Гроші зі сміттєвого бачка

      Вивезення та утилізація сміття — одна з найболючіших проблем для будь-якого міста світу, тим паче для такого велетня, як Київ. Щороку столиця нашої держави видає на-гора близько 800 тисяч тонн побутового сміття, яке раніше відвозилося на сміттєспалювальний завод «Енергія» чи захоронювалося на п'ятому й шостому полігонах. У першому випадку в повітря викидалися токсичні продукти горіння (що не кажіть, але найкращий фільтр не може затримати весь дим), у другому — в землю закопувалися матеріали, які розкладуться в найкращому випадку через кілька сотень років. На вторинну переробку в Україні йшло хіба що 4-5 відсотків від усього обсягу відходів. Пластик та скло, картон і залізо, що можна використати повторно, просто вилітало в трубу чи гнило під ногами. А це, між іншим, тисячі гривень... Тому ще 2003 року київська влада прийняла рішення про будівництво чотирьох сміттєсортувальних станцій — для того, щоби вибирати із «непотрібу» все корисне. Вчора відбулося урочисте відкриття першого такого комплексу в Голосіївському районі — на вулиці Червонопрапорній, 94а. Підприємство побудоване у промисловій зоні, за півкілометра від найближчого житла, і відповідає всім екологічним нормативам.

      Як зауважив мер Києва Олександр Омельченко, це визначна подія для міста, яка дозволить розв'язати «брудне» питання: «Відкрився об'єкт, який розв'яже найважливішу проблему Києва. Це найкраща станція на території колишнього Радянського Союзу та багатьох країн Європи. На жаль, сотні років ми закопували сміття в землю, хоронили його у воді, в повітрі, завдаючи тим самим непоправної шкоди природі і втрачаючи кошти. Тепер все зміниться. Ми збудуємо ще 3 станції за наступні 2 роки, друга відкриється вже навесні 2006-го». Мер додав, що сортування побутових відходів повинне починатися не на комбінаті, а ще до того, як потрапить до баку: «В кожній квартирі має бути не один ящик чи відро для сміття, а два: треба виділяти органіку на місці, не змішуючи її із пластиком чи металом. Цим ми допоможемо розв'язанню спільної проблеми».

      За словами технічного директора компанії «Грінко» (яка будувала станцію) Василя Міскуна, 2 роки тому на цьому місці був тільки гігантський яр глибиною 12 метрів, а тепер тут працює потужна станція: «Автомобілі привозять відходи на станцію і скидають їх у приймальне відділення. Далі сміття піднімається транспортером до сортувального цеху, де дівчата-сортувальниці вручну вибирають із привезеної маси великі речі (скажімо, чемодан чи корпус від телевізора) і складають пластикові пляшки, картон, різнокольоровий поліетилен та скло до великих баків». Дівчата працюють у захисних рукавичках, спеціальному одязі й обов'язково одягають респіратор (незважаючи на потужні кондиціонери, які розганяють важкий дух від «сировини», без такого «намордника» в приміщенні довго не витримаєш). Ми поцікавилися, за які ж гроші люди згодні цілий день сидіти в «запашному» цеху, длубаючись у вантажі сміттєвозів. Як з'ясувалося, сьогодні вони отримують по 850—900 гривень, але згодом зарплату піднімуть.

      Як розповів начальник відділу ФЕБ товариства «Грінко» Віктор Васильков, унікальність технології полягає у тім, що із сміттєвого «вінегрету» вибирається до 40 відсотків сировини, а маса, з якої вже неможливо взяти щось корисне, пресується, ущільнюється в 6 разів, і в брикетах вивозиться на місце захоронення. Пресоване сміття займає значно менше місця (а саме вшестеро), ніж до сортування, і не набирає вологи, тому не «подобається» гризунам і не забруднює грунтові води.