«Криворіжсталь» під арештом

Найбільші вітчизняні олігархи Рінат Ахметов і Віктор Пінчук зазнали чергової поразки. Позавчора Київський апеляційний господарський суд відхилив скаргу власників гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» (тобто консорціуму «Інвестиційно-металургійний союз», за яким стоять два згадані прізвища) і залишив у силі рішення Господарського суду столиці, що раніше визнав приватизацію «Криворіжсталі» незаконною. Таким чином, вердикт Господарського суду Києва від 22 квітня набув законної сили. А суттєво новий і крутий поворот у цій гучній справі — те, що Апеляційний суд своєю постановою ще й наклав арешт на 93,02 відсотка акцій комбінату (саме така частка, за рішенням Господарського суду, в останній рік правління Кучми була продана Фондом державного майна України консорціуму «ІМС» незаконно). Крім того, в четвер Апеляційний господарський суд також заборонив «ІМС» здійснювати будь-які дії щодо управління корпоративними правами «Криворіжсталі» і відчужувати майно комбінату. >>

Божественна «комедія»

Скільки б Борис Колесников не називав звинувачення проти нього «абсолютним маразмом», а його адвокат Андрій Федур позавчорашне засідання Печерського райсуду столиці «фарсом» i «комедією», але ж доведеться змиритися з його рішенням. А воно суворе: суддя Анжела Стрижевська своєю ухвалою продовжила затримання голови Донецької облради ще на два місяці, задовольнивши тим самим подання Генпрокуратури. До речі, перший двомісячний термін затримання Колесникова мав закінчитися завтра. Його звинувачують у вимаганні з погрозою вбивства стосовно акцій донецького торговельного центру «Білий лебідь». >>

Джордж Сорос: Здобутки помаранчевої революції потрібно поглиблювати, бо все може повернутися на старі рейки

«Є багато людей, які хочуть змінити цей світ. Але я відрізняюсь від більшості з них тим, що маю гроші». Так просто й лаконічно відомий фінансист, філантроп і меценат, засновник Міжнародного фонду «Відродження» та Інституту відкритого суспільства Джордж Сорос дав відповідь на запитання, яке не дає спокою багатьом як бідним, так і багатим: навіщо він це робить? Для чого йому, американському громадянину з мільярдними статками, потрібна демократизація «чужих» країн, чому він так переймається свободою преси і творенням відкритого суспільства в Україні чи Білорусі? Людям, які не звикли ділитися своїми статками «за спасибі» (а то й без нього), цього не зрозуміти. >>

Депутати мігрують: вітер змінився

Бути при владі завжди важче, ніж в опозиції, адже замість критикувати, доводиться «відгавкуватися» на критику інших. Але з цим, схоже, згодні далеко не всі. Інакше навряд чи зміна владного «вітру» викликала б у нашій Верховній Раді таку дружну міграцію нардепів. >>

Зачароване місце

Лише одна із 23 осіб, які рухалися в пообідню пору 2 червня у пасажирському автобусі за маршрутом Білгород-Дністровський—Арциз, дивом залишилася неушкодженою внаслідок зіткнення вантажного потяга (39 вагонів з вугіллям) з автобусом на 156-му кілометрі залізничного переїзду Сарата—Арциз на Одещині. І виявився нею один із двох водіїв маршрутного автобуса. А його напарник, 32-річний Віталій Волков, який у цей час був за кермом, як більшість пасажирів, зазнав значних травм. >>

А за Ольгу відповість Сан Санич

На початку третього тисячоліття в стародавньому місті Коростень на Житомирщині згадали «про діла давно минулих днів, перекази старовини глибокої». Тобто про військовий конфлікт, який стався між східнослов'янськими племінними союзами древлян та полян у середині Х століття в межах нещодавно утвореної держави, Київської Русі. Тоді перемогу здобули київські вої, а княгиня Ольга нібито повністю спалила Іскоростень. Сьогодні, коли минув 1051 рік, громадські організації Коростеня збираються подати в суд на місто Київ за злочини Ольги, вчинені проти міста. >>

З Бостона — у Немирів

Працівники санаторію «Авангард» у Немирові на Вінниччині вирішили докласти і своїх зусиль до повернення здоров'я Насті Овчар, яка нині проходить останній етап лікування в клініці у Бостоні. Збори трудового колективу ухвалили безкоштовно запросити Настю разом із батьками в санаторій, де вона зможе пройти курс відновного лікування та медико-соціальної реабілітації. >>

