«За попередньою інформацією, отриманою від компетентних джерел Лівії з посиланням на військове командування міста Місрата, з’ясовано, що повідомлення про розстріл не відповідає дійсності», — запевняє речник МЗС України Олександр Дікусаров. Він пояснює: громадянам України в Лівії гарантоване право на захист iз боку представників дипломатичних місій. У разі затримання чи розстрілу українців про це одразу було б повідомлено у посольство України в Тріполі.

Прогнози народних синоптиків справ­джуються: друга половина вересня нагадає, що літо таки закінчилося, незважаючи на теплу погоду, яскраве сонце і ледь відчутний вітер. Нагадаємо, народний синоптик Волині Володимир Лис попереджав читачів «УМ», що, починаючи з третьої декади вересня, очікується сильне похолодання, погода вкрай зіпсується. В «Укргідрометцентрі» підтвер­джують: сонячними днями залишилося тішитись зовсім недовго.

За посадою Володимир Оратівський фактично є другою людиною в країні, яка відповідає за безпеку під час проведення футбольної першості Європи. Адже саме на базі Антитерористичного центру (АТС) при Службі безпеки України розпорядженням Президента створено Міжвідомчу координаційну комісію з представників інших зацікавлених відомств. Згідно з окремим указом Президента, АТЦ при СБУ також є робочим органом Штабу забезпечення міжнародної взаємодії і координації заходів безпеки з підготовки та проведення Євро–2012. І якщо голова СБУ Валерій Хорошковський є керівником Антитерористичного центру, то Володимир Оратівський — начальником штабу цього центру та одночасно заступником керівника АТЦ при СБУ.

За специфікою роботи пан Оратівський не є людиною публічною, тож дати ексклюзивне інтерв’ю саме «Україні молодій» погодився на певних умовах. Відтак, читачі не зможуть побачити його фото. Тим більше що й відповіді на запитання «УМ» пан Оратівський, за сприяння прес–центру СБУ, надав письмово, електронною поштою.

Одеську владу, схоже, сильно ображає все українське: балкон будинку на Дерибасівській, 20, розмальований під петриківський розпис з написом на помаранчевому тлі «Слава Україні!» вчора, за розпорядженням голови Приморської райдержадміністрації «регіонала» Івана Пастушка, комунальники зафарбували білою фарбою.

Народні депутати розродилися черговою «геніальною» ідеєю «на благо нації». Тепер парламентарії вирішили подбати про зовнішній вигляд українців, бо ті «неправильно» вдягнені. Відтак минулого четверга Верховна Рада ухвалила (поки що лише в першому читанні) законопроект із забороною носити камуфляжний одяг та використовувати національну символіку у формі особам, які «не мають на це прав».

Якщо закон набуде чинності, без улюбленого камуфляжу типу «дубок», «флектарн» тощо залишаться пейнтболісти й історичні реконструктори; буде запроваджено штрафи для мисливців та рибалок, охоронців, продавців форменого одягу й просто любителів стилю «мілітарі». Навіть прогресивній соціалістці Наталії Вітренко доведеться надягати на риболовлю більш «гламурний» одяг.

При цьому експерти, аналізуючи ініціативу законотворців, сходяться на одному: нові «камуфляжні» правила битимуть насамперед по правих та патріотичних організаціях, чиї активісти полюбляють військову форму. Готуються додаткові репресивні заходи для тих, хто «не по формі» не тільки одягається, а й думає.

Завтра Молодий театр відкриває свій 33–й сезон. Номінально. Оскільки до цієї офіційної «відмашки» для театральних критиків та глядачів Молодий дебютував iз новим фестивалем «Дім Химер», який проходив у театрі з 3 по 11 вересня. Вистави, читання сучасної української драматургії, зустрічі з видатними діячами сучасного польського мистецтва, презентації робіт молодих режисерів, майстер–класи та лекції — усі фестивальні дні були розписані по хвилинах. «Я переконаний, що театр у наший країні є соціально важливим чинником розвитку людської спільноти, — не втомлювався повторювати протягом усього фестивалю президент «Дому Химер» Станіслав Мойсеєв. — І що погляд на український театр у європейському контексті дасть можливість зрозуміти нам усім, що театральні химери можуть бути реальнішими за будь–яку політику». Для українського театру подібні форуми — небачена розкіш. Чи не єдиним місцем зустрічі столичних театралів iз представниками театральних шкіл інших країн до сьогодні залишався Центр Курбаса, куди іноді навідуються некомерційні закордонні гастролери. Станіслав Мойсеєв обіцяє хоча б частково заповнити цю прогалину в театральному житті Києва і анонсує «Дім Химер» як щорічний міжнародний фестиваль.

Співжиття літератури й ринку завжди проблемне. Вимушене й неуникне. Майже за Фройдом: ринок зневажає літературну «душу», поціновуючи лише її книжкове «тіло»; до шлюбу бере зазвичай невибагливі глянсові мелодрами з бестселерним посагом; натомість у світі полюбляє з’являтися попідруч із високочолими психологічними історіями. Літературі лишається бунтувати супроти нав’язуваних їй жанрових стандартів поведінки. Внаслідок виникає система спротиву ринковому диктатові — літературні премії.

Київську будівлю з куполом біля Жовтого корпусу Університету імені Шевченка, поміж якими порівняно недавно поставили пам’ятник Михайлові Грушевському, більшість звично називає Будинком учителя. Втім знайдеться небагато тих, хто знає, що це приміщення було і Пролетарським музеєм, і філією Музею Леніна, а від початку будувалося для Педагогiчного. Такий музейний заклад — у двох орендованих залах на 2–му поверсі та з фондосховищами у цокольному приміщенні — діє тут і нині. Про історію, освітянську і загальну, ми говоримо з провідним науковим співробітником Педагогiчного музею Національної академії педагогiчних наук України, кандидатом педагогiчних наук Олександром Міхном.

До Андріївки, що в Покровському районі на Дніпропетровщині, я заїхав по дорозі з відрядження. Місцеве товариство з обмеженою відповідальністю «Земля» постало переді мною як така собі оаза благополуччя: скрізь квіти, ідеальне асфальтне покриття з новенькими ліхтарями при в’їзді до бази господарства. На самій території господарства я побачив бозна–скільки новенької техніки німецького, французького, італійського, американського виробництва — комбайни, обприскувачі, трактори, сушарка, сівалки, культиватори, плуги. Не менш вражають і новозбудовані два величезні зерносховища — тепер немає потреби зв’язуватися з елеваторами, які можуть добряче обібрати.

«Хто ж у вас господар?» — відразу поцікавився і чомусь подумав про якогось скоробагатька не з місцевих. Отож неабияк здивувався, коли господарем назвався невисокий на зріст чоловік у шортах, без пихатості і зверхності, що нерідко притаманні начальству. Це — Сергій Андрухов, директор товариства з обмеженою відповідальністю «Земля».