«То в місті страшно, а в морі чітко знаєш, що робити»

19.04.2012
«То в місті страшно, а в морі чітко знаєш, що робити»

Відчайдушний мандрівник Денис Щербина. (Фото з особистого архіву.)

На подорож, у яку вирушив два роки тому 32–річний Денис Щербина з Кривого Рогу, відважитися міг хіба що справжній відчайдух. Власноручно виготовивши маленький вiтрильний катамаран фактично з пінопласту, він примудрився на ньому через Чорне, Мармурове, Егейське та Середземне дістатися Червоного моря і Єгипту. При цьому Денис практично не мав при собі грошей і не переймався візами.

 

Дивовижна історія зі щасливим кінцем

За три ночі діставшись Чорним морем турецького берега, він удостоївся там уваги однієї з місцевих газет, публікація в якій стала фактично перепусткою для подальшого руху — пред’являючи її, переконував, що рухається транзитом, і поліцейські це сприймали за чисту монету. Щоправда, на Кіпрі такий аргумент не вплинув, і Денису чемно звеліли рухатися далі, хоча й намічався шторм. Отож звитяжець узяв курс на Сирію. По дорозі, у Лівані, військові і митники обшукували його пінопластове судно під гордою назвою «Чайка Лівінгстон» фактично цілий день, однак візу не дали і сказали, що в кожному порту необхідно платити по 50 доларів.

У Сирії військові теж виявилися «люб’язними» — не дозволили українському романтику скористатися ані телефоном, ані iнтернетом і до міста не пустили. Коли ж Денис, знесилений, заснув, то й узагалі поцупили годинника і бінокль.

Проте найбільші проблеми очікували українця в Єгипті. Іноземець в’їздити і виїздити з цієї країни може тільки через сухопутні, морські та повітряні прикордонні пункти, а Суецький канал, по якому рухався Денис, таким не є. Отож «Чайка Лівінгстон» зі своїм господарем зависла у Порт–Саїді майже на місяць. У жодну країну його не пускають і канал пройти не дають, ще й за стоянку заборгував, бо грошей за душею не мав. Про переліт в Україну літаком теж не йшлося — за це необхідно викласти 400 доларів, та ще й до Каїру необхідно було дістатися. Отож Денис не знайшов ліпшого виходу, як свій катамаран... утопити, бо тоді його могли посадити в тюрму та депортувати. Проте й це йому не вдалося — коли Денис уже відкрутив зливні пробки і з відра залив водою відсіки, а сам доплив до берега, по каналу закружляли катери водної поліції з водолазами, зусиллями яких «Чайку Лівінгстон» витягли на берег.

Саме на цьому етапі вирвати українця з цього замкненого кола вирішила газета «Комсомольская правда», кореспондент якої, прибувши до Єгипту, мусила пройти всі інстанції — від еміграційного департаменту до служби безпеки — і навіть домовлятися з місцевим аль капоне. Зрештою, у цієї дивовижної і водночас романтичної та драматичної історії кінець виявився щасливим — Денис благополучно дістався рідної землі.

«З самого дитинства він марив подорожами. В цілому він дуже добра і чуйна людина, хоча й легковажна. Тому створює труднощі собі й не помічає, як ці труднощі ранять і людей, які його люблять», — так оцінює Денисові витівки його брат.

«Це буде не білий гламурний катамаран»

Але минув час, згадані вище пригоди перетворилися на драйвовий спогад... і Денис замахнувся на навколосвітню подорож. Своїми планами Щербина поділився на прес–конференції в Дніпропетровську. Звісно ж, у присутніх насамперед виникло питання: на якому судні (невже знову з пінопласту?) і за який кошт? Однак відразу кинулося у вічі, що Денис посерйознішав, принаймні легковажним не здавався.

«Я хочу відправитися у навколосвітню подорож на великому катамарані, — розкрив карти. — Друзям така ідея дуже сподобалася, і вони відгукнулися допомагати хто чим зможе. Одні розповсюджують інформацію в iнтернеті, інші підтримують морально, а хтось просто вірить у мене... Я вже звернувся до всіх російськомовних яхтсменів, які живуть на нашій планеті. Багато хто з них на моє прохання відгукнулися — надіслали звідусіль повідомлення про яхти, які сьогодні продаються. Сам маршрут розробили люди, які вже не раз подорожували навколо світу. Проляже він зі сходу на захід, коли й вітри будуть попутними, і пасати не заважатимуть. Я ж постараюся відвідати побільше міст і країн».

Мандрівник каже, що стартуватиме, най­імовірніше, з Європи. Подорож розпочнеться влітку, а триватиме 30 місяців. Причому проходитиме вона під екологічними гаслами. «Дотепер я подорожував без якоїсь iдейностi, — каже Денис. — Тепер же поставив за мету не просто пройти навколо світу на своїй яхті, а й привернути увагу до екологічних проблем Землі».

Візи Щербина планує оформляти безпосередньо на місці («Є тільки дві країни, де вимагають це робити завчасно. Це Австралія та Індія»). Гроші на купівлю яхти та саму подорож — а це орієнтовно 100 тисяч євро — планує зібрати вже до середини травня.

«А зустрічі з сомалійськими піратами не боїтеся?» — поцікавилися наостанок журналісти. «На кожній яхті, яка подорожує навколо світу, передбачається зброя. Це звична практика, — відповів Денис. — Якщо ж говорити про сомалійських піратів, то до них потрапляють не просто так. Я бесідував iз багатьма капітанами, які ходили у цих водах. І вони рекомендують місця, де можна відносно безпечно проходити. Якщо ж капітан відхиляється від заданого маршруту або ж рухається не з тією швидкістю, пірати можуть на нього напасти. Повірте, страху в мене немає. То в місті іноді страшно буває. Особливо коли переходиш через дорогу. А в морі в одній руці у тебе штурвал, у другій — шкоти, і ти чітко знаєш, що робити».

  • Голодомори й лихоліття «мами за законом»

    Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>

  • Ноги замість мотора

    30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>

  • За ним сумує місто...

    Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>

  • «Я давно вже став українським націоналістом»

    Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>

  • Не в грошах щастя

    Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>

  • «Ми такі люди — співати вміємо, а балакати не дуже!»

    Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>