Прощай, школо. Навіки

Для учнів молодших класів Пасічнянської загальноосвітньої школи Надвірнянського району 2 червня — перший день канікул — розпочався оптимістично: діти здали в бібліотеку підручники й отримали табелі успішності, тобто попрощалися зі своїм навчальним закладом до осені. Літній відпочинок четвертокласники вирішили розпочати з улюбленого місця — на території ВАТ «Надвірнянський кар'єр», адже там — нагромадження каміння і глибоке русло, на відміну від традиційного мілководдя гірської річки. >>

Гроші зі сміттєвого бачка

Вивезення та утилізація сміття — одна з найболючіших проблем для будь-якого міста світу, тим паче для такого велетня, як Київ. Щороку столиця нашої держави видає на-гора близько 800 тисяч тонн побутового сміття, яке раніше відвозилося на сміттєспалювальний завод «Енергія» чи захоронювалося на п'ятому й шостому полігонах. У першому випадку в повітря викидалися токсичні продукти горіння (що не кажіть, але найкращий фільтр не може затримати весь дим), у другому — в землю закопувалися матеріали, які розкладуться в найкращому випадку через кілька сотень років. На вторинну переробку в Україні йшло хіба що 4-5 відсотків від усього обсягу відходів. Пластик та скло, картон і залізо, що можна використати повторно, просто вилітало в трубу чи гнило під ногами. А це, між іншим, тисячі гривень... >>

Новий уряд Франції

Президент Франції Жак Ширак у вівторок на цьому тижні прийняв відставку непопулярного в народі уряду Жана-П'єра Раффарена, формальною причиною відставки якого став провал конституційного референдуму минулої неділі. Президент доручив сформувати новий склад уряду колишньому голові МВС, а ще раніше — голові МЗС Домініку де Вільпену. Вчора інформагенції повідомили склад нового уряду Франції, який значною мірою виявився «старим». Найпомітнішою особою, яка залишила уряд, є міністр закордонних справ Мішель Барньє. Цей дуже важливий портфель дістався Філіппу Дуст-Блазі, який у попередньому складі уряду очолював міністерство охорони здоров'я. >>

Процес бродіння пішов

Британський уряд на чолі з Тоні Блером, який перебирає з 1 липня головування в ЄС, хоче призупинити процес подальшої ратифікації Конституції ЄС y її теперішньому вигляді і вже зробив перші дипломатичні кроки з цією метою. Уряд Блера вважає, що потрібно пошанувати волю французьких та голландських виборців, які піддали сумніву визначені Конституцією напрямки розвитку Союзу. Британська влада не хоче ризикувати й отримати негативний результат референдуму ще й на Британських островах. У той же час опозиційна Консервативна партія вважає, що ще зарано відмовлятися від британського конституційного референдуму. >>

Петро Олійник: Президент повинен знати правду, а люди — відчувати зміни на краще

Петро Олійник — людина у владі не нова. До того, як у 2002 році став депутатом Верховної Ради, був міським головою шахтарського Червонограда, що на Львівщині. Під час президентських виборів керував обласним штабом блоку Віктора Ющенка «Наша Україна». Одним із перших очолив облдержадміністрацію за нової влади. За справу взявся з таким завзяттям, що перед Великоднем лікарі констатували в нього гіпертонічний криз. >>

Як нам «розрулити» Придністров'я

Президент Віктор Ющенко пробує виступити в ролі, у якій намагався покращити свій міжнародний імідж його попередник Леонід Кучма, — ролі миротворця. Позавчора він зустрічався на Одещині з молдавським колегою Володимиром Вороніним і продовжив просувати конкретний план Києва щодо врегулювання придністровського конфлікту. >>

«Прилетить чарівниця в голубім вертольоті...»

Український Прем'єр Юлія Тимошенко через п'ять місяців після вступу на посаду здійснила дебютний візит за кордон. Фактично це її перша поїздка взагалі за межі Києва — якщо не рахувати щоденні маршрути до Кончі-Озерної, де вона мешкає. Нарешті Тимошенко поїхала до Грузії і весь четвер провела подалі від очей журналістів. При цьому встигла повідомити єдину новину — несподівану причину своєї багатомісячної затворницької діяльності. >>

У космос по-індійськи

Як повернути Україні престижне звання космічної держави, наприкінці травня обговорювали фахівці на нараді за участю Президента України. Тоді Віктор Ющенко зазначив, що «ми не маємо права втратити галузь», хоча останніми роками вона й не мала належної підтримки з боку держави. Окремо йшлося про міжнародне співробітництво у цій сфері. Президент наголошував, що Україна повинна боротися за свою присутність у космічних міжнародних проектах і не шкодувати сил для рекламування наших можливостей. >>

