На франківській сцені молода режисерка Катерина Чепура дебютувала спектаклем «Дорогу красі». Тоді, два роки тому, її вистава викликала справедливе обурення: чому це в українському театрі так мало Винниченка? Катерина показала виставу якісну, емоційну, «живу» — потенціал драми Володимира Винниченка молода режисерка разом з акторами розкрили до найдрібніший нюансів, відтак потужний текст, трансформувавшись у виставу, не втратив, як це часто буває після переходу з літературної площини в театральну, а набув. Після прем’єри Катерина зізналася, що наступні її творчі плани також пов’язані з Винниченком. Нещодавня прем’єра «Натуся» довела, що слова у цієї дівчини з ділом не розходяться.

Територія колишнього заводу ізоляційних матеріалів на околиці Донецька віднедавна стала модним арт–майданчиком. Любов Михайлова, донька екс–директора заводу і сама бізнесвумен, колекціонер, взялася за модну у світі тему — перетворення промислових об’єктів на майданчики для contemporary art. Недавно стало відомо, що британські архітектори Рік Роуботам і Крістс Ернстcонс розробляють для заводу проект «креативного села» — такого собі культурного кластера з галереями, художніми майстернями, ресторанами, магазинами, природним басейном, велосипедними доріжками, кінотеатром, парком, газонами на дахах цехів, а головним ландшафтним маркером «села» буде ближній терикон. Головне завдання при цьому — зберегти промислову забудову в тому вигляді, в якому вона була задумана, зберегти дух місця і зв’язок з історичною специфікою регіону. За таким принципом були побудовані московський центр сучасного мистецтва «Винзавод» (на території заводу «Московська Баварія»), лондонська Tate Modern (у приміщенні колишньої електростанції), міланська Fabbrica del vappore (у цехах трамвайноскладального заводу) тощо.

Київський міжнародний кінофестиваль короткометражного кіно цього року лише розпочинає свою щорічну традицію огляду світового короткого метру на великому екрані. З 20 по 22 квітня у кінотеатрі «Кінопанорама» будуть представлені короткометражні роботи з 27 країн, зняті з 2010 по 2012 рік. Також відбудеться панорама відомих європейських кінематографічних шкіл, короткометражок зі світової класики — стрічок, що свого часу отримували «Оскарів», «Бафту» та «Санденс», обіцяє директор фесту Кирило Марікуца.

На подорож, у яку вирушив два роки тому 32–річний Денис Щербина з Кривого Рогу, відважитися міг хіба що справжній відчайдух. Власноручно виготовивши маленький вiтрильний катамаран фактично з пінопласту, він примудрився на ньому через Чорне, Мармурове, Егейське та Середземне дістатися Червоного моря і Єгипту. При цьому Денис практично не мав при собі грошей і не переймався візами.

Заява в подiбному стилi засвiдчує намагання Президента одноосiбно вирiшити питання, з якого невелика Латвiя недавно провела референдум, захистивши тим самим свiй народ вiд безсоромного наступу чужої мови на рiдну державну.

Недавно в Росiйськiй Федерацiї мiлiцiю перейменовано на полiцiю. На цю подiю жваво вiдгукнулися московськi холуї в Українi. По–перше, спрацював їхнiй холуйський iнстинкт. А по–друге, зi змiною назви вони мають нагоду пащекувати про «реформи» у цьому вiдомствi, яких насправдi немає й не передбачається. Якби в Росiйськiй Федерацiї не вiдбулося перейменування мiлiцiї на полiцiю, будь–якi спроби зробити це в Українi зустрiли б шалений спротив iз боку згаданих осiб. Цi «Землячки iз циновими ґудзиками» навiжено б волали, що, мовляв, полiцiя є у ворожих країнах НАТО. А в колишнiй Росiйськiй iмперiї вона була знаряддям «самодержавiя» та гнобила трудовий народ. І лише мiлiцiя завжди була, є i буде рiдною та ще й народною. Гнiвнi промови холуїв Московiї ряснiли б такими словами: «Мы чтим наши традиции и никому не позволим...».

У правому верхньому куточку кожного конверта розташована марка — вiзитна картка нашої країни (а не просто вiдмiтка про сплату поштових послуг, як це бачать у своїй головнiй конторi чиновники «Укрпошти»).

Ніщо так не поєднує людей, як батьківський край, рідна земля та дружні взаємовідносини. Може саме тому зустрічі Сумського земляцтва в Києві, яке налічує вже близько 900 сумчан, завжди проходять у теплій та щирій атмосфері. Нещодавно на чергову таку зустріч, що відбулася у приміщенні Київського національного університету дизайну та сучасних технологій, завітала поважна делегація на чолі з очільником Сумської області Юрієм Чмирем та головою облради Геннадієм Михайленком.

Для літньої маріупольчанки, що мешкає по вулиці Просторній у Приморському районі, Великоднє свято перетворилося на шок, проте без вищих сил тут явно не обійшлося. За словами очевидців, коли на другий день Великодніх свят пенсіонерка вийшла на вулицю погомоніти, через деякий час почула крик сусідів, які сповіщали про пожежу в її помешканні.

На Полтавщині, яка дала світові основоположника вітчизняної класичної музики, подвижника української справи Миколу Лисенка, влаштували безпрецедентне за масштабами і тривалістю відзначення 170–річчя з дня народження славетного земляка. Його іменини «гуляли» тут упродовж дев’ятнадцяти (!) днів, приурочивши до них музичний фестиваль «І струни Лисенка живії...». Розпочали його концертом художніх колективів, викладачів і студентів Полтавського музичного училища ім. М.Лисенка у переповненій залі Будинку культури села Гриньки Глобинського району, де народився майбутній класик. А потім до віншування «чарівника музики» долучилися практично всі провідні мистецькі колективи краю. Програму фестивалю наповнили виставами, концертами, конкурсами, творчими зустрічами. Зокрема, після кількарічної перерви обласний театр ляльок презентував новий сценічний варіант дитячої опери ювіляра «Коза–Дереза». Не менш очікуваною стала прем’єра «заглавної» для обласного музично–драматичного театру ім. М. Гоголя вистави «Наталка–Полтавка», що поєднала творчість двох земляків–корифеїв слова та музики — Котляревського і Лисенка.