Правдива Церква служить Богові, отже, і людині, бо єдина заповідь звучить так: «Возлюби Господа, Бога свого, і ближнього свого, як самого себе». І в цьому — основне кредо Церкви. Що є істинна Церква? Це зібрання праведників, вірних, які знають Правду, і живуть за нею. Це живе (не бездиханне, не розіп'яте іржавими цвяхами лицемірства й гордині, насильства та користолюбства) тіло Христове. Нові члени долучаються до Церкви благодаттю, яка дається при хрещенні — духовному зануренні у слово Боже, віру, яка від Слова, і благодать, яка по вірі смиренній дається. Нове, духовне життя, отримане в таїнстві хрещення, єднає усіх членів Церкви в один організм, в якому Христос є головою. Кожна частина «тіла» — невід'ємна частка цілісності. Добро для кожної з часточок — це добро для всього «організму». Частиною Церкви є і померлі — ті вірні, які уже переставилися у тонкоматеріальний, невидимий фізичними очима світ, і яких ми згадуємо у своїх молитвах.
Церква — це драбина в Небо, що підіймає щаблями духовного удосконалення до висот святості, набуття подоби Божої, до боговідання та вічного богоєднання. Це Неопалима Купина, в якій горить невгасимий вогонь Слова, віри й благодаті. Це ті «вiвцi Господні», які є насправді у всіх дворах — у всіх конфесіях. Це ті, хто «розжував» істину і, пізнавши її, іде цим «ясним та суворим шляхом» віри. А Істина ця насправді проста й доступна усім: від Президента до «особи без визначеного місця проживання». Вона в єдинім слові: возлюби, а для цього змирись, тобто прийми ближнього свого і обставини свого життя такими, якими вони є.
Де є істинна Церква? Вiвцi Господні є у всіх дворах! Але жоден iз конкретних формальних «дворів» не є сьогодні суб'єктивно істинною церквою — «Жінкою, зодягненою в Сонце». Адже правдива Церква повинна бути єдина в любові та в правді («Будьте єдині...»), і члени її мають складати єдиний, живий організм. «У головному — єдність, у спірному — свобода, і в усьому — любов!», — такий принцип співжиття народу віри виразив блаженний Августин. Жодна із номінальних церков, чи то традиційна, чи нетрадиційна, не може мати «монопольного права» на Христа (немає Бога православного, католицького, а чи протестантського). Він «всюди є і все наповнює». Але всі конфесії сьогодні в масі своїй насправді відійшли від Нього: «По плодах ви пізнаєте їх...» «Плоди» ж — на поверхні: брак любові й смирення на тлі непомірної гордості. Ми живемо в часи, коли «близько, уже під дверима...» І з абсолютною точністю збуваються слова, сказані Христом про наш час: «Тоді, як хто скаже до вас: «От Христос тут», чи «Отам» («Тільки у нас спасіння, тільки ми володіємо істиною!..» — як лунає нині з амвонів та подіумів релігійного «Вавилону»), — не йміть віри».
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