Рукотворні субтропіки

Язик не повертається назвати творіння рук 57-річного пенсіонера Юрія Богдановського аматорством. Це, по суті, справжня й унікальна сортовипробувальна станція екзотичних субтропічних плодових культур. Дехто з фахівців приписує їй навіть статус неофіційної філії відомого Нікітського ботанічного саду. Мовляв, що у «Нікіті» представлено у декоративному вигляді, у Богдановського можна ще й скуштувати. >>

Доки Вій не вселився

Давно визнано, що культурним символом Закарпаття є стародавні дерев'яні церкви, яким понад кілька сотень років. З цього погляду Закарпаття є унікальним у світі — і за кількістю таких пам'яток, і за їхньою різноманітністю. Понад півсотні таких закарпатських храмів є надбанням української культури та мистецтва. Однак в останні десятиліття, позбавлені державної підтримки, старовинні дерев'яні церкви поступово руйнуються. >>

«Аномалія» з газопроводу

Про аномальні явища в закарпатському місті Виноградово, де, як повідомляла «УМ», у будинках ні з того, ні з сього почали нагріватися підлога і стіни, тепер можна згадувати, як про страшний сон. А мешканці 14 будинків у районі вулиць Тюльпанів та Партизанської нарешті можуть зітхнути з полегшенням: їхньому здоров'ю та життю нічого не загрожує. >>

Поминки за жертвами автокатастроф

Лише за останні чотири місяці на львівських дорогах, як повідомив інспектор з організації профілактичної роботи ДАІ Львова Андрій Урлапов, працівники Державтоінспекції зафіксували 228 дорожньо-транспортних пригод, у яких загинуло вісім осіб та 277 опинилися на лікарняних ліжках. Частенько з вини дорослих в аварії потрапляють діти. Приміром, за один місяць трапилося 28 дорожньо-транспортних пригод, в яких постраждало 28 дітей. >>

Пам'ятай ім'я своє

Мабуть, мало хто не дивився пошукові телевізійні передачі «Жди меня» і «Ключовий момент», які стали надзвичайно популярними. Вони допомагають знайти одне одного людям, які з тих чи інших причин загубилися в цьому житті й уже втратили надію на зустріч. Важко переоцінити в такому випадку величезну роботу команд телевізійників та їхніх помічників, яка завжди передує такому «возз'єднанню». Тим часом у Тернополі ось уже більше, як півстоліття таку ж роботу — але фактично без техніки, помічників і коштів — проводить одна людина, слідопит-краєзнавець Єфрем Гасай. Діяльність його можна, без сумнівів, назвати унікальною. >>

Майстер відкритого серця

«Я знав Україну, коли жив у Польщі, — згадує 52-річний буддистський чернець iз Франції Дзен Кайсен, який нещодавно вперше завітав до нашої країни. — І в Україні, і в Польщі тоді були комуністичні режими. Те, що залишилося в моїй пам'яті після цих тридцяти п'яти років — це українські пісні й українські поети. Українські пісні я завжди слухаю у Франції. Вони і є корінням великої культурної самобутності України».
Ален Крісташек вісім років прислуговував у церкві в рідному містечку Нойон і відвідував учителів різних релігій. А потім зустрів японського учителя Тайсена Дешімару і згодом став майстром Кайсеном. «Я побачив у ньому вільну людину, повну співчуття, енергії, світла в очах, — розповідає про вчителя майстер Кайсен. — І сказав собі: «Я хочу стати такою людиною». Той учитель практикував учення Будди. Ален 15 років спостерігав за ним, практикуючи поруч. Учитель завжди наказував не займатися власне релігією: «Сідайте і забудьте про себе самого. І ви приймете серцем Всесвіт, приймете Бога у Його цілісності». >>

Церква — це спільнота

З листа читача: «Іноді слово «церква» пишуть з великої літери. Пояснюють, що «церква» означає споруду, храм, а «Церква» — спільноту. У цій спільноті люди спасаються. Кому ж служить Церква — Богові чи людині»? >>

Горан Брегович: Якби я писав українську музику, вона була б схожа на сербську

Подейкують, після приїзду в Київ Брегович поставив організаторам дві умови: щоб у його номері обов'язково стояло віскі «Джек Деніел», а в гримерках мають бути сир, молоко і горішки. До Києва Брега (так Бреговича звуть на Батьківщині) прилетів 1 червня зранку. Його привезло громадське об'єднання «Віче України». В одному літаку з культовим композитором і виконавцем були його менеджер, звукорежисер та тринадцятеро музикантів — учасників «Оркестру весіль та поховань». П'ятеро вокалістів, три тромбони, туба, саксофон... Універсальний Бокан Станкович на концерті умудряється грати вiдразу на трубі, флейті і волинках. Ще один «кадр» — Огнєн Радівоєвич, директор групи, грає на барабанах і дарбуці. Брегович скрізь: перед мікрофоном, і з гітарою в руках, за синтезатором і барабанами. Саме цей, зоряний склад, у 1994 році, записав пісні до фільму «Королева Марго» — тоді він здобув «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі за кращу музику. В 1995 році Брега з цим же складом зробив музику для «Андеграунда» Кустуріци ( цей фільм у день концерту Бреговича крутило одразу кілька каналів), він отримав другу «пальму». Потім колектив розпався, музиканти роз'їхалися в різні країни. Минулого року Брегович зібрав усіх у Парижі, і запропонував навколосвітнє турне. Для київських журналістів композитор дав перше і єдине інтерв'ю — в прес-центрі Українського Дому...
...Біля входу «Цирк Кобзов» святкує День захисту дітей. Балканська легенда з цікавістю розглядає сопливих малюків із пищиками, барабанчиками, повітряними кулями і рушає до прес-центру. У Бреговича таке зосереджене обличчя, наче він складає музику до «Аризонської мрії»... а може, думає: «А якщо журналістів буде дуже мало?». Коли Брега увійшов до прес-центру, побачив десятки націлених на себе облич, камер і диктофонів, його малиновий піджак аж підскочив, а чорні кучері затремтіли — музикант явно не очікував стільки народу. Перед прес-конференцією модератор Денис одразу попередив: Горан не любить, коли йому лізуть об'єктивом в обличчя — може розвернутись і піти. Фотографи «послухалися», і, тільки-но співак ступив до зали, оточили його тісним кільцем. Брегович із задоволенням позував. Надто нахабних модератор стукав по голові або по фотоапарату — журналісти ризикували залишити балканську легенду без ока чи зуба.
Як сказала «УМ» засновниця «Віче України» Інна Богословська, для того, щоб привезти в Україну 43 особи з восьми країн світу і заплатити за їх проживання, навіть кількаденне, потрібна була «не астрономічна, але дуже велика сума». «Віче» її знайшло, але на перекладачеві, який допомагав Бреговичу, зекономило. Хлопець, мабуть, знав англійську, але й поняття не мав, що перекладає. Фільми плутав із дисками, Джонні Деппа з Еміром Кустуріцою, а два речення, сказаних Бреговичем, перекладав кількома словами. Кожен журналіст мав право тільки на одне коротке запитання. Отже, якщо з цієї каші виділити читабельний текст і додати до нього те, що опустив перекладач, виходить приблизно така розмова. >>

Вдаримо роком по бідності в Африці

13 липня 1985 року ірландський рок-виконавець Боб Гелдоф організував у Лондоні та Філадельфії великий благодійний концерт на користь голодуючих Африки під назвою Live Aid, що можна перекласти і як «Жива допомога, і як «Концертна допомога». Акція була настільки вдалою (було зібрано 40 млн. доларів) і набула такого розголосу у світі, що британська королева Єлизавета ІІ відзначила Гелдофа лицарським титулом. Тепер, у 20-ту річницю першого концерту, сер Боб вирішив вдруге провести подібну акцію, але зробити її ще масштабнішою. 2 липня концертна акція під назвою Live 8 (за звучанням нагадує першу акцію під назвою Live Aid) пройде в Лондоні в Гайд-парку, Філадельфії в парку ім. Бенджаміна Франкліна, Парижі, Берліні біля Бранденбурзьких воріт та Римі в цирку «Максімус». Вхід на всі концерти буде безкоштовним. Боб Гелдоф пояснив: «Ми не хочемо грошей від людей, ми хочемо залучити їх допомогу Африці». >>

На першому місці Матіос, на другому — Турчинов

Ви пам'ятаєте, як Руслана з Вакарчуком ледь не побилися, доводячи, чий диск платиновіший? У письменників таке не заведено, але ось днями в одному з кабінетів Комітету з Шевченківських премій, точніше в кабінеті Марії Матіос, господиня презентувала в міру широкому, але вміло дібраному журналістсько-літераторському колу хорошу книжкову новину: видавництво «Піраміда» надрукувало вже третє видання роману «Солодка Даруся». >>

Албанське слово в ціні

Другою за значимістю (після Нобелівської) літературною премією світу вважають Букерівську, лауреатів якої називають щороку у жовтні. На жаль, до останнього часу Букерівськими преміями відзначали лише англомовних письменників, які мешкають у Великій Британії, Ірландії або інших країнах Британської співдружності націй. Починаючи з 2005 року, цю несправедливість виправлено і встановлено Міжнародну Букерівську премію, лауреатом якої може стати письменник із будь-якої країни світу, який пише будь-якою мовою. Вчора було названо першого переможця Міжнародного Букера. Ним став добре знаний у світі албанський поет та романіст Ізмаїл Кадаре. >>

Молоді і гламурні

Попередні акції молодіжних «Сезонів моди», нашого завтрашнього резерву, надії і тому подібне зазвичай відбувалися у відповідних, естетично адаптованих до молодіжної культури, місцях. VI Національний конкурс молодих дизайнерів одягу «Сезони моди — майбутнє в стилі Light» пройшов у «гламурному» місці — концерт-холі Freedom. Буржуазно одягнені світські левиці і трохи недбало — леви сиділи на м'яких комфортних диванчиках, потягували коктейлі і позували фотографам. Журі на чолі з головою (у піджаку кольору морської хвилі) Сергієм Бизовим отримало найкрутіший столик по центру. Але місце-форма цього разу чудово збіглося з одягом-змістом, бо актуальні тренди сьогодення якраз всуціль гламурні, підкреслено жіночні, кокетливі, і це відбилося навіть на колекціях зазвичай революційно і контркультурно налаштованих молодих дизайнерів. Не сподівалася побачити такої рожевої одностайності... >>

Що в імені тобі Вікторіїному?

Ніхто не любить сердешну Віку. І чоловік зраджує, і колишні подруги особливо спілкуватися не прагнуть, і, що найголовніше, публіка відверто ігнорує. Хоч топися. Ви не повірите, саме такий депресивний настрій зараз (ну, принаймні був кілька днів тому) у багатої, красивої й коханої дружини футболіста й поп-зірки Вікторії Бекхем. Найбільше її, каже колишня «спайс гьорл», обурює те, що меломани не цінують її творчості. Віці чомусь здається, що, побачивши її ім'я на обкладинці альбому, люди не купують його принципово, навіть якщо там супервдалі й хітові пісні. >>

Міська пухнаста казка від Маккартні

Пол Маккартні ударився в дитинство. Ні, кажуть, звісно, «старе — що мале», але ж колишній «бітл» нібито ще на дідуся зовсім не тягне і в свої 62 виглядає як мужчина в повному розквіті сил. Хоча, з іншого боку, хіба може щось омолодити 60-річного чоловіка більше, ніж народження сина чи доньки? Саме появою на світ маленької Беатріс, очевидно, і можна пояснити раптове бажання Маккартні займатися «дитячою» творчістю. Щоправда, у нього й до народження доньки від другої дружини Хізер Міллз була можливість спілкуватися з малими дітьми, але ж одна справа — онуки, і зовсім інша — власне маля. >>

Періс у квадраті

У Періс Хілтон черговий пунктик. Тепер спадкоємиця багатомільйонної готельної імперії, організаторка багатьох сексуальних скандалів і любителька чоловіків зібралася заміж. Знаючи характер Періс (а не знати його складно, принаймні на Заході, оскільки тамтешня преса щодня присвячує світській левиці добрячу частину своїх шпальт), важко повірити в її щирі наміри пов'язати себе шлюбом. Тож не виключено, що її оголошення про весілля з грецьким судновласником, а точніше, теж спадкоємцем судноплавної імперії Перісом Лацісом — просто ще один спосіб привабити до себе увагу. Хоча, зрештою, чому б за такого хлопця й не вийти: багатий, симпатичний, та ще й тезка! Та й для бізнесу буде корисно. Уявіть, як класно виглядатиме готель «Хілтон» на воді... >>

Мільйони у лотерейному «кошику»

Ох і щастить же людям! Ти тут лотерейні квитки пачками скуповуєш, у всілякі лото-кєно граєш, і хоч би тобі сотню гривень виграв, а він там — ось так запросто 220 мільйонів доларів. Таке, схоже, трапляється тільки у столиці американського штату Айдахо, місті Бойсе. Саме там кілька днів тому 30-річний городянин виграв у лотерею 220 мільйонів 300 тисяч «зелених». Щоправда, на відміну від української лотереї, із цієї суми ще вирахують чималі податки, але ж усе одно — яка купа грошей! >>

Анекдоти

Добросердечний робить те, що просять.
Черствий не робить те, що просять.
Дурний робить те, що не просять.
Розумний не робить те, що не просять.
І лише мудрий робить те, що треба. >>