В’ячеслав Брюховецький: Ми знаємо, як увійти до півсотні найкращих університетів світу

В’ячеслав Брюховецький: Ми знаємо, як увійти до півсотні найкращих університетів світу

У кабінеті В’ячеслава Брюховецького, почесного президента Національного унiверситету «Києво–Могилянська академія», дуже багато книжок, а на столі для нарад — велетенський келих, наповнений корками з–під вина. «Це для того, щоб шокувати відвідувачів», — посміхається пан В’ячеслав.

У «могилянців» уже найближчими днями буде привід наповнити той келих черговою порцією корків — академія відзначатиме 20–річчя свого відновлення. 19 вересня 1991 року вийшло розпорядження Голови Верховної Ради, з якого почалося відродження Києво–Могилянської академії і нова сторінка в історії української вищої школи.

Про те, як це відбувалося, чого вдалося досягти «могилянцям» і чого вони ще прагнуть, говоримо із В’ячеславом Брюховецьким.

Тоня Матвієнко: Тепер у мене є ім’я

Тоня Матвієнко: Тепер у мене є ім’я

Фінал пісенного шоу «Голос країни» настільки спантеличив i поставив стільки запитань, що неможливо було відмовитися від бажання викликати Тоню Матвієнко, яка поступилася званням, на інтерв’ю — навіть зважаючи на вселенську втому, яка мала би звалитися на неї. Проте співачка відразу відгукнулася на пропозицію — і дзвінким, навіть якимось легким, голосом запропонувала зустрітися в одному з велелюдних ресторанів на Хрещатику. «Я позитивна людина», — усміхаючись, повідомила вона при зустрічі, хоча на її обличчі можна було прочитати, що перші ночі після завершення шоу далися їй нелегко. Під час розмови до Тоні під’їхав співак Арсен Мірзоян, який зайняв четверте місце на шоу. На німе запитання «а як же конкуренція?» вона відповіла: «Ми колеги, та й узагалі на проекті всі дружили».

Олександр Бережний: Методами Лобановського не користуюся

Олександр Бережний: Методами Лобановського не користуюся

Футбольна доля мінлива: сьогодні ти — кумир мільйонів, а завтра про тебе можуть і не згадати. Щось подібне сталося і з Олександром Бережним — гравцем «Динамо» кінця 1970–х років. У тренері 15–річних футболістів київського клубу «Зірка» зараз мало хто впізнає гравця «основи» команди Лобановського, який уже в 20 років став чемпіоном та володарем Кубка СРСР. Саме з Бережним у складі динамівці вперше пробилися до півфіналу найпрестижнішого європейського клубного турніру — Кубка європейських чемпіонів. Сам гравець у Києві провів не надто багато часу. Травма, а ще, подейкують, конфлікт із тренером, поставили хрест на кар’єрі Бережного в «Динамо». А міг же спокійно ще разів кілька стати чемпіоном Союзу, бути серед тріумфаторів Кубка кубків 1986 року. Не склалося. «УМ» з’ясувала, чому саме.

«Драконівські» правила

«Драконівські» правила

Другий рік поспіль донецький «Шахтар» зустрічається в груповому турнірі Ліги чемпіонів із португальцями. У минулому сезоні перший виїзд «гірників» був до Браги. Там чемпіони України перемогли і в підсумку дісталися до чвертьфіналу ЛЧ. Нині ж стартували в гостях матчем проти діючого переможця Ліги Європи — «Порту». І виявилися битими серйозним суперником.

«Барса» почала з нічиєї

Із восьми ігор стартового дня Суперліги чотири завершилися внічию. Зокрема, й центральний матч вівторка — «Барселона» — «Мілан».

Справжнім «світовим дербі» назвав поєдинок на «Камп Ноу» віце–президент «россо–нері» Адріано Гальяні. Гості шокували каталонську публіку двома «пострілами» своїх бразильців, відкривши рахунок уже на першій хвилині, а відігравшись — на другій доданій. Італійський гранд продемонстрував властиве йому вміння витискати максимум із мінімуму. Для двох голів і нічиєї «Мілану» вистачило трьох ударів у площину воріт Віктора Вальдеса, тоді як «Барса» у своєму стилі контролювала м’яч і завдала 17 ударів по «рамці» Крістіана Аббіаті. Хосеп Гвардіола виглядав засмученим, заявивши, що «Мілан» загрожував воротам його команди два з половиною рази. А Массіміліано Аллегрі залишився задоволений здобутим очком на полі найкращої команди планети.

Паличка Коха на гаманець не зважає

Паличка Коха на гаманець не зважає

Коли читаєш «страшилки» про туберкульоз у газеті чи переглядаєш черговий телесюжет про епідемію сухот в Україні — це одне. А коли хвороба напряму торкається тебе чи когось із близьких родичів — зовсім інше. Тоді питання «як у лікарню споряджати», «як часто відвідувати», «як не заразитися» тощо стрімко переходять із категорії філософських у групу нагальних, життєво важливих. Шкода лише, що знайти на них відповіді вдається далеко не завжди. Особливо якщо в хворої бабусі чи простого дядька із села немає родичів, які зможуть «витрусити» з лікарів усю необхідну інформацію та відстояти інтереси пацієнта. Та й наявність у хворого «групи підтримки» не гарантує успіху. У цьому на власному досвіді переконалися друзі авторки цих рядків, які більше року тому дізналися про хворобу батька.

Репертуарна готовність №1

Першим сезон 2011—2012 відкрив театр «Колесо». Піклуючись про столичних театралів, які за літо встигли скучити за театральними вечорами, першу виставу після відпустки підопічні Ірини Кліщевської зіграли ще в середині серпня. Тож поки інші театри лише входять у фазу активної роботи, «Колесо» вже у повній репертуарній готовності. І не тільки репертуарній: паралельно з основною роботою театр готується до гастролей — за кілька тижнів «Колесо» з виставою «Примадонни» вирушає до Ізраїлю.

Трояндові кларнети

Завтра, в роковини смерті Павла Тичини, у село Піски, що на Чернігівщині, на його малу батьківщину, приїде цілий десант — діячі культури, поети, журналісти, а також учні столичної гімназії №191, яка носить ім’я цього талановитого і несподіваного поета радянської доби. «Будуть Іван Драч, лауреати Національної премії імені Тараса Шевченка — головний редактор «Слова Просвіти» Любов Голота та художник Валерій Франчук, лауреат літературної премії ім. П. Тичини Ніна Гнатюк, режисер Сергій Архипчук», — розповідає директор київського Музею Тичини, правнучка поета Тетяна Сосновська. На жаль, у самих Пісках, попри клопотання громадськості, досі немає ні пам’ятника Тичині, ні бодай маленького музею. Своєрідною природною пам’яткою поетові стане трояндова алея, яку висадять завтра. За словами пані Сосновської, буде висаджено три десятки кущів.

Кейра і поїзд

Кейра і поїзд

«Класика нового покоління» — під таким девізом сучасна кіноіндустрія взялася екранізувати відомі з дитинства ще нашим бабусям літературні твори, прагнучи привернути до них молодіжну аудиторію. «Гордість і упередження», «Джейн Ейр», «Грозовий перевал» — рімейки цих та інших неодноразово екранізованих романів, головні ролі в яких грають нинішні зірки, виходять на екрани один за одним. А тепер кіношники згадали й про російську класику: ось–ось почнуться зйомки нової «Анни Кареніної». Цього разу у героїню Льва Толстого перевтілиться британська актриса Кейра Найтлі.