На думку народного депутата від Партії регіонів Валерія Коновалюка, смертельна кровотеча в легенях жертви миколаївських нелюдiв виникла через те, що дівчину підключили до несправного апарата штучної вентиляції легень (ШВЛ), який викликав серйозні пошкодження в легеневій тканині. Як сказав депутат газетi «Комсомольская правда», перевірка в третій міській лікарні Миколаєва показала, що апарат був придбаний iз численними порушеннями і не відповідав вимогам, установленим Мінохорониздоров’я. Нібито, якби ШВЛ був справним, Оксана обов’язково вижила б.

З ініціативою запровадити європейську практику, коли ліки (окрім елементарних) продають тільки за рецептом, виступив учора Прем’єр–міністр Микола Азаров. «85% ліків люди купують без призначення лікаря, орієнтуючись на поради знайомих або рекламу. Країна охоплена самолікуванням, — зазначив вiн. — Тому призначати ліки, особливо у важких випадках, повинні тільки лікарі».

Близько сотні пластунів iз Донецької, Авдіївської та Комсомольської станиць зібралися поблизу меморіалу «Твоїм визволителям, Донбас». Потiм запустили в небо сотні різнокольорових кульок. «Вони символізують сторічний ювілей нашої організації, а їхні кольори — це кольори Пласту, — пояснила голова Авдіївської міської пластової організації Тетяна Переверзєва. — Жовтий — це колір новаків, малиновий — юнаків, зелений — старшопластунів, коричневий — сеньйорів. А приналежність пластуна до тієї чи іншої вікової групи можна визначити за кольором хустинки, що пов’язується на шию».

Всесвітня організація охорони здоров’я днями попередила вболівальників, які мають намір приїхати в Україну на чемпіонат Євро–2012, про те, що в західних областях країни почастішали випадки захворювання на кір. «У 2011 році в Європі було зареєстровано 31 тисячу випадків захворювання на кір. Якщо вам від 15 до 29 і ви не вакциновані, то дуже ризикуєте», — написано в пам’ятці, яку ВООЗ розповсюдила в інтернеті. ВООЗ також радить уболівальникам «уникати місць масових людських скупчень і приміщень з поганою вентиляцією», щоб не заразитися туберкульозом, та не займатися незахищеним сексом з українськими повіями.

Проблема утилізації твердих побутових відходів в Україні — вічна і болюча тема. І основний камінь спотикання тут — відсутність дієвих програм розподільного збирання, що ускладнює можливість переробки відходів. Однак (хто б міг подумати?) лише на самих батарейках і пластикових пляшках, які «покояться» на смітниках, Україна втрачає мільйони гривень. Замість цього держава утримує полігони і сміттєспалювальні заводи, які дедалі погіршують екологічну ситуацію. Водночас наша країна має і технології, і зацікавлених у переробці побутових відходів підприємців — бракує лише державної волі та екосвідомості громадян.

Про «вічний» пластик, переповнені звалища, державну політику та можливості виходу зі «сміттєвої кризи» — у матеріалі «УМ».

Замість улюбленого місця сімейного відпочинку українцiв на місці Шацьких озер у недалекому майбутньо­му може виникнути похмура постіндустріальна картина: змілілі забруднені канави замість озер, болота, вапняковий пил та висохлий мул.

Із середини 80–х років минулого століття шахтарський Павлоград регулярно приголомшували жахливі звістки — хтось у безлюдних місцях нападав на дівчат шкільного віку, душив нещасних, ґвалтував і зникав iз місця події. Лише деяким жертвам вдавалося вижити. Було зрозуміло, що злочини здійснює одна й та сама особа. Люди не мали сумнівів, що у місті діє сексуальний маніяк. Це нині про діяння павлоградсько–пологівського маніяка Сергія Ткача знає вся Україна і час покарання для нього настав. Але чи настане цей час для людей у погонах, прокурорських кітелях і суддівських мантіях? Чи назвемо ми кожного поіменно і поставимо в один ряд із Ткачем? Щоб вони стільки ж років провели в ув’язненні, як і жертви їхньої сваволі, а потім вийшли на волю без жодних засобів до існування. За приблизними підрахунками, за злочини Ткача безпідставно покарано 16 людей. Першим, хто «сів» на десять років замість маніяка, був молодий хлопець iз Павлограда Ігор Рижков. Його мали розстріляти за вироком суду, але Ігор дуже хотів жити і добився перегляду кількох кривавих епізодів справи.

Цього тижня найбільш опозиційний український телеканал знову опинився під пресом правоохоронних органів. «Державна податкова служба проводить позапланову податкову перевірку каналу ТВі... Вказана перевірка проводиться за постановою слідчого з метою встановлення істини у кримінальній справі, порушеній органами прокуратури, яка розслідується слідчими, підпорядкованими МВС», — дещо заплутано повідомляла позавчора на своєму сайті ДПС Києва.

Незважаючи на те, що в останні кілька років особа Володимира Рутківського набуває все більшої популярності, з’являється достатньо інтерв’ю, письменник, здається, щиро розповідає про інтимні моменти в житті (які перешкоди траплялися, як наро­джується ідея твору, звідки беруться характерні герої), все ж у ньому залишається щось нерозкрите, незвідане. Це щось — мистецтво творити. Як людині літній, загартованій існуванням на нашій грішній землі, вдається писати історії, однаково доступні для дітей і цікаві дорослим? Людина з дитячим акцентом, яка пише «малятам від 2 до 102», чиї твори треба включати в шкільну програму з вивчення історії, а як позакласне до них читання — «серйозні» підручники, людина, яка здатна розпалити доросле вогнище патріотичних почуттів не згірш за Миколу Гоголя з «Тарасом Бульбою» — це моє особисте прочитання Володимира Рутківського. Дай Боже і нам у 75 років дивитися на світ так широко розкритими очима і зі щирою усмішкою!