Цьогоріч утричі більше абітурієнтів оскаржили результати Зовнішнього незалежного оцінювання. За словами директора Українського центру оцінювання якості освіти Ірини Зайцевої, вони отримали 9783 апеляційні заяви від абітурієнтів, незгодних із результатами тестувань (торік апеляційна комісія розглянула 3206 заяв). Найбільше цього року абітурієнти оскаржують результати з української мови та літератури. Дуже багато запитань також, за словами Ірини Зайцевої, виникло щодо тестів з біології. Нині члени комісії зареєстрували 740 апеляційних заяв iз приводу результатів з цього предмета, 694 вже розглянули, 691 результат залишили без змін, 3 підвищили. «До подачі апеляційної заяви з німецької мови в мене було 181,5, а після розгляду — 191,5!» — такий відгук написала на сайті Українського центру оцінювання якості освіти користувач під іменем Марія. А от користувач під ніком Євгеній написав таке (подаємо текст без змін): «Здраствуйте! У мене таке питання, чому по укр–мови та литератури я ответив на 23 правильних вопроса и за твир отримав 4 в суми получаеться 27, а мени поставили 122,5 та я подав апеляцию де написано мало пидстав на розглядання заяви я надеивсь на колидж и тепер прийдеться йти у бурсу вся жизнь пид косяк писля бурси». Цей абітурієнт, мабуть і не підозрює, що з такою грамотністю добре, що він бодай якісь бали набрав! Як зазначає пані Зайцева, буває, що абітурієнту в ході апеляції можуть знизити бал за проходження тесту. Хоча найчастіше апеляційна комісія все залишає без змін.

Після завоювання Суперкубка президент «гірників» Рінат Ахметов окреслив плани на сезон: «Виграти чемпіонат і Кубок, а в Лізі чемпіонів зіграти так, щоб не було тієї ганьби, як у минулому році». При цьому придбань рівня Суперліги чемпіон не зробив, обмежившись залученням «внутрішніх» кадрів: узяли в «Металіста» Марко Девича, у «Волині» — Майкона, повернули зі львівської оренди Артема Федецького.

Новітні філософи все частіше порівнюють наш організм із застарілим файлом, в який не вписується нова програма еволюційного розвитку людства. Тіло ще потрібне, але не настільки, аби земляни носили його панцерною ракушкою на собі, як це робить беззахисний равлик. Ідеться не про фантастику, а про реальний кібернетично–комп’ютерний простір, до якого перемістилася значна частина людства вже сьогодні. І оскільки у тому віртуальному і вщент заселеному світі ми існуємо не тілом, а розумом, наша психіка з кожним роком стає все більш самостійною. Що її чекає у майбутньому? На це запитання знає відповідь голова Міжнародного філософсько–космологічного товариства, доктор філософських наук, професор Олег Базалук.

На папері все виглядало дуже оптимістично. Два роки тому, 5 серпня 2010–го, виконком Івано–Франківської міськради ухвалив історичне рішення № 452 про встановлення у сквері біля місцевого медуніверситету пам’ятника «Руській трійці». Подія в близькій перспективі претендувала на особливий статус із кількох причин. По–перше, разом на одному постаменті Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький ще ніде й ніколи не стояли. По–друге, церемонія відкриття пам’ятника мала відбутися восени 2011–го, якраз до 200–річчя від днів народження Шашкевича й Вагилевича. Зрештою, «Трійця» вже давно заслуговувала значно соліднішого монументального витвору, ніж скромна, за ощадливим кошторисом, бетонно–арматурна з напиленням «під бронзу» скульптурна композиція вартістю 200 тисяч гривень. Натомість — і того поки що не отримала.

Учора на НСК «Олімпійський» у Києві влаштували презентацію парадної і спортивної форм для нашої команди на Олімпіаді–2012. Тут же урочисто відкрили офіційний екіпірувальний центр олімпійської збірної України та оголосили остаточний склад спортсменів, які представлятимуть Україну на XXX Іграх у Лондоні. А вони, нагадаємо, стартують уже через два тижні.

Нинішній Констититуційний Суд ще раз довів свою здатність легітимізувати будь–яке рішення, яке влада Януковича не може провести в інші способи. Найбільш кричущим був вердикт КС щодо потреби повернути в Україну Конституцію в «кучмівській» редакції 1996 року. А тепер маємо справу із найшвидшим висновком, зробленим на вимогу Партії регіонів. Провадження було відкрито 9 липня, вже через два дні суд на чолі із земляком Президента Анатолієм Головіним ухвалив рішення, а вчора його оперативно оголосив. І це — в період відпусток!

Ще кілька років тому навіть уявити собі було важко, що нам, українцям, доведеться виходити на вулицю, аби захистити свою рідну мову. Навпаки, за президентської каденції Віктора Ющенка українська мова зміцнила свої позиції: в кінотеатрах з’явився український дубляж, іспит з української став обов’язковим для вступу до аспірантури, на чверть збільшився друк українських підручників, на державну мову повністю перейшло Зовнішнє незалежне оцінювання. «Відкат» у минуле в мовній політиці держави за Президента Януковича стався стрімко і нахабно. Кому це вигідно, чому навіть у незалежній Україні ми мусимо виборювати на майданах своє право на спілкування рідною мовою та як протистояти новітній хвилі русифікації — про це ми розмовляємо з Президентом України в 2005—2010 роках, лідером партії «Наша Україна» Віктором Ющенком.

«Батько» Національного унiверситету «Києво–Могилянська академія» В’ячеслав Брюховецький належить до тієї рідкісної категорії людей, які, незважаючи на статус і регалії, вміють посміятися над собою. У біографічній книзі Брюховецького запросто можна знайти жартівливі фото, де президент «Могилянки» витанцьовує зі студентками або на якійсь європейській вулиці з капелюхом «імітує» збір милостині. Навіть перебування в реанімації з підключеними дротами й трубками — це в нього «черговий запуск у космос» (принаймні про це свідчить підпис).

Так само з гумором пан В’ячеслав ставиться і до власного 65–річного ювілею, який відзначатиме у цю суботу. Каже, святкувати не збирається, але ж, мовляв, все одно друзі «припруться».

Із нагоди «вікової» теми Брюховецький розповів «УМ» у своєму стилі історію: «Якось я шукав людину в академію, яка б завідувала господарством. І прийшов до мене один чоловік влаштовуватися. Виглядав він, скажімо, не дуже молодим і непитущим. А наприкінці ще й каже: «А мені всього 50 років…». Після того як чоловік пішов, я замислився: «Боже, невже це і я так виглядаю? Мені ж теж «на носі» 50». Коли до кабінету заходить моя помічниця Наталя, і я в неї питаю: «Оце до мене чоловік приходив, йому 50 років. Невже і я отак, як він, виглядаю на 50? А вона мені: «Ні, В’ячеславе Степановичу. Ви виглядаєте на всі 55».

Щоправда, мусимо відзначити: попри іронічне ставлення до власного віку й ювілею, В’ячеслав Степанович виглядає бадьоро (не на 65!) і молодечо плекає чимало ідей: зокрема, активно працює нині над інтелектуальним детективом про розвідника і вченого, друга Миколи Зерова — Віктора Петрова.

А про те, якими були ці 65 років його життя, В’ячеслав Брюховецький дещо розказав «Україні молодій»

Дворазова олімпійська чемпіонка, абсолютна чемпіонка Європи і світу зі спортивної гімнастики 33–рiчна Лілія Подкопаєва пішла з великого спорту півтора десятка років тому. В арсеналі нагород Леді Под, як мініатюрну гімнастку з України називали у США, 45 золотих, 21 срібна та 14 бронзових медалей. Успішна Лілія, яка періодично протягом усіх цих років учить гімнастичної майстерності американських дітей, не приховує, що хотіла б продовжувати на Батьківщині телекар’єру.