі не знаємо, хто проводить такі дослідження, якщо у вас є контакти, то підкажіть», — сказав Малькін кореспонденту «УМ».

      «Кістки — найскладніший матеріал для таких досліджень, — пояснює головний експерт медико-біологічного відділу МВС Сергій Ольховець. — Тим паче такі, що понад півстоліття пролежали у воді. Вода руйнує органічні сполуки». Не додає балів на користь результативного дослідження також і попереднє спалення. «Якщо кістки добряче обгоріли, то шанси для здійснення аналізу ДНК дуже незначні, — каже завідувач відділу судово-медичної криміналістики Головного бюро судово-медичної експертизи Олег Філіпчук. — При спаленні вигорає білок, потрібний для дослідження, а залишається тільки неорганічний кальцій».

      Тим часом на місці віднайдення останків коштом рівненського осередку Української народної партії та Хмельницької облдержадміністрації 13 жовтня уже встановили хрест і пам'ятну плиту. Триметровий хрест виготовили з чорного базальту, взятого з кар'єру поблизу села Іванова Долина, де у квітні 1943 року відбувся бій УПА з німцями (тоді було звільнено багато військовополонених Червоної армії, переважно зі Східної України). Хреста освятили владики основних українських конфесій — УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ. Паломництво до місця пам'яті Шухевича, якого так боявся Павло Судоплатов, розпочалося відразу: ветерани Української повстанської армії зі Львівщини, з якими я познайомилася на майдані Незалежності незабутнього 15 жовтня, запевняли, що наступного дня автобусом зі священиками поїдуть до Гуків — вшанувати пам'ять свого командарма і відправити по ньому панахиду. «Мертві теж виховують живих, якщо вони є героями, якщо люблять свій народ», — пояснили ветерани.

      Місцями вшанування загиблих воїнів, чиї поховання невідомі, стають символічні могили, які насипають зараз майже в кожному селі Західної України. Тому, навіть коли аналіз на ДНК знайдених у Збручі останків не дасть бажаних результатів, хрест на символічній могилі вважатиметься пам'ятним місцем Романа Шухевича.

      На сьогодні відомі далеко не всі місця поховань командирів УПА. Ніхто не знає й місця спочинку президента Карпатської України, доктора Августина Волошина, якого закатували під Москвою, а тіло закопали десь у лісі. Могила Євгена Коновальця, вбитого радянським агентом, — в Амстердамі, а Степана Бандери — в Мюнхені. Вже не перший рік ставиться питання про їхнє перепоховання в Україні. Дехто вважає, що їхні останки мають покоїтися у Львові, дехто — що в серці України, у Києві. Щодо місця поховання останків Романа Шухевича його син Юрій уже визначився: могила  батька має бути у Львові, у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі.

  • «Якби на Майдан відразу 100 тисяч вийшло, стріляти злякалися б»

    З Олексієм Колісником, відомим на Волині дослідником проблем державотворення, кандидатом психологічних наук, професором Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, розмовляли за кілька місяців до початку другого українського Майдану, в серпні 2014-го. >>

  • Навіть Азаров намагався...

    Після Революції гідності мовна ситуація в Україні погіршилася, і  це відбувається тому, що уряд не представляє українську ідентичність, підтримка української мови сприймається як зазіхання на людські права російськомовних. >>

  • Яценюк — політик № 1 в Україні?

    Щонайменше дивними виглядають заяви так званих «одноразових» політологів чи експертів про те, що невелика пауза пішла на користь Арсенію Яценюку, і що вже невдовзі він зможе запалати «новою зіркою» на політичному небосхилі… >>

  • «Зараз іде загострення складної суспільної хвороби»

    У біографії заслуженого лікаря України Володимира Карпука є період, коли він, як кажуть, ходив у політику: був народним депутатом України від блоку «Наша Україна» у Верховній Раді 5-го і 6-го скликань, деякий час працював заступником голови Волинської облдержадміністрації з гуманітарних питань. Тобто спробував владу на смак у різних її іпостасях. >>

  • «Щоб ми перемогли»

    Цьогорічне вшанування Героїв Крут чи не вперше винесло на загальнодержавний рівень аналітичне, а не емоційне, як досі, бачення подій відомого бою. Упродовж майже 100 років українська поезія оспівує трагізм загибелі «300 студентів» і шпетить тодішнє керівництво УНР за «зраду» — мовляв, відмовилися від війська, самі сиділи в Києві, а хлопчики гинули. >>

  • Ангели над Майданом

    До кінця тижня у виставкових залах Центрального будинку художника Національної спілки художників України (вулиця Січових стрільців, 1-5 у столиці) триватиме сьома Всеукраїнська бієнале історичного жанру «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». >>