Не встигли харківські комуністи оплакати демонтаж пам’ятника Героям революції у центрі міста, як колеги по парламентській коаліції підготували їм новий ідеологічний сюрприз. Днями міська організація Партії регіонів виступила з ініціативою повернути площі Карла Маркса її первісну назву — Благовіщенська.

Незабаром у Черкаській мерії можна буде зустріти ідеальних чиновників. Адже вони працюватимуть за спеціальними правилами, прописаними в етичному кодексі чиновника, який готують у Черкаській міській раді.

«Динамо» та «Іллічівець», мабуть, є «найвеселішою» парою суперників в українській першості. Минулого сезону обидві зустрічі цих команд завершилися з присмаком сенсації. Спочатку віце–чемпіони встановили рекорд, обігравши маріупольців удома з рахунком 9:0, а в останньому турі несподівано програли на виїзді — 2:3, і той результат залишив «азовців» у прем’єр–лізі. Цього разу обійшлося без особливої «феєрії», але забитих м’ячів вистачало. Кияни й маріупольці відзначились по двічі, тільки от один із м’ячів гості відправили у свої ворота. Богдан Бутко, який кількома днями раніше дебютував у збірній України, намагався перервати атаку динамівців, однак поцілив точно в кут воріт Богдана Шуста.

Продовжується протистояння у межах правового поля між Генпрокуратурою та Федерацією профспілок України. Днями Генпрокурор Віктор Пшонка публічно заявив, що очолюване ним відомство лише захищає державне майно й запобігає його незаконному відчуженню з боку окремих посадовців ФПУ. Одних лише кримінальних справ за такими ганебними фактами прокуратура порушила аж 35! Натомість Федерація профспілок, обурена заявами пана Пшонки, одразу подала судовий позов iз вимогою спростувати недостовірні, на її переконання, дані, оприлюднені Генпрокурором.

Кілька днів поспіль будівлю Генпрокуратури на Різницькій пікетували два десятки хмельничан. Завдяки брифінгу Генпрокурора, який проводився наприкінці минулого тижня, дізнатися про вимоги пікетувальників змогли й журналісти. Люди з плакатами закидали звинувачення у корупції не абикому, а своєму «губернатору» — голові Хмельницької облдержадміністрації Василю Ядусі.

Цього року «Ю–Ес оупен» мав закінчитися 11 вересня — в трагічну для американців дату. З нагоди десятих роковин терактів на офіційному сайті турніру світилася дата «11/09/2001» і напис «Ми пам’ятаємо». Але завершальний день змагань перенісся із «чорної» неділі на буденний понеділок. У календар втрутилися погода: уже після того, як Нью–Йорк пережив ураган «Айрін», небесна канцелярія «прописала» місту звичайні, але рясні дощі.

Замість закону, прийнятого відповідно до норм чинного законодавства, Президентові України підсунули на підпис «фальшивку», і під час розгляду цього закону в Конституційному Суді України «випливуть» усі фальшування, які були здійснені в парламенті при його ухваленні. Виявиться не лише факт неправомірного «перескакування» спікером парламенту з поправки № 28 відразу на поправку № 46, а й усі інші факти грубого порушення Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».

Андрій Бондарчук — людина добре знана не лише на Волині. Народний депутат Верховної Ради першого скликання, член Конституційної комісії, він закладав основи української державності, займався активною законотворчістю. Але перш за все він був і залишається журналістом. Навіть у часи радянські, будучи власним кореспондентом «Правди України» у Волинській та Рівненській областях, не боявся відстоювати свою позицію й відважився виступити у республіканській та всесоюзній пресі проти партійних вождів Волині, чим здобув велику повагу земляків. Не дивно, що у далекому 1990–му, попри шалений спротив влади, виборці Горохівського району на виборах до ВР проголосували саме за нього. Нині Андрій Іванович потужно займається літературною творчістю, продовжує громадську діяльність, очолює Волинське крайове братство св. ап. Андрія Первозваного. Нещодавно він презентував свою нову книгу «Обірване коріння нації. Волинська хрестоматія», яку високо оцінили як науковці, так і читачі. Це фундаментальна історична й публіцистична праця, в якій на основі свідчень людей, архівних документів, коментарів йдеться не лише про трагічну долю трьох волинських сіл, назавжди стертих радянською владою з карти області, а й про систему, яка цілеспрямовано знищувала все, що не вписувалося у плани розбудови соціалізму.