Застати в Києві народного депутата Петра Ющенка нині складно. Більшість свого часу Петро Андрійович присвячує зустрічам iз людьми — на Сумщині, де в мажоритарному окрузі №161 балотується на виборах до Верховної Ради. Повернувшись на день до столиці, має вирішити кілька невідкладних справ, зокрема записати чергову культурологічну програму, яку веде на телеканалі «Рада». Петро Андрійович розповідає телеглядачам про наших славетних земляків і їхню роль у світовій історії. Все це — в рамках проекту «Українці у світі», який Петро Ющенко зініціював і успішно впроваджує не один рік. Зустрічаємось після запису, пізно ввечері, однак втоми у погляді співрозмовника не завважуємо: про свою улюблену справу, здається, він здатен говорити годинами. Але коли мова заходить про його поїздки українською глибинкою і враження від спілкування з виборцями, Петро Андрійович відразу стає замисленим. Чому? Зокрема і про це просимо його розповісти читачам «УМ».

Потрапивши у місто Слов’янськ, що за сотню кілометрів від Донецька, кожен помітить: місто переслідує образ однієї людини. Кандидат від Партії регіонів по 47–му виборчому округу, син Прем’єра Олексій Азаров буквально захопив інформаційний простір міста. Крім білбордівських гасел і обіцянок покращення, 41–річний «регіонал»–мажоритарник, який останні роки мешкав переважно в Австрії, за кілька місяців перетворився на активного благодійника: презентує соціальні ініціативи (але профінансовані переважно самими платниками податків), привозить на округ посадовців центрального рівня, разом iз «губернатором» Андрієм Шишацьким проводить свята газифікації на селі, перший приносить місцевим жителям свіжі новини про додаткове фінансування лікарень... Спостерігачі та громадські активісти від опозиції свідчать: діяльність Азарова–молодшого має всі ознаки підкупу виборців.

Не так давно видатний іта­лійський славіст Санте Ґрачотті в статті «Українська культура XVII століття і Європа» писав: «...Культ свободи­незалежності та громадянських прав в українців виявляється вже з XVII століття, і тому саме це століття становить непомильну ознаку приналежності України до Європи». На підтвер­дження своїх слів учений цитував наші старовинні пам’ятки, зокрема вірші Касіяна Саковича на честь гетьмана Сагайдачного, а далі зазначив: «Насамкінець хочу згадати про поезію, яка виходить поза хронологічні, але не поза тематично­культурні рамки нашої теми, тобто про «De libertate» Сковороди, твір, присвячений батькові вільної батьківщини — Богданові Хмельницькому; вкрай важливим є те, що на широкому горизонті письменника, який є також філософом та високого рівня богословом, — присутня ця тема».

Концерт Мадонни в Санкт­Петербурзі, за який тисячі фанів поп­королеви виклали кругленькі суми, сподобався далеко не всім. Профспілка громадян Росії подала проти співачки позов, і тепер Московський районний суд Петербурга звинувачує її в пропаганді гомосексуалізму. Загальний збиток від дій Мадонни оцінено в більш як 300 млн. рублів (близько 10 млн. доларів).

Шанувальники серіалу «Цілком таємно», які впродовж багатьох сезонів стежили за тим, як агенти Малдер і Скаллі розкривають потойбічні таємниці, ніяк не могли дочекатися, коли ж їхні улюбленці нарешті будуть разом. І от, за чутками, актори Девід Духовни і Джилліан Андерсон справді зійшлися в реальному житті, більше того — потайки одружилися!

Прийшов Президент до ворожки і говорить: — Розкажи мені про майбутнє.

Ворожка: — Бачу, ти їдеш у машині з відкритим верхом, бачу навколо машини сотні тисяч людей. Бачу, що ці люди дуже раді, вони стоять із прапорцями, кульками, плескають, кричать «Ура!», у всіх дуже щасливі обличчя...

Президент посміхнувся і каже: — Авжеж, народ мене любить. А я їм посміхаюся й тисну руки?

— Ні. Кришка труни закрита.

У «Софії Київській» відкрилася виставка «Народна ікона Полісся», де представлено цінні експонати XVІІІ—ХІХ ст. iз фондів Національного архітектурно–історичного заповідника «Чернігів стародавній» — це 30 ікон та 50 рушників. За словами директора заповідника «Софія Київська» Олени Сердюк, колекція унікальна тим, що на іконах Богородиця зображена не страдницею, а усміхненою, радісною: «Її образ трансформований по–різному у п’яти–шести типах, та у всіх них живе народний дух».

У цьому світі існує багато корисних речей, про які всі начебто знають, але ніхто до серця епохи не притулить. Щоправда, автор роману «Море для шульги», луцький поет з київським проживанням Павло Коробчук спробував свого часу віршувати про нашу буденність, але далі костюмованих акцій, здається, діло не пішло. «Корисний також унітаз, але це не поезія», — мабуть, згадав він російського класика і перекинувся на прозу. А вже в прозі, тим паче сучасній, багато чого вартісного для пасажирів метро можна надибати. Наприклад, як саме кохатися у цьому самому метро або інші веселі та безрадісні поради, зібрані у цій строкатій книжці.

Парламентські вибори–2012, які відбудуться трохи більше як за тиждень, по своїй суті є унікальними за останні десять років. Як відомо, в Україні знову реанімували «мажоритарку». І тепер серед кандидатів у всіх регіонах України можна побачити різношерсту публіку.

Обмежень щодо балотування по «мажоритарці», як з’ясувалося, мінімум. Заборонено балотуватися одночасно за партійним списком і за мажоритарним округом та громадянам із непогашеною судимістю. Останній аспект найсуперечливіший. Особливо з огляду на українські реалії та обґрунтовану недовіру громадян до судової системи, терези якої хиляться переважно під тиском грошей, а не аргументів і справедливості. Недарма в народі вже сформувався абсурдний за своїм змістом вираз про нинішнього Президента — «двічі несудимий». Тоді що вже говорити про кандидатів–мажоритарників, які встигли до виборів пройти «чистилище» і тепер мають у біографіях на сайті Центрвиборчкому неодмінну тезу «судимість відсутня»? Причому, як свідчать дані, на окремих округах пробують своє щастя на отримання мандата культові особистості з кримінального світу.