Одразу 23 українські спортсмени поїхали до Канади, аби позмагатися на найбільшому чемпіонаті світу за всю історію Міжнародної федерації каное. Із минулої середи до завтрашнього дня близько тисячі веслувальників та тренерів із 80 країн світу змагатимуться та напучуватимуть своїх підопічних на водних доріжках Нової Шотландії — так історично називається цей регіон північноамериканського континенту, де проходить ця першість.

Із тих не багатьох офіційних поєдинків кваліфікації до світового чемпіонату, які відбулися в середу, найцікавішою для нас була гра на мінському стадіоні «Динамо», де збірна Білорусі приймала Хорватію. Найбажанішим підсумком цього матчу для українців, які теж змагаються у групі 6, була б нічия: так обидва основні конкуренти «синьо–жовтих» одразу втратили б по два очки.

Сьогодні у Європу повертається великий футбол на рівні збірних — десятки національних команд проведуть відбіркові матчі чемпіонату світу й контрольні зустрічі. Наші основні суперники в боротьбі за вихід до фінальної частини чемпіонату світу, білоруси й хорвати, вперше в цій кваліфікації з’ясовуватимуть стосунки в Мінську. А українські футболісти випробують свої сили у спарингу з турками на полі київського стадіону «Динамо».

Мало хто сумнівався, що обидва українські клуби, які позавчора ввечері змагалися за вихід до четвертого раунду Ліги Європи, успішно пройдуть своїх суперників. Донецький «Металург» після «сухої» перемоги в домашньому матчі проти словенського «Інтерблоку» їхав до Любляни у статусі беззаперечного фаворита. Пропущений у Рієці м’яч змушував дещо насторожуватись фанатів харківського «Металіста», але до Слобожанщини їхні хорватські суперники прибули з такими кадровими втратами, що й годі було сподіватися на реванш у протистоянні з третьою командою українського чемпіонату. У підсумку, наші «металеві» клуби забили п’ять м’ячів на двох і не пропустили жодного.

Від матчу в Угорщині, яким національна команда позавчора почала турнір за право залишитись серед еліти європейського баскетболу, в Україні очікували лише перемоги. Попри те, що до містечка Шомбателі наші вирушили без визнаних лідерів, Артура Дроздова та Сергія Ліщука, шанси «синьо–жовтих» на успіх начебто виглядали переконливими. Тим більше що підтягнулися до табору збірної «американці» Кирило Фесенко та Олексій Печеров; компанію їм склав нещодавно задрафтований «Атлантою хоукс» Сергій Гладир.

Ідучи назустріч останньому в цьому році турніру серії «Великого шолому» — відкритому чемпіонату США, найсильніші тенісисти світу випробовують свої сили на менш популярних змаганнях. Серед них — і наші співвітчизники, які з перемінним успіхом виступають у різних куточках світу.

На континентальному форумі у Хорватії скарбничка нашої збірної нарешті знову поповнилася медалями. Кілька днів українські снайпери не могли пробитися до трійки призерів, аж поки неприємну тенденцію не перервала чоловіча команда майстрів стрільби зі швидкісного пістолета з відстані 25 метрів. Уже звичну для «синьо–жовтих» в Осієку «бронзу» принесло тріо у складі івано–франківця Тараса Магмета та двох львів’ян — Романа Бондарука й олімпійського чемпіона–2008 Олександра Петріва. Перемогли тут чехи, а одразу за ними розташувалися росіяни, котрі на цьому чемпіонаті виступають дуже сильно.

На першості Європи в Осієку стрільці пройшли вже половину турнірної дистанції. Медальний здобуток української збірної за цей період не особливо вражає, але для поліпшення здобутку ще маємо тиждень.

Упродовж найближчих двох тижнів хорватське місто Осієк, що поблизу кордону з Сербією, прийматиме чергову континентальну першість стрільців. Українська команда прибула на Балкани представницькою делегацію у складі 31 спортсмена, аби підтвердити високе реноме вітчизняної кульової стрільби. На попередньому турнірі дворічної давнини наші снайпери посіли перше командне місце, тож потрібно постаратися, аби зберегти лідерський статус.

Підсумковий результат наших студентів на ХХV Літній універсіаді можна розцінювати двозначно. З одного боку, в порівнянні з Іграми–2007 у командному заліку вони хоч і опустилися на три сходинки, але пропустили вперед тільки визнаних лідерів світового спорту — збірні Китаю, Росії та США. З іншого боку, Україна посилає на універсіади в основному справжніх професіоналів, а не просто спортсменів–спудеїв, і з таким підходом у новому столітті наші зазвичай отримували на десяток–півтора нагород більше, ніж узяли в Белграді (31 медаль). Скромніший ужинок українці мали тільки в 1990–х, коли програма змагань нараховувала не 15 видів спорту, а 10—12